Рішення № 91950263, 01.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2020 р. Справа№200/6980/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Ярової С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

28 липня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила наступне.

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.10.2005р., що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До початку проведення антитерористичної операції, вона проживала та здійснювала свою діяльність в м. Донецьку.

У зв`язку зі здійсненням позивачкою господарської діяльності, в її користуванні перебувала земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

Розмір орендної плати становив 109 032 грн. 96 коп. за рік.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

20.01.2014р. позивачкою до контролюючого органу у Калінінському районі м. Донецьк було подано податкову декларацію з орендної плати за землю № 1400001727 від 20.01.2014р.

При цьому після початку антитерористичної операції, вона вимушена була покинути м. Донецьк та переїхати до м. Києва. В зв`язку з чим, господарська діяльність нею не здійснювалась, земельною ділянкою вона не користувалась з незалежних від неї причин.

Після переходу на облік до ДПІ Печерського району ТУ ДПС у м. Києві з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами їй стало відомо про наявність в неї недоїмки з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 63 602 грн. 56 коп.

З метою з`ясування підстав виникнення вказаної недоїмки, її представником, адвокатом ОСОБА_2 до ТУ ДПС у Донецькій області було направлено адвокатський запит щодо підстав нарахування податкового боргу.

У відповідь на адвокатський запит, було отримано лист від ГУ ДПС у Донецькій області від 13.04.2020 року, з якого стало відомо, що станом на квітень 2020 року в неї наявний податковий борг по Північній ДПІ (Калінінський район м. Донецька) Маріупольського управління ГУ ДПС за платежем 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» у сумі 63 602 грн. 56 коп., який виник у 2 кварталі 2014 року.

Підставою є норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 38.7 п. 38 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення АТО та/або ООС, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб:

за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Вважає, що оскільки земельна ділянка, орендована нею знаходиться на території м. Донецьку, вона була звільнена від сплати орендної плати з 14 квітня 2014 року.

Статтею 6 Закону №1669 звільнено суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

У зв`язку з вищезазначеним, 19.05.2020 року нею було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за 2014 рік, який було прийнято податковим органом, що підтверджується Квитанцією № 2.

Однак, після прийняття уточнюючої декларації, жодних дій відповідачем здійснено не було.

Списання податкового боргу визначається Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 577 від 10.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376.

Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В даному випадку, доказами підтверджено та не заперечується відповідачем, що податковий борг в розмірі 63 602 грн. 56 коп. виник на підставі декларації з орендної плати за землю за 2014 рік та включає в себе період квітень - грудень 2014.

Станом на момент звернення із даним позовом до суду - 22.07.2020 року, строк, встановлений ПК України протягом якого такий податковий борг міг бути стягнений (1095 днів) закінчився, а отже останній набув статусу безнадійного податкового боргу стосовно якого минув строк давності, визначений ст. 102 ПК України.

На цих підставах просить суд:

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за платежем 1810900 «Орендна плата з фізичних осіб» за 2 півріччя 2014 року у розмірі 63602 грн. 56 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати у розмірі 8102 грн. в тому числі 2102 грн. судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

31 серпня 2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову на наступних підставах.

Згідно з даними інформаційної системи ДПС України за Позивачем обліковується податковий борг з Орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) у розмірі 63602,56 грн., який виник на підставі поданої Позивачем податкової декларації з орендної плати №1400001727 від 20.01.2014 року.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.36.1ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком

визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України, прямо передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Законодавством не передбачена процедура коригування/списання облікових показників ІКП, зокрема шляхом зменшення податкового боргу, який виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов`язань.

Списання безнадійного податкового боргу платника податків визначено ст.101 ПК України.

Відповідно до пп.38.2 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87 - 101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87 - 101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Оскільки позивач був зареєстрований на тимчасово окупованій території на нього розповсюджується дія пп.38.2 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка в свою чергу, зупиняє застосування ст.101 ПК України.

Строк давності визначений ст. 102 Кодексу зупинений на період коли, позивач був зареєстрований на тимчасово окупованій території.

28.12.2019 позивач перереєструвався з тимчасово окупованій території: АДРЕСА_2 до території України: АДРЕСА_3 .

Таким чином, відлік строку давності визначений ст. 102 Кодексу, починає відраховуватись з 28.12.2019.

Враховуючи викладене, підстави для визнання та списання заборгованості з єдиного податку у контролюючого органу відсутні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 31 серпня 2020 року.

17.08.2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відео конференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача було відмовлено.

02 вересня 2020 року судом відкладено розгляд справи на 01 жовтня 2020 року.

01 жовтня 2020 року представник позивача в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 01 жовтня 2020 року в судове засідання з`явився. Проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 яка відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 08.07.199 року є громадянкою України. ІПН НОМЕР_1 . Зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 (а.с.13-17).

Відповідачем є Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43142826 та суб`єктом владних повноважень.

Позивачка ОСОБА_1 з 26.12.2019 року відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3006-5000250838 зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 (а.с.18).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 18.10.2005 року. Основний від економічної діяльності – 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с.19-20)

Згідно з відомостями про наявність земельних ділянок відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 22.11.2010 року за адресою АДРЕСА_6 площею 1320 кв.м. (а.с.21).

Відповідно до уточнюючої декларації з плати за землю за 2014 рік позивачка вказала що плата за землю здійснювалася нею до 14 квітня 2014 року (а.с.23-24).

Згідно із квитанцією № 2 уточнююча декларація за 2014 рік прийнята 19.05.2020 року (а.с.22).

Представник позивачки неодноразово звертався із запитами про здійснення перерахунку податкового боргу до відповідача, але відповідач відмовляв в здійсненні перерахунку податкового боргу (а.с.25-40).

Згідно витягу з інформаційних систем органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 22ю07.2020 року за позивачкою рахується недоїмка по коду 18010900 по орендної плати з фізичних осіб в розмірі 63602,56 грн. (а.с.41)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються Податковим кодексом України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669, постановами та розпорядженнями КМУ.

Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669 який набрав чинності 14 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 6 цього Закону звільнено суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р. Вказаний перелік втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-року.

До вказаних Переліків віднесено м. Донецьк,

Відтак, відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII у період з 14 квітня 2014 року позивачка була звільнена від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Ця обставина не заперечується сторонами.

Предметом розгляду цієї справи є списання заборгованості з позивачки за платежем 1810900 «орендна плата з фізичних осіб» за 2 півріччя 2014 року в розмірі 63602,56 грн. у зв`язку із спливанням строку давності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком

визначається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України, передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.п.38.2 п.38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об`єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:

1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань;

2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.

Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.

Норми цього підпункту не застосовуються:

з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;

з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.

Судом встановлено, що позивачка зареєструвалася на території підконтрольної уряду України 26.12.2019 року відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3006-5000250838 та зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 .

Отже, строк давності визначений ст..102 ПК України зупинений на період коли позивачка була зареєстрована на тимчасово окупованій території, а саме з 14.04.2014 року по 26.12.2019 року.

Відлік строку давності визначений ст..102 ПК України починає відраховуватися з 26.12.2019 року.

Суд відхиляє посилання позивачки на постанову Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 813/4430/16 тому що в цій справі розглядаються правовідносини пов`язані зі списанням безнадійного боргу позивача, який є зареєстрованим на підконтрольної уряду України території, а саме в ДПІ в Личаківського району м. Львова ГУ ДФС у Львівській області та який не був ніколи зареєстрований на непідконтрольній території.

Тобто, у вказаній справі, розглянутої Верховним Судом інші обставини для списання безнадійного боргу ніж в справі що розглядається цим судом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при відмові в позовних вимогах, судовий збір та інші судові витрати, позивачу не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 01 жовтня 2020 року

В повному обсязі рішення складене 02 жовтня 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков