Рішення № 91952389, 22.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22 вересня 2020 р. справа № 520/2020/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови про накладання штрафу,-

встановив:

Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 , (далі за текстом – позивач), в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2020 року № ХК 7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС; 2) зобов`язати відповідача повернути позивачу сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки інспектора, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ХК7913/297/НП/АВ від 27 грудня 2019 року та на підставі якого винесена оскаржувана постанова від 31.01.2020 року № ХК 7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 125.190,00 грн., не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечував та в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування заперечень на позовну заяву, посилався на правомірність висновків акту інспекційного відвідування з огляду на встановлений факт допуску позивачем одного працівника до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, без належного оформлення.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, перевіривши доводи сторін зібраними у справі доказами, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 19.12.2019р. № 2348 владним суб`єктом, ГУ Держпраці у Харківській області, складено направлення №02.03.-03/3770 від 19.12.2019р. про проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с.23) на предмет додержання вимог законодавства про працю. (а.с. 23-24)

Інспекторами праці 20.12.2019 року було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 20.12.2019 №ХК7913/297/НП.

20 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області складено вимогу про надання документів №ХК7913/297/НД, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10 год. 00 хв. 27 грудня 2019 року надати до управління документи для проведення інспекційного відвідування, а саме: довідку Управління статистики про включення підприємства до ЄДРПОУ із зазначенням видів діяльності за КВЕД; трудові договори, накази (розпорядження), що стосується трудових відносин про прийняття з 01.09.2019 року по теперішній час; повідомлення органів ДФС про прийняття працівників на роботу із підтвердженням отримання з 01.09.2019 року.

За результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідачем складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7913/297/НП/АВ від 27 грудня 2019 року, яким зафіксовані порушення вимог ч.1 та ч. 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: до роботи допущено одного працівника – ОСОБА_2 , без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (а.с.29)

Також було складено припис № ХК7913/297/НП/АВ/П від 27.12.2019 року, яким зобов`язано позивача у строк до 27.01.2020р. усунути порушення, які встановленні у зазначеному акті перевірки №ХК7913/297/НП/АВ від 27 грудня 2019 року. (а.с.31)

Позивач не погодившись з висновками акту інспекційного відвідування подав 10.01.2020р. до Головного управління Держпраці в Харківській області свої зауваження до акту інспекційного відвідування (а.с. 23) та скаргу на припис про усунення виявлених порушень. (а.с.34)

Листом від 13.01.2020 №27/364/02.03/02-10/425 Головне управління Держпраці в Харківській області повідомило позивача, що наведені доводи у зауваженні до акту інспекційного відвідування, не спростовують встановлених порушень, виявлених під час проведення заходу інспекційного відвідування.

Також, листом від 13.01.2020 №27/364/02.03/02-10/427 Головне управління Держпраці в Харківській області повідомило позивача про розгляд його скарги на припис про усунення встановлених порушень № ХК7913/297/НП/АВ/П від 27.12.2019 року, в якому зазначено, що наведені у скарзі позивача доводи не спростовують встановлених порушень, виявлених під час проведення заходу інспекційного відвідування, а тому припис про усунення виявлених порушень до акту інспекційного відвідування залишено без змін. (а.с.38-39)

На підставі висновків акту інспекційного відвідування №ХК7913/297/НП/АВ від 27 грудня 2019 року, Головним управлінням Держпраці в Харківській області 31.01.2020р. винесено постанову №ХК7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн. згідно абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою Головного управління Держпраці у Харківській області №ХК7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС від 31.01.2020, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року (далі Закон №877-V), заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту.

Пунктом 19 вказаного Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823, передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Статтею 265 КЗпП передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМУ № 509 від 17.07.2013 р. (далі по тексту - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпПУ та частинами другою — сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті інспекційного відвідування.

Визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме за правилами КЗпП України або Цивільного кодексу України (ЦК України).

Як зазначалося судом раніше та підтверджено матеріалами справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Харківській області від 31.01.2020 року № ХК 7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС слугував акт інспекційного відвідування в якому зазначено, що позивачем при здійсненні своєї підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (виробництво паперової продукції), ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи одного працівника – ОСОБА_2 без укладання з нею трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено приписи ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

У позовній заяві позивач зазначив, що вказана особа ОСОБА_2 , яка зазначена в акті інспекційного відвідування, не є працівником позивача та вона не допускалась фізичною особою - підприємцем до виконання трудових обов`язків, оскільки перебувала в приміщенні позивача на підставі договорів підряду.

На підтвердження вказаних обставин в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем надано до матеріалів справи договір підряду від 19.12.2019 укладений з гр. ОСОБА_2 (підрядник), відповідно до п. 2 підрядник виконує прибирання (миття) власними засобами, підрядник виконує роботу 1 раз на тиждень за замовленням замовника (п.3.2); підрядник має виконувати роботу протягом трьох календарних місяці з дня укладання договору (п.3.1) Згідно п.п.5.1 п. 5 даного договору виконання робіт підтверджується актом здачі – приймання виконаних робіт.

Пунктом 1 Договору підряду від 19.12.2019 передбачено, що підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника роботу: вимити у виробничому приміщенні підлогу загальною площею 100 кв.м., вікна, стіни, полиці, стелю, прилади освітлення, робочі меблі і здати результат роботи.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано акти приймання – передачі виконаної роботи від 30.12.2019р. №1, від 03.01.2020р. №2, від 15.01.2020р., від 22.01.2020р. №4, від 29.01.2020р. №5, від 05.02.2020р. №6, від 14.02.2020р. №7, видатковий касовий ордер та платіжні доручення щодо сплати позивачем єдиного внеску, військового збору та податку на доходи фізичних осіб (а.с. 43-72).

З договору встановлено, що предметом зазначеного договору є кінцевий результат роботи, який замовник зобов`язується прийняти та оплатити, підрядник виконує умови роботу з використанням власних матеріалів, інструментів, тощо, виконує роботу на замовлення раз на тиждень у будь-який день тижня на свій розсуд, результати роботи оформляються актами приймання послуг, строк дії договору встановлений до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 19.03.2020р.

Згідно зі статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи) держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, виконавець не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18 (провадження №К/9901/8967/19).

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, отримання певних послуг. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Таким чином, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 03.12.2018 по справі №200/9385/16.

У вказаній постанові Верховний Суд, крім іншого, зазначив, що «Судами встановлено, що у період з листопада 2003 року по травень 2016 року між ТзДВ «ДАТП 11228» та ОСОБА_4 були договірні відносини, пов`язані з наданням останнім підприємству юридичних послуг, що підтверджується копіями трудових угод на юридичне обслуговування з 04 січня 2005 року по 01 січня 2014 року та відповідними актами виконаних робіт за період з січня 2005 року по червень 2014 року. Кожного місяця між сторонами цивільно-правового договору підписувався акт виконаних робіт із зазначенням обсягу виконаних робіт.»

Вказане свідчить, що цивільно-правовий договір може мати системний характер, та стосуватись конкретно виконаних робіт.

Доказів того, що ОСОБА_2 виконувала роботу за посадою, яке була наявна в штатному розкладі ФОП ОСОБА_1 , або надавала послуги подібні до послуг, що виконувались штатними працівниками суб`єкта господарювання, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Системно аналізуючи зазначені вище норми права та на підставі встановлених обставин, суд зазначає, що позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності не допускались порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Таким чином, суд не вбачає наявності у позивача порушень ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, викладені в оскаржуваній постанові факти не відповідають дійсності, оскільки відповідачем належними доказами не доведено, що ФОП ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності, використовував найману працю без офіційного оформлення трудових відносин.

Оцінивши наведені учасниками справи аргументи добутими доказами в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України та перевіривши оскаржене управлінське діяння за критеріями ч.2 ст.2 КАС України, суд доходить до переконання, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2020 року № ХК 7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС, складеної Головним управлінням Держпраці в Харківській області, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування такої постанови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.132, 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладання штрафу від 31.01.2020 року № ХК 7913/297/НП/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Алчевських, 40, код ЄДРПОУ - 39779919) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1251.90 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 90 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 01.10.2020р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України

Суддя О.В.Старосєльцева