Рішення № 91949946, 30.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/686/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зняття арешту з майна та скасування державної реєстрації обтяження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 та Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зняття арешту з майна та скасування державної реєстрації обтяження.

В обґрунтування позову посилається на те, що на початку 90-х років, відповідач ОСОБА_2 та чоловік позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як рідні брат і сестра, успадкували в рівних долях, після смерті своїх батьків, будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 (далі – будинковолодіння).

В 2001 році ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розподіл будинковолодіння.

Зазначає, що рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 23.11.2001 року у вказаній справі (№ 2-2571/01) позов ОСОБА_2 задоволено. Розділено будинковолодіння, визначивши, що таке в цілому належить ОСОБА_3 , зобов`язавши його виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 52843,11 грн. Рішення набрало законної сили 24.12.2001 року.

В подальшому, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2005 року в цій же справі, за заявою ОСОБА_2 , змінено спосіб виконання рішення суду від 23.11.2001 року шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 52843,11 грн., тобто суму грошової компенсації її долі будинковолодіння. Рішення набрало законної сили 12.04.2005 року.

На виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2005 року (виконавчий лист від 19.04.2005 року № 2-2571) державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Чижмар М.В. винесено постанову від 21.04.2005 року про відкриття виконавчого провадження, якою одночасно накладено арешт на будинковолодіння.

На підставі вищевказаної постанови державного виконавця від 21.04.2005 року відповідачем Першою ужгородською державною нотаріальною конторою 27.04.2005 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна запис за № 1925621 про арешт будинковолодіння, який є чинним по сьогоднішній день.

Вказує, що 08.11.2005 року за позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частку будинковолодіння, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно № 180760489 від 12.09.2019 року, довідкою КП «БТІ Ужгородської міської ради» № 11 від 11.01.2020 року та копією витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 8874414 від 11.05.2005 року. Реєстрація її права власності зберігає чинність по сьогоднішній день. Решта 1/2 частка будинковолодіння зареєстрована за ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній співвласник будинковолодіння та боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.06.2019 року.

Як зауважує позивач, у зв`язку зі смертю боржника у виконавчому провадженні та у зв`язку з тим, що накладений державним виконавцем постановою від 21.04.2005 року арешт на будинковолодіння порушує право позивача як законного співвласника цього нерухомого майна на розпорядження, належною їй в ньому 1/2 часткою, 28.11.2019 року вона звернулася до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, яке наразі перейменоване на Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (третьої особи) із заявою про зняття вказаного арешту.

Листом № 8089419 від 10.12.2019 року третя особа відмовила позивачу у знятті арешту, накладеного на будинковолодіння, мотивуючи це тим, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2571, виданого 19.04.2005 року відносно боржника ОСОБА_3 не перебуває на виконанні Ужгородського МВ ДВС.

Позивач зазначає, що в усній формі працівники третьої особи додатково пояснили їй, що матеріали відповідного виконавчого провадження були знищені за закінченням терміну їх архівного зберігання, що унеможливлює зняття відповідачем арешту, накладеного в рамках даного виконавчого провадження. Крім того, про стан виконавчого провадження на момент знищення його матеріалів (чи було таке закінчене, чи був повернутий виконавчий документ стягувачу/суду), відповідачу невідомо.

Позивач вказує, що у зв`язку з відмовою третьої особи у знятті арешту, накладеного на будинковолодіння, відповідний арешт підлягає зняттю в судовому порядку.

Посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40, ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ позивача зауважує, що системний аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що в разі смерті фізичної особи – боржника у виконавчому провадженні, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження, якою одночасно зняти арешт, накладений на майно боржника. У випадку неможливості закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, в тому числі внаслідок знищення матеріалів виконавчого провадження, відповідний арешт може бути знятий судом.

Як зазначає позивач, на сьогоднішній день за нею зареєстровано право власності на 1/2 частку будинковолодіння. При цьому вона не являється стороною (боржником) у виконавчому провадженні.

Оскільки на сьогоднішній день вона являється законним власником 1/2 частки будинковолодіння, а накладений державним виконавцем постановою від 21.04.2005 року арешт на це нерухоме майно порушує її право власності, як особи, яка не є стороною (боржником) у даному виконавчому провадженні, та враховуючи смерть боржника у виконавчому провадженні і неможливість зняття третьою особою арешту з будинковолодіння внаслідок знищення матеріалів виконавчого провадження, відповідний арешт, накладений на будинковолодіння, підлягає зняттю за рішенням суду. Крім того, у зв`язку зі зняттям арешту підлягає скасуванню також державна реєстрація обтяження у вигляді арешту на будинковолодіння, проведена відповідачем Першою ужгородською державною нотаріальною конторою шляхом внесення в Єдиний реєстр заборон відчужень об`єктів нерухомого майна відповідного запису № 1925621 від 27.04.2005 року.

На підставі наведеного, позивач просить суд: зняти арешт з будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Чижмар М.В. від 21.04.2005 року, з виконання виконавчого листа № 2-2571 від 19.04.2005 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області; скасувати державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на будинок по АДРЕСА_1 , проведену Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою, про що в Єдиний реєстр заборон відчужень об`єктів нерухомого майна вчинено запис № 1925621 від 27.04.2005 року.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи. Виклик відповідача ОСОБА_2 постановлено здійснити в порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

За правилами ч. ч. 1, 2, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Позивач у судове засідання не з`явилася, при цьому її представник – адвокат Ладика Н.І. подав до суду клопотання про приєднання письмових доказів, в якому зазначив, що 18.09.2020 року приватним нотаріусом Балаж М.В. винесено постанову, згідно з якою позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 за її померлим чоловіком ОСОБА_3 у зв`язку з наявним арештом на будинок, накладеним постановою державного виконавця б/н від 21.04.2005 року, зняття якого є предметом позову у даній справі. Вказана постанова нотаріуса підтверджує ту обставину, що оспорюваний арешт на будинок порушує також її права як спадкоємця на 1/2 частку будинку, яка належала за життя її померлому чоловіку згідно з рішенням Ужгородського міського суду від 23.11.2001 року у справі № 2-2571/01, що набрало законної сили. З огляду на дату прийняття цієї постанови нотаріусом, така не могла бути подана позивачем разом з позовною заявою, а тому, керуючись ст. ст. 43, 83 ЦПК України, просить визнати поважними причини пропуску строку на подання письмових доказів та приєднати до матеріалів справ: копію постанови приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. від 18.09.2020 року за вих. № 24 про відмову у вчиненні нотаріальної дії; копію заяви ОСОБА_1 від 15.11.2019 року у спадковій справі № 18/2019 про прийняття спадщини; копію довідки Ужгородського БТІ № 348 від 10.10.2000 року; копію заяви адвоката Ладики Н.І. про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 2-2571/01. Разом з тим, у даному клопотанні представник позивача просить справу розглянути без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомлено, відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Разом з тим, 09.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Штефанюк І.М. до суду було подано клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та перенесення розгляду справи. Після ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача 10.09.2020 року, відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомлено, відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача Першої Ужгородської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток рекомендованими поштовими відправленнями, письмові пояснення щодо позову не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на початку дев`яностих років відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (чоловік позивача ОСОБА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як рідні брат і сестра, в рівних частках по 1/2 успадкували після смерті своїх батьків будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 23.11.2001 року (справа № 2-2571/01), що набрало законної сили 24.12.2001 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл будинку. Розділено будинковолодіння по АДРЕСА_1 , визначивши, що таке в цілому належить ОСОБА_3 , зобов`язавши його виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 52843,11 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2005 року (справа № 2-2571/01), набрало законної сили 12.04.2005 року, задоволено заявою ОСОБА_2 та змінено спосіб виконання рішення Ужгородського міського суду Закарпатської області від 23.11.2001 року шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 52843,11 грн., тобто суму грошової компенсації її долі будинковолодіння.

На підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2005 року судом 19.04.2005 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання та державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Чижмар М.В. винесено постанову від 21.04.2005 року про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою одночасно накладено арешт на будинковолодіння.

Першою ужгородською державною нотаріальною конторою 27.04.2005 року на підставі зазначеної постанови державного виконавця від 21.04.2005 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна запис за № 1925621 про арешт будинковолодіння, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

08.11.2005 року за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частку будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується інформаційною довідкою з Реєстру права власності на нерухоме майно № 180760489 від 12.09.2019 року, довідкою КП «БТІ Ужгородської міської ради» від 11.01.2020 року № 11 та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 8874414 від 11.05.2005 року.

Інша частина (1/2 частка власності) будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності та зареєстрована за ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.06.2019 року.

28.11.2019 року позивач, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 (боржника у виконавчому провадженні) та у зв`язку з тим, що накладений державним виконавцем арешт на будинковолодіння порушує її право як співвласника даного нерухомого майна, звернулася до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області (перейменовано на Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про зняття вказаного арешту.

Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) листом від 10.12.2019 року № 8089419 ОСОБА_1 відмовлено у знятті арешту з тих підставі, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2571, виданого 19.04.2005 року відносно боржника ОСОБА_3 не перебуває на виконанні Ужгородського МВ ДВС.

Матеріалами справи також встановлено, що 15.11.2019 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В. із заявою про прийняття спадщини за померлим чоловіком ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки їх порушення.

Перелік способів захисту прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом, позивач є власником 1/2 частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , проте наявність накладеного державним виконавцем арешту на дане нерухоме майно порушує її право власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувана чи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, позивач є заінтересованою особою, в інтересах якої може бути припинено обтяження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни/чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, сс. 1920, п. 42).

У справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) ЄСПЛ розглядав ситуацію, яка стосувалася судового розгляду справи про конфіскацію автомобіля за порушення митних правил. В пункті 46 цього рішення ЄСПЛ зазначив наступне: Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], п. 78).

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та право власності позивача на будинок, розташований по АДРЕСА_1 , підлягає судовому захисту шляхом зняття з нього арешту та скасування державної реєстрації обтяження у вигляді арешту на будинок.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про зняття арешту з майна та скасування державної реєстрації обтяження – задовольнити повністю.

Зняти арешт з будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Чижмар М.В. від 21.04.2005 року з виконання виконавчого листа № 2-2571 від 19.04.2005 року, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

Скасувати державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на будинок по АДРЕСА_1 , проведену Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою, про що в Єдиний реєстр заборон відчужень об`єктів нерухомого майна вчинено запис № 1925621 від 27.04.2005 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Перша ужгородська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 02884026, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 47, м. Ужгород, Закарпатська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ: 35045459, що знаходиться за адресою: вул. Заньковецької, 10, м. Ужгород, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення – 30 вересня 2020 року.

Головуюча А.І. Сарай