Рішення № 91953375, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №640/12373/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області,

Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства внутрішніх справ України, що оформлена листом від 24 січня 2019 року вихідний №15/2-251, у прийнятті рішення про призначення грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової виплати у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, що оформлена листом від 27 лютого 2019 року №79/лк, у прийнятті рішення про видання наказу про виплату грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності та часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтні 2015 року №850;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву позивача від 14 вересня 2018 року про призначення грошової допомоги, прийняти рішення відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України за результатом розгляду заяви позивача від 14 вересня 2018 року про призначення грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з січня 1996 року від проходив службу в органах внутрішніх справ України.

16 січня 2001 року, перебуваючи на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Калінінського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, отримав вогнепальне поранення у вигляді «проникаючого поранення грудної клітини справа з ушкодженням нижньої долі правої легені, гемотораксу, сліпого вогнепального поранення обличчя, травматичного та геморагічного шоку 3 (третього) ступеню».

Відповідно до висновку від 15 жовтня 2001 року, як вказує позивач, за результатом додаткової перевірки обставин спричинення вогнепального поранення позивачу встановлено, що поранення відбулось в період проходження служби при виконанні службових обов`язків під час повернення зі служби.

Наказом №358 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Як зазначено у позовній заяві, постановою військово-лікарської комісії ДУ ТМО МВС України по Донецькій області по встановленню причинного зв`язку поранення №30 від 02 березня 2016 року встановлено причинний зв`язок поранення позивача з виконанням службових обов`язків.

З 06 квітня 2016 року до 01 травня 2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. причиною інвалідності зазначено "пов`язане з виконанням службових обов`язків", а відповідно до довідки про результати визначення ступені втрати професійної працездатності серії 10 ААА №014202 позивачу визначено єдиноразово 50% втрати професійної працездатності згідно постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року. Дата огляду 30 квітня 2016 року.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що у 2016 році він звернувся до відповідача з документами щодо виплати одноразової грошової допомоги, проте, листом №44/26/01-2017 від 12 грудня 2017 року документи повернуто позивачу для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства.

З 01 травня 2017 року, як зазначає позивач, йому встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено «поранення пов`язане з виконанням службових обов`язків».

Також позивач вказує й на те, що 06 вересня 2017 року комісією відповідача постановлено та надано акт (форма Н-5) розслідування нещасного випадку відносно позивача, згідно якого причиною нещасного випадку є травма, одержана внаслідок протиправних дій інших осіб. Також, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок (у тому числі поранення) стався у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків та постановлено акт №8лк від 06 вересня 2017 року про нещасний випадок невиробничого характеру.

Більш того, позивач у позовній заяві послався на те, що 14 вересня 2018 року він звернувся з заявою (рапортом) до відповідача з проханням провести виплати грошової допомоги у зв`язку з призначенням другої групи інвалідності, на яку листом від 27 лютого 2019 року №79/лк позивача повідомлено про те, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто на доопрацювання матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги з зазначенням причин для такого повернення. У зв`язку з чим повторно направити матеріали для призначення одноразової грошової допомоги позивачу не є можливим.

За твердженнями позивача, Міністерством внутрішніх справ України безпідставно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, про що зазначено у листі від 24 січня 2019 року №15/2-251, відповідно, Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з посиланням на лист Міністерства внутрішніх справ України безпідставно відмовлено у виданні наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Як вважає позивач, посилання відповідачів на акти розслідування нещасного випадку форми НТ та Н-5 від 06 вересня 2017 року та на їх невідповідність до постанови ВЛК ДУ «ТМО МВС України в Донецькій області» від 02 березня 2016 року №30 не мають будь-якого відношення до питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Також позивач зазначив про те, що при розгляді питання щодо нещасного випадку відносно позивача відповідачами не взято до уваги висновок від 15 жовтня 2001 року, який складено за результатами проведеного службового розслідування після факту нещасного випадку.

Крім того, на переконання позивача, відповідач 2 прийняв рішення, оформлене листом від 24 січня 2019 року №15/2-251, яке не відноситься до його компетенції, оскільки у вказаному листі не зазначено про прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні такої одноразової грошової допомоги, а лише вказано про повернення матеріалів без розгляду. В свою чергу, відповідач 1 листом від 27 лютого 2019 року №79лк повідомив позивача про повернення матеріалів, не вказавши мотивів відмови.

Також, позивач послався на недотримання відповідачами строків розгляду його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що документи, які надані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням інвалідності, містять невідповідності, у зв`язку з чим були повернуті Міністерством внутрішніх справ України на адресу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. Останнє, в свою чергу, повідомило про це позивача листом від 27 лютого 2019 року №79/лк.

У зв`язку з чим, за твердженнями представника відповідача 1, відповідач 1 діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому представник відповідача 1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідно до поданих документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги, комісією з розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем у 2001 році встановлено, що цей випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, постановою ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» від 02 березня 2016 року №30 визначено, що поранення яке сталось з позивачем 16 червня 2001 року пов`язане з виконанням службових обов`язків, що, за твердженнями представника відповідача 2, не відповідає висновку комісії, зазначеному у актах розслідування нещасного випадку форми НТ та Н-5 від 06 вересня 2017 року.

Крім того, представник відповідача 2 послався на те, що у наданій копії довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0766720 від 30 травня 2017 року зазначено, що огляд позивача повторний, проте, у документах, поданих до Міністерства внутрішніх справ України дані про первинний огляд відсутні.

З огляду на вищевикладені обставин, як вказує представник відповідача 2, матеріали стосовно позивача на призначення одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання.

Крім того, представник відповідача 2 зазначив, що чинним законодавством передбачені певні строки для виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, дворічний термін.

Також, представник відповідача 2 зазначив й про те, що лист від 24 січня 2019 року №15/2-251 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву представника відповідача 1, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що доводи, викладені у відзиві, не спростовують обґрунтувань та доводів позивача, викладених ним у позовній заяві.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача 1 зазначив про те, що позивач після отримання листа від 27 лютого 2019 року №79/лк не звертався до відповідача 1 з будь-якими зверненнями з метою усунення невідповідностей, про які зазначено у листі або надання додаткових документів.

Крім того, представник відповідача 1 наголосив й на тому, що відповідачем 1 не приймалось рішень про відмову у прийнятті рішення про виплату грошової допомоги позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, у 2001 році на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Калінінського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Відповідно до наявної матеріалах справи копії висновку за результатами додаткової перевірки обставин спричинених 16 червня 2001 року вогнепальних поранень позивачу від 15 жовтня 2001 року службовою перевіркою було встановлено, що отримані ОСОБА_1 вогнепальні поранення слід вважати такими, що виникли по шляху слідування зі служби, у зв`язку з чим комісія вважає, що висновок від 10 липня 2001 року за фактом поранення оперуповноваженого відділу карного розшуку Калінінського районного відділу Донецького ГУ ОСОБА_1 16 червня 2001 року слід відмінити та викласти у наступній редакції: «Поранення «проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини справа та сліпе вогнепальне поранення лівої щоки» оперуповноваженого відділу карного розшуку Калінінського районного відділу Донецького ГУ ОСОБА_1 (М-023223) виникло в період проходження служби при виконанні службових обов`язків на шляху слідування зі служби.

Згідно з копією витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №385о/с (по особовому складу) майора міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору карного розшуку Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району), з 06 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії постанови військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» по встановленню причинного зв`язку поранення від 02 березня 2016 року №30 поранення ОСОБА_1 (16 червня 2001 року) «проникаюче сліпе поранення грудної клітини справа з ушкодженням нижньої долі правої легені, гемоторакс. Сліпе вогнепальне поранення обличчя. Травматичний та геморагічний шок ІІІ (третього) ступеню» - ТАК, пов`язане з виконанням службових обов`язків.

У відповідності до копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №014202, виданого 13 квітня 2016 року, ОСОБА_1 встановлено єдиноразово 50% втрати працездатності, а також з 06 квітня 2016 року на строк до 01 травня 2017 року встановлено первинно ІІІ групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено: поранення, так, пов`язане з виконанням службових обов`язків, що підтверджується наданою суду копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0704100.

12 січня 2017 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області листом №44/26/01-2017 повернуто матеріали члену ліквідаційної комісії Слов`янського МВ (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) ГУМВС України в Донецькій області щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства, про що повідомлено останнього.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеню непрацездатності у відсотках ОСОБА_1 були повторно направлені після приведення їх у відповідність.

Згідно наданої суду копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ №0006744 від 30 травня 2017 року, позивачу встановлено 70% втрати працездатності та під час повторного огляду з 01 травня 2017 року та довічно встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено: поранення, пов`язане з виконанням службових обов`язків, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки МСЕК серії АВ №0766720.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що 06 вересня 2017 року комісією, призначеною наказом від 13 липня 2017 року №8лк Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 16 червня 2001 року о 21 годині 30 хвилин у відділі карного розшуку Калінінського районного відділу Донецького міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області форми Н-5, відповідно до якого комісією у період з 13 липня 2017 року до 05 вересня 2017 року проведено розслідування нещасного випадку, що стався у місті Донецьку на проспекті Богдана Хмельницького, біля будинку №15, внаслідок чого отримав травму ОСОБА_1 . За наслідками проведеного розслідування комісією зроблено висновок, що нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Згідно копії акта №8лк про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ від 06 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_1 , нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 направив на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області заяву (рапорт), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності. До вказаної заяви також було додано копію довідки МСЕК від 30 травня 2017 року, копію довідки до акта МСЕК від 30 травня 2017 року, копію постанови ВЛК, копію акта розслідування нещасного випадку, копію акта про нещасний випадок та копії паспорту й ідентифікаційного номеру.

Листом від 24 січня 2019 року №15/2-251 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернув на доопрацювання Ліквідаційній комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що у надісланих матеріалах міститься інформація про повторний огляд МСЕК заявника з установленням ІІ групи інвалідності та 70% втрати працездатності, проте відсутня інформація про його первинний огляд МСЕК.

Також, у вказаному листі зазначено й про те, що у постанові ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» по встановленню причинного зв`язку поранення від 02 березня 2016 року №30 зазначено, що поранення ОСОБА_1 пов`язане з виконанням службових обов`язків, що не відповідає висновкам комісії в актах розслідування нещасного випадку, що стався з ним 16 червня 2001 року (форми Н-5, НТ) від 06 вересня 2017 року.

У зв`язку з чим, як вказано у листі, рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги може бути прийнято після усунення зазначених недоліків.

Після отримання вказаного листа Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 27 лютого 2019 року №79/лк, в якому повідомлено, що матеріали Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто на доопрацювання з причин, зазначених у листі Департаменту, а також повідомлено, що повторно направити матеріали для призначення одноразової грошової допомоги не є можливим.

Вважаючи, що відповідачами протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Абзацом 3 пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника (далі - Порядок № 850).

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку №850).

У відповідності до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Наведене свідчить, що звертаючись 14 вересня 2018 року до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Між тим, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а лише встановлено обов`язок щодо направлення до Міністерства внутрішніх справ України документів, зазначених в пунктах 6 або 7 Порядку №850 та висновку щодо виплати грошової допомоги.

Так, судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт виконання відповідачем 1 свого обов`язку, визначеного пунктом 8 Порядку №850.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Наведене свідчить, як вже було зазначено судом, що у відповідача 1 відсутні повноваження щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або відмову в призначенні такої допомоги, а видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги виникає у відповідача 1 виключно, у разі прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення такої допомоги.

Враховуючи, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідач 1 відмовив позивачу у прийнятті рішення про видання наказу про виплату грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності та часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтні 2015 року №850, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови Міністерства внутрішніх справ України, що оформлена листом від 24 січня 2019 року вихідний №15/2-251, у прийнятті рішення про призначення грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової виплати у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та зобов`язанні Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву позивача від 14 вересня 2018 року про призначення грошової допомоги, прийняти рішення відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, у відповідності до пункту 9 Порядку №850, Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, за наслідком розгляду документів на призначення одноразової грошової допомоги Міністерство внутрішніх справ України має прийняти одне з таких рішень: 1) задовольнити заяву та призначити таку допомогу; 2) відмовити у її призначенні. Повернення документів на доопрацювання чинним законодавством не передбачено.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що Міністерством внутрішніх справ України, після отримання матеріалів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності не розглянуто питання щодо наявності підстав або їх відсутності для призначення допомоги, а повернуто матеріали на доопрацювання, що суперечить вимогам пункту 9 Порядку №850.

При цьому, з самого листа від 24 січня 2019 року №15/2-251 вбачається, що позивачу не було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, як він помилково вважає, а зазначено про неможливість розгляду документів, у зв`язку з обставинами, викладеними у листі, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування відмови Міністерства внутрішніх справ України, що оформлена листом від 24 січня 2019 року вихідний №15/2-251, у прийнятті рішення про призначення грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової виплати у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В той же час, відповідно до пункту 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно пункту 14 Порядку №850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Тобто, вказані питання вирішуються виключно під час прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги Міністерством внутрішніх справ України.

З урахуванням того, що відповідачем 2 не було надано відповідної правової оцінки документам позивача, зокрема, щодо наявності або відсутності у нього права на отримання такої допомоги, тому суд, розглядаючи дану адміністративну справу по суті, не встановлює цих обставин у своєму рішенні.

При цьому, суд зауважує, що Міністерство внутрішніх справ України листом від 24 січня 2019 року №15/2-251, повертаючи документи позивача на доопрацювання до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, фактично позбавило позивача права на належний розгляд його матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивач, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду заяви (рапорту) ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги від 14 вересня 2018 року разом з доданими до неї документами, у зв`язку з чим суд також дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути вказану заяву позивача від 14 вересня 2018 року відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України за результатом розгляду заяви позивача від 14 вересня 2018 року про призначення грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, видати наказ про виплату одноразової грошової допомоги, суд вважає їх передчасними, оскільки, як вже було зазначено судом, такий наказ може бути виданий Головним управлінням виключно у разі прийняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення такої допомоги, а оскільки таке рішення Міністерством станом на день розгляду даної справи по суті не прийнято, відповідно у відповідача 1 відсутній обов`язок щодо видання наказу про виплату допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та виходу за їх межі, а саме, про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду заяви (рапорту) ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги від 14 вересня 2018 року разом з доданими до неї документами; про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути вказану заяву позивача від 14 вересня 2018 року відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду заяви (рапорту) ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги від 14 вересня 2018 року разом з доданими до неї документами.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ 00032684) розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14 вересня 2018 року відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко