Рішення № 91953517, 30.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 640/3625/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державного бюро розслідувань

третя особа Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, в якому просить: визнати протиправним надання неповної інформації Державного бюро розслідувань на запит ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року та зобов`язати Державне бюро розслідувань надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року, а саме: інформацію про хід кримінального провадження (проведені слідчі дії) на дату отримання даного запиту та прізвища, ім`я по батькові слідчих в кримінальних провадженнях № 62019000000001386 та № 22019101110000220.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначає, що надісланий ним запит відповідав вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте відповідачем незаконно не надано повну відповідь.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2020 року матеріали позовної заяви (вх. № 640/3625/20) розподілено на суддю Аблова Є.В .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року заяву судді Аблова Є.В. про самовідвід у справі № 640/3625/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Відведено суддю Аблова Є.В. від розгляду справи № 640/3625/20. Передано справу № 640/3625/20 для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2020 року матеріали позовної заяви (вх. № 640/3625/20) розподілено на суддю Аверкову В.В .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов`язано відповідача подати до суду протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові докази наявні у відповідача, разом з доказом направлення позивачу рекомендованим повідомленням про вручення відзиву з додатками.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року залучено до участі у справі Секретаріат Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Запропоновано третій особі подати до суду протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали письмові пояснення з приводу предмету позову, разом із доказами вручення таких пояснень учасникам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року клопотання відповідача - задоволено. Установлено строк десять днів з 31 липня 2020 року Державному бюро розслідувань для подання відзиву відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України і всіх письмових доказів наявних у відповідача.

05 серпня 2020 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшов відзив відповідача, за змістом якого вбачається, що позивач звертався 17 жовтня 2019 року із запитом стосовно надання інформації щодо кримінальних проваджень, інформація про які була оприлюдненна на сайті відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як зазначено у адміністративному позові, 22 вересня 2019 року ОСОБА_1 було зроблено запит до Державного бюро розслідувань (далі-відповідач) стосовно надання інформації щодо кримінальних проваджень, інформація про які була оприлюдненна на сайті відповідача раніше, а саме наступних новин: «ДБР розслідує факт жорстокого поводження працівників СБУ із затриманими»

(ІНФОРМАЦІЯ_2)

та «ДБР розслідує можливе порушення таємниці телефонних розмов з боку правоохоронців»

( ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме, інформацію про номери та дати внесення відомостей вищенаведених кримінальних проваджень до ЄРДР, прізвища, ім`я, по батькові слідчих, які розслідують їх, про проведені по них слідчі дії на дату отримання даного запиту, прізвища, ім`я, по батькові осіб, повідомлених про підозру, про передані обвинувальні акти до суду та закриті кримінальні провадження, інформацію про які було опубліковано раніше Державним бюро розслідувань.

23 жовтня 2019 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві було надана відповідь, в якій, на переконання позивача була дана лише частина запитуваної інформації. В той же час не була надана інформація про проведені слідчі дії на дату отримання запиту та прізвища, ім`я, по батькові слідчих, які здійснюють досудове розслідування вищевказаних кримінальних правопорушень. Підставою для відмови стало те, що «надання цієї інформації може не тільки вплинути на хід досудового розслідування, але ще і завдати шкоди повноти й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а також інтересам учасників кримінального провадження».

Зокрема, листом Державного бюро розслідувань від 23 жовтня 2019 року № 08/03-2019 року повідомлено наступне:

«Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві 16 липня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019100000000914 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 сі. 367 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено групі слідчих Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, старший слідчий Туній В.Г.

На даний час у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялося.

Одночасно повідомляю, що досудове розслідування триває, за результатами буде прийнято процесуальне рішення.

Враховуючи, що Ви не є учасником у згаданому кримінальному провадженні, та з огляду на вимоги ст. 222 КПК України, щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, підстави для надання інформації щодо проведених слідчих дій відсутні».

Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державного бюро розслідувань.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначає, що надісланий ним 22 вересня 2019 року запит відповідав вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", проте відповідачем не надано повну відповідь.

В мотивувальній частині позову, позивач надає пояснення щодо запиту від 22 вересня 2019 року, натомість в прохальній частині позову - просить визнати протиправним надання неповної інформації Державного бюро розслідувань на запит ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року.

Слід зазначити, що позивачем до позову не додано копій ні запиту від 22 вересня 2019 року ні запиту від 05 листопада 2019 року.

Матеріали справи містять копію листа Державного бюро розслідувань від 23 жовтня 2019 року, яким відповідачем була надана відповідь, в якій, на переконання позивача була дана лише частина запитуваної інформації. В той же час не була надана інформація про проведені слідчі дії на дату отримання запиту та прізвища, ім`я, по батькові слідчих, які здійснюють досудове розслідування вищевказаних кримінальних правопорушень. Підставою для відмови стало те, що "надання цієї інформації може не тільки вплинути на хід досудового розслідування, але ще і завдати шкоди повності й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а також інтересам учасників кримінального провадження".

Вищевказаний лист доданий до позовної заяви.

Натомість, копія листа, наданою відповідачем суду, від 23 жовтня 2019 року відрізняється від листа, наданого позивачем від 23 жовтня 2019 року, як формою так і змістом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року зобов`язано Державне бюро розслідувань надати:

- копію запиту ОСОБА_1 від 22 вересня 2019 року та відповідь на вказаний запит;

- копію запиту ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року та відповідь на вказаний запит;

- у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

Запропоновано ОСОБА_1 надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали:

- копію запиту від 22 вересня 2019 року разом із доказами направлення на юридичну адресу Державного бюро розслідувань;

- копію запиту від 05 листопада 2019 року разом із доказами направлення на юридичну адресу Державного бюро розслідувань;

- у разі неможливості подання вказаних документів, у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин.

Згідно листа Державного бюро розслідувань від 17 вересня 2020 року до відповідача у період з 01 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року запитів від ОСОБА_1 від 22 вересня 2019 року та від 05 листопада 2019 року не надходило.

Позивачем, в свою чергу, вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року не виконано, на підтвердження позовних вимог копій запитів від 22 вересня 2019 року та від 05 листопада 2019 року адресованих саме Державному бюро розслідувань не надано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конституції України Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Однак, до позовної заяви не додано доказів які б свідчили, що права позивача оспорюються, порушуються чи не визнаються відповідачем.

Буд-які звернення від 22 вересня 2019 року або від 05 листопада 2019 року в порядку Закону України «Про звернення громадян» або Закону України «Про доступ до публічної інформації» від позивача на адресу саме Державного бюро розслідувань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в межах спірних правовідносин протиправності дій з боку відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався із запитом від 05 листопада 2019 року до Територіального управління Державного бюро розслідувань.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Положеннями статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як визначає частина перша статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Ознаками публічної інформації є:

- готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

- заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

- така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

- інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;

- інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

За правилами пунктів 3, 6 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані: вести облік запитів на інформацію; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Так, запит на доступ до публічної інформації зводиться до прохання надати інформацію, якою вже володіє розпорядник. Закон України "Про доступ до публічної інформації" надає право доступу вже до існуючої інформації і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі справа №303/5005/15-а (2а/303/218/15), провадження №К/9901/3496/18.

Отже, публічною інформацією є те, що заздалегідь зафіксовано будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Дана позиція узгоджується також із роз`ясненням Вищого адміністративного суду України, викладеним у постанові Пленуму від 29 вересня 2016 року №10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації".

При цьому, положеннями частини першої, другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Відповідно до пункту 4 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію та можуть міститися в документах органів прокуратури України, затвердженого наказом ГПУ від 15 листопада 2017 року №325 до службової інформації належать відомості, що містять цифрові або відсоткові показники щодо здійснення правоохоронними органами оперативно-розшукової діяльності, негласних слідчих (розшукових) дій, а також дані статистичної звітності щодо здійснення нагляду із цих питань.

З наведених положень вбачається, що на запит про надання інформації надається вже існуюча інформація та не вимагається створення у відповідь на запит нової інформації. При цьому мають враховуватися обмеження у доступі до інформації, зокрема, службової.

Матеріали справи свідчать, що листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві від 23 жовтня 2019 року повідомлено повну та запитувану інформацію про номери та дати внесення відомостей вищенаведених кримінальних проваджень до ЄРДР, прізвища, ім`я, по батькові слідчих, які розслідують їх, про проведені по них слідчі дії на дату отримання даного запиту, прізвища, ім`я, по батькові осіб, повідомлених про підозру, про передані обвинувальні акти до суду та закриті кримінальні провадження, інформацію про які було опубліковано раніше Державним бюро розслідувань.

Зокрема, повідомлено, що Територіальним управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві 16 липня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019100000000914 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 сі. 367 КК України; досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено групі слідчих Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, старший слідчий Туній В.Г. ; на даний час у кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялося; одночасно повідомляю, що досудове розслідування триває, за результатами буде прийнято процесуальне рішення.

Також, зауважено, що оскільки позивач не є учасником у згаданому кримінальному провадженні, та з огляду на вимоги ст 222 КПК України, щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, підстави для надання інформації щодо проведених слідчих дій відсутні».

Відповідно до часини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Частиною 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

З огляду на зазначене, судом не встановлено підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання Державного бюро розслідувань надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року, а саме: інформацію про хід кримінального провадження (проведені слідчі дії) на дату отримання даного запиту та прізвища, ім`я по батькові слідчих в кримінальних провадженнях № 62019000000001386 та № 22019101110000220.

Крім цього, щодо доводів позивача про порушення його прав на своєчасну відповідь суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначає позивач, 22 вересня 2019 року останнім зроблено запит до Державного бюро розслідувань, відповідь на який надана листом від 23 жовтня 2019 року.

Суд зазначає, що позивачем не надано ні копії запиту від 22 вересня 2019 року ні доказів його вручення (доставлення) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, а тому дослідити дотримання строків надання відповіді на запит не вбачається можливим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова