Рішення № 9195419, 19.07.2007, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-2610\2007 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2007 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі : головуючого - судді Нікітенко Н.П., при секретарі Оводкіній О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по позовом Закритого Акціонерного Товариства “Український мобільний зв’язок” в особі Запорізької філії “УМЗ” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги мобільного зв'язку в сумі 1292 грн. 42 коп., вказавши в позовній заяві, що 26.08.2005 року ЗАТ “УМЗ” (який є правонаступником СП “УМЗ”) уклало з відповідачкою договір № 2412484 на послуги мобільного телефонного зв'язку, а також додаткову угоду до договору.

Для використання телефону було надано телефонний номер, а також особовий рахунок № 1.11270303, по якому вона повинна була вчасно оплачувати рахунки за надані їй послуги мобільного зв'язку.

Згідно п. 3.3. Договору рахунки за надані послуги Абонент зобов'язаний оплатити в термін до п'ятнадцятого числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 11 ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 15-15 «Порядку оплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого Постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998 р., відповідачка зобов'язана була оплачувати СП «УМЗ» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6 % , а з 01.08.2005 року – 7.5% від вартості послуг мобільного зв'язку одночасно з оплатою рахунків за послуги зв'язку.

Однак виставлені відповідачці рахунки за період з 01.04.2006 року по 24.09.2006 року не оплачені, у зв'язку з чим, надання послуг мобільного зв'язку було автоматично припинене, а саме до погашення поточної заборгованості відповідачкою.

Разом з тим на підставі п. 1.2 Додаткової угоди дія договору продовжувалася, за відповідачем продовжував зберігатися його номер телефону до 24.09.2006 року.

У зв'язку з тим, що зазначену заборгованість відповідачка не оплатила у передбачений договором термін у повному обсязі, 24.09.2006 року її номер було відключено, і договір розірвано.

Крім того, відповідачці була нарахована договірна санкція в розмірі 1101 грн. 57 коп. з урахуванням призупинення послуг зв'язку, пролонгувавши договір та до закінчення терміну дії договору, тобто до 09.02.2008 року з розрахунку 2 грн. 19 коп. за кожний день.

За невиконання грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 9 грн. 60 коп.

Посилаючись на ст. ст. 14, 259, 526, 530, 546 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачки 1291 грн. 42 коп. та витрати по оплаті держмита в сумі 51 грн. 00 коп., витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачка позов визнала частково, мотивуючи тим, що вона не знала про нарахування договірної санкції, крім того, у неї на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, оцінивши всі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково по таким підставам:

Судом встановлено, що між сторонами 26.08.2005 року було укладено договір на надання послуг мобільного телефонного зв’язку строком на 548 днів, в зв’язку з чим, для використання телефону був наданий телефонний номер, а також відкрито особовий рахунок, по якому проводились розрахунки за надані послуги. До 01.04.2006 року обидві сторони виконували умови договору.

З 01.04.2006 року відповідачка перестала сплачувати нараховані їй розрахунки за надані послуги мобільного зв’язку у повному обсязі, чим порушив п.п. 2.4.2 договору.

Згідно п.п. 2.4.6 договору у випадку неотримання рахунків до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим абонент зобов’язаний зателефонувати до УМЗ для одержання інформації щодо подальших розрахунків.

Відповідачка не виконала вказаних умов договору, в зв’язку з чим, надання послуг зв’язку було тричі автоматично призупинено: з 21.09.2005 року по 29.11.2005 року, з 08.12.2005 року по 25.01.2006 року, тобто до погашення поточної заборгованості відповідачкою, та з 08.02.2006 року, після чого виставлялися рахунки тільки за збереження телефонного номеру в мережі. Крім того, нараховувалось ПФУ у розмірі 10 грн 20 коп за кожен місяць у відповідності з тарифами.

Договірні відносини мали місце між сторонами в 2005 році

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так як відповідачка належно не виконала своїх зобов’язань за договором і в установлені строки, то повинен сплатити всі послуги позивача, а також за збереження номеру в сіті і збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6%, а з 01.08.2005 року – 7.5% від вартості послуг мобільного зв’язку одночасно з оплатою рахунків за послуги зв’язку.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 9 грн 60 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 1101 грн 57 коп за період призупинення надання послуг і розірвання договору, то суд вважає їх необґрунтованими по наступним підставам:

Позивач посилається на Додаткову угоду к договору від 26.08.2005 року, згідно якої в період призупинення послуг дія договору продовжується. При достроковому припиненні основного договору за своєю ініціативою, а також за ініціативою “УМЗ” у випадку невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, то він зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 2 грн 19 коп за кожен день до закінчення строку дії договору.

Позивач розрахував суму штрафу за 503 дні, з моменту припинення договору і до закінчення строку його дії, пролонгувавши його до 09.02.2008 року, що необґрунтовано умовами договору.

У відповідності зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відмінність штрафу від пені, що розмір пені може безперервно збільшуватись, а штраф є єдиною стягуємою встановленою сумою.

У позивача штраф є безперервно збільшуємою сумою, що суперечить закону. Умови договору і додаткової угоди не можуть суперечити закону. Крім того, позивач припинив дію договору з відповідачем 24.09.2006 року у зв’язку з несплатою рахунків, розірвавши його, в зв’язку з чим не може продовжувати діяти його умови після припинення. Пролонгування договору також не було обумовлено договором між сторонами. З наданої додаткової угоди від 26.08.2005 року вбачається, що воно було укладено строком на 548 днів.

При таких обставинах, суд вважає незаконним вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 1101 грн 57 коп. і вважає за необхідне стягнути лише 100 грн, а в сумі 1001 грн 57 коп відмовити. Думку суду підтримує і Апеляційний суд Запорізької області, про що свідчить рішення від 10.10.2005 року і ухвала суду від 30.01.2006 року.

Підлягають стягненню з відповідачки і витрати понесені позивачем по оплаті держмита у сумі 51 грн 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 599 ЦК України, суд

В и р і ш и в :

Позов ЗАТ “УМЗ” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ “Український мобільний зв’язок” ( розрахунковий рахунок № 26008526 в «ОСОБА_4 АВАЛЬ» м. Київ, МФО 300335, ЗКПО 14333937) заборгованість за послуги зв’язку в сумі 171 грн 05 коп., за невиконання грошового зобов’язання пеня в розмірі 9 грн 60 коп., суму сплачених зборів у Пенсійний Фонд України в сумі 10 грн 20 коп., частину договірної санкції у розмірі 100 грн 00 коп., а також витрати по оплаті державного мита у розмірі 51 грн і витрат на інформаційне технічне забезпечення в розмірі 30 грн 00 коп, а всього 371 грн 85 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя : Н.П. Нікітенко