Ухвала суду № 91950040, 02.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

02 жовтня 2020 р.Справа №160/12216/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірною вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф-5291-53-У від 20.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) за 4-й квартал 2019 року по сплаті єдиного соціального внеску на користь держави в сумі 2 216, 33 грн. та скасувати її.

Ухвалою суду від 02.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги – залишено без руху.

Одночасно із позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5291-53У від 20.02.2020 року, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку до набрання законної сили рішення по справі.

Вказану заяву обґрунтовано тим, що постановою старшого державного виконавця Новомосковського міськрайонного ВДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Рибак О.О. від 23.09.2020 року накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на відкритих ним рахунках на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області № Ф-5291-53У від 20.02.2020 року, а саме по сплаті єдиного соціального внеску на користь держави в сумі 2 216 грн. 33 коп. Однак, єдиним джерелом його існування являються грошові кошти, які знаходяться на заробітній карточці, з якої він може сплачувати комунальні платежі, розраховуватися за придбані побутові товари, харчі та ін., тому стягнення з його карти суми в розмірі 2 216 грн. 33 коп., призведе до заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, тому за таких обставин просить суд забезпечити позов, шляхом зупинення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.

За змістом частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Оцінивши усі докази, досліджені судом у їх сукупності, та виходячи з положень частини 2 статті 150 КАС України, суд вважає, що в разі забезпечення позову в даній справі шляхом, зазначеним позивачем, суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Не доведено заявником в поданій заяві про забезпечення позову і мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Встановлення ж протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень – відповідача, є предметом розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, позивачем не доведено наявності у поданій заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених КАС України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи наведене вище, заяву позивача про забезпечення позову необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева