Рішення № 91950041, 02.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Справа № 160/8893/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , в якому просить:

- скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради від 19.06. 2019 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванням позовних вимог позивач вказала, що відповідач протиправно відмовив в реєстрації місця проживання її малолітньої дитини за місцем проживання позивача, що порушує права та законні інтереси позивача та її малолітньої дитини, обмежує реалізацію прав, гарантованих Конституцією та законами України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8893/20 та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Як убачається із матеріалів справи, а саме - свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , його батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 .

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.12.2019 року у справі № 295/13915/19 шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано.

З 09.08.2019 року по теперішній час позивачка проживає зі своїм малолітнім сином за адресою: АДРЕСА_1 .

19.06.2020 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради 19.06.2020 у реєстрації місця проживання малолітньої дитини відмовлено через не надання ОСОБА_1 необхідних документів або інформації, а еаме: письмової згоди другого з батьків, що суперечить пп. 6 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 2.03.2016. Про відмову зроблено запис за заяві про реєстрацію місця прожитвання малолітньої дитини від 19.06.2020 року.

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації малолітньої дитини позивач звертається до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про відповідність рішення про відмову в реєстрації дитини вимогам закону суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

Як визначено частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження визначені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Так, в ст. 6 вказаного закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 (надалі - Правила № 207), також передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил № 207).

За вказаних обставин місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється за згодою обох з батьків.

Можливість реєстрації місця проживання дитини за згодою лише одного з батьків передбачена законодавством України лише в одному випадку: місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Позивачем не надано відповідачу та/або суду доказів існування рішення суду, яким би було визначено місце проживання дитини або рішенням органу опіки та піклування, яким би було визначено місце проживання дитини.

Позивачем також не надано суду доказів існування згоди другого з батьків на реєстрацію місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин чинне законодавство України передбачає випадки реєстрації місця проживання дитини за згодою лише одного з батьків, а тому посилання позивача на те, що законодавство України в цій частині суперечить вимогам статті 8 Конвеції про захист прав людини та основоположних свобод є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення дія на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ( проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181) третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 02.10.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.