Рішення № 91953633, 01.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 року м. Київ № 640/5213/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві пропро скасування вимоги від 14.05.2019, зобов`язання вчинити дії суд прийняв до уваги таке:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 14 травня 2019 року № Ф-272203-17.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що діяльність ФОП припинена 05.07.2019, про що свідчить наданий витяг з ЄДР. Крім того, вказує, що підприємницьку діяльність не здійснює з 2012 року, та відповідно не подає звітність до контролюючого органу, в т.ч. по ЄСВ, та з 2012 року являється директором суб`єкта ТОВ. Звернула увагу суду, що відповідно до вимоги від 14.05.2019 вказано контролюючий орган - ГУ ДПС у м. Києві, проте реєстрація такої юридичної особи відбулася в липні 2019.

Також, у позові зазначається, що з 2012 року не було жодної претензії щодо несплати будь-яких податків та зборів.

03.06.2020 представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що необхідно відмовити в позові у зв`язку з тим, що незалежно від того чи отримував позивач доходи та чи здійснював фактично підприємницьку діяльність, він є платником єдиного внеску. Вказує на те, що позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок та те, що позивачем не враховано імперативні норми законодавства щодо нарахування, обчислення та обов`язковості сплати єдиного соціального внеску.

19.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач заперечує проти обґрунтувань доводів контролюючого органу.

Під час розгляду справи по суті позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 05.11.2009, ОСОБА_1 , була зареєстрована Подільською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із доданих відповідачем до відзиву доказів, зокрема інформаційні дані системи блок містять відомості, що позивач взятий податковий облік у ДПІ у Подільському районі міста Києва.

У липні 2019 позивач ініціював процедуру ліквідації суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подавши державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною - особою - підприємцем.

14.05.2019, Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено та надіслано позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-272203-71, якою орган доходів і зборів вимагав у позивача сплатити борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.

Оскаржувана Вимога про сплату боргу (недоїмки), сформована відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Як слідує з розрахунку єдиного соціального внеску позивача недоїмка з ЄСВ виникла у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів мінімального страхового внеску в загальному розмірі 21030,90 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.03.2020 року №1006410550 станом на 05.07.2019 року внесено відповідний запис до розділу дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підставою для його внесення щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є власне рішення.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, суд зазначає, що узгодженим податкове зобов`язання стає:

самостійно обчислене і зазначене у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що податні до контролюючого органу у встановлені ПК України терміни;

визначене контролюючим органом за результатом проведення податкової перевірки, строк на адміністративне оскарження якого минув.

Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом податкова перевірка сплати позивачем ЄСВ не проводилася, при прийнятті оскаржуваної вимоги, а сума визначена в такій вимозі визначена виключно на підставі автоматичного формування в інформаційних базах ДФС. При цьому суд акцентує увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не дозволяє контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки саме в автоматичному режимі, що за переконанням суду свідчить про здійснення такого нарахування не відповідачем, як уповноваженим на те органом, а засобами відповідного програмного забезпечення ДФС України, яка є центральним органом в системі органів доходів і зборів і не уповноважена нараховувати єдиний внесок платнику податків, який знаходиться на обліку в територіальному органі доходів і зборів. Відтак, з системного аналізу норм законодавства у взаємозв`язку з обставинами справи, вказане зобов`язання не може вважатися узгодженим.

Для встановлення даних обставин справи, 22.04.2020, ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі було зобов`язано відповідача надати оригінал або належним чином засвідчену копію облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, щодо заборгованості позивача та розрахунок боргу (недоїмки), а також копію оскаржуваної вимоги.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та витребувані судом докази, суд приходить до наступних висновків.

Як було встановлено судом, у липні 2019, позивач звернувся із заявою до державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності, даний факт також підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ця інструкція також визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, де за розділом ІІІ (база нарахування та розміри єдиного внеску), пунктом 3 визначено, що для платників зазначених у підпункті 3, а це фізичні особи - підприємці, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пункт 10 Розділу IV Інструкції, визначає, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відповідач не проводив перевірку ФОП ОСОБА_1 та не складав акт перевірки; не перевірялася звітність такого платника що мала подаватися ним до податкового органу; не перевірялися бухгалтерські та інші документи платника єдиного внеску, що підтверджують суми доходу чи виплат на які відповідно до закону нараховується єдиний внесок; не перевірялася належність ведення бухгалтерських документів, не виносились з цього приводу рішення про застосування штрафних санкцій по несплату, неповну сплату сум єдиного внеску; не приймались рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання звітності передбаченої Законом та для вчинення таких дій так само передувало винесення контролюючим органом акта перевірки чи за даними акта документальної перевірки.

Крім того, суд не може погодитися із діями контролюючого органу, що проявилися в розрахунку єдиного соціального внеску позивача ОСОБА_1 відповідно до баз даних «Податковий блок», в загальному розмірі 21030,90 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідач самостійно вказує на той факт, що податкова вимога приймалась на підставі даних інформаційної системи органу доходів і збору, а не на підставі звітності позивача, оскільки він такої не подавав.

Також відповідач не надав до суду інших доказів, які свідчили б про нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів (акт документальної перевірки).

Крім того, наведені у відзиві на позов правові норми Закону України №2464-VI, якими відповідач обґрунтовує свої доводи є загальними і стосуються процедури стягнення заборгованості по єдиному соціальному внеску.

Водночас, слід зауважити, що як вбачається з письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, відповідно до яких нарахування єдиного внеску відбувається в автоматичному режимі, а саме на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У зв`язку з цим відповідачем не доведено суду, що він діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбачених законом. Із наведених відповідачем аргументів не слідує право контролюючого органу здійснювати нарахування єдиного внеску без проведення документальної перевірки, натомість саме під час проведення документальної перевірки контролюючий орган може встановити чи було отримано платником дохід від здійснення господарської діяльності та визначити базу нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами нарахування позивачу єдиного внеску, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 21030,90 грн., у тому числі доказів, які б свідчили про самостійне нарахування позивачем сум єдиного внеску чи нарахування позивачу сум єдиного внеску органом доходів і зборів на підставі акта перевірки, суд дійшов висновку про протиправність винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф - 272203-17 У, у зв`язку з чим таку податкову вимогу слід визнати протиправною та скасувати.

Варто зазначити, по оскаржувана податкова вимога прийнята ГУ ДПС у м. Києві 14.05.2019, разом з тим, відомості про створення даної юридичної особи внесені до ЄДР 31.07.2019, що підтверджується наявним, тобто на момент прийняття вимоги, даного контролюючого органу не існувало як юридичної особи.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що вимога виносилася щодо фізичної особи ОСОБА_1 , проте сплата ЄСВ контролюючим органом визначена щодо обов`язку позивача як ФО-Па. Станом на момент прийняття вимоги, позивач як ФОП не був припинений. Вказане свідчить додатково про протиправність оскаржуваної вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 21 030,90 грн.

Як вказує у своєму відзиві відповідач, податковий борг у позивача виник у зв`язку з ненадходженням до бюджету грошових коштів, по ЄСВ ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, твердження відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності механізму виключення з інтегрованої картки платника відомостей щодо заборгованості позивача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Порядок).

Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Враховуючи те, що судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією, саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини (рішення щодо прийнятності від 17 грудня 2002 року у справі "Воробйова проти України", заява №27517/02; рішення щодо прийнятності від 18 травня 2004 року у справі "Архипов проти України", заява №25660/02), то суд приходить до висновку, що зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 21 030,90 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року К/800/31650/16, від 18 травня 2016 року у справі № 2а-24558/10/0570 (К/0001/8967/11).

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до ІКП.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідні судові витрати належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 14.05.2019 № Ф 272203-17 У про нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 21 030,90 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску шляхом виключення суми недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 21 030,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ: 43141267) судові витрати у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 60 коп.).

Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій