Ухвала суду № 91946996, 30.09.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 537/2603/20

Провадження № 1-кп/553/242/2020

У Х В А Л А

Іменем України

30.09.2020 рокум. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Махаринській Я.А.,

з участю прокурора - Коваленка Д.А.,

захисника адвоката - Пасюка В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілих - ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

перекладача - Ахмедова Е.М.огли.,

розглянувши під час підготовчого судового засідання у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві матеріали, які надійшли до суду з прокуратури Полтавської області, - обвинувальний акт, складений старшим слідчим ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Куликом Ю.П. в рамках кримінального провадження № 12019170110000572 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 07.08.2020 року про зміну територіальної підсудності у зв`язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду справи в Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Пасюк В.В. звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 109, 291 КПК України. В обґрунтування клопотання послався на те, що в обвинувальному акті численними категоричними твердженнями про злочинний умисел ОСОБА_1 та про те, що він вчинив кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується, без доведення факту скоєння злочину вироком суду, порушено презумпцію невинуватості, ст. 62 Конституції України та п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України, а також позиції ЄСПЛ із цього приводу; не наведене обвинувачення за ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, не зазначені обставини, що пом`якшують покарання, при формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 189 КК України не визначена роль ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за умови посилання на його скоєння за попередньою змовою групою осіб без конкретизації кількості та осіб, що входили до такої групи, не конкретизовано форму умислу, неповно, нечітко й неконкретно викладені обставини вчинення злочинів, а деякі висновки суперечать доказам, зібраним під час досудового розслідування, при формулюванні обвинувачення за ч. 3 ст. 307 КК України не зазначено час, місце та спосіб придбання наркотичних засобів, спосіб перенесення їх до місця виявлення та доказів перебування відповідного приміщення у користуванні ОСОБА_1 .

Наголошує на тому, що формулювання обвинувачення є неконкретизованим, узагальненим та незрозумілим для обвинуваченого, який вправі знати в чому він обвинувачується, наведене обвинувачення не містить посилання на фактичні обставини, а лише на фантазії та припущення без посилання на жоден доказ, на якому ґрунтуються висновки обвинувачення, що є порушенням права на захист. В обвинувальному акті відсутні дані, що обвинувачення висунуто в порядку, встановленому КПК України, тоді як сам факт вручення копії обвинувального акту особі не дає підстав вважати, що обвинувачення висунуто у встановленому законом порядку та немає підстав вважати, що врученням обвинувального акту досягається впевненість у тому, що особа має повне розуміння суті висунутого проти неї обвинувачення. Обвинувальний акт не відповідає статусу офіційного документа, оскільки підпис прокурора не скріплений печаткою, що надає йому статусу офіційного документа і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням, в порушення ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначено зайві дані, які не передбачені цією імперативною статтею, слідчим не дотримано одночасності направлення обвинувального акту до суду та його вручення під розписку, оскільки обвинувальний акт захисту вручено 28.07.2020 року, а до суду його передано 29.07.2020 року.

Вказав на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування та порушення ст. 94, 109, 110 КПК України, оскільки в реєстрі не зазначено час проведення процесуальних дій, він не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не містить реквізитів кримінального провадження, відомостей про речові докази, про роз`яснення ОСОБА_1 права на захист, повідомлення батьків (інших осіб) про затримання, даних про процесуальне рішення у виді оцінки слідчим, прокурором доказів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Пасюк В.В. в судовому засіданні підтримали клопотання, просили задовольнити.

Прокурор проти клопотання захисника заперечував, посилаючись на його безпідставність, вказував, що обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами кримінального процесуального законодавства. Потерпілий ОСОБА_2 підтримав позицію прокурора, потерпілий ОСОБА_3 з приводу вирішення клопотання захисника поклався на розсуд суду.

Вирішуючи клопотання захисника, суд виходить з наступного.

Як встановлено в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Аналіз змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12019170110000572 свідчить про те, що він містить усі відомості, передбачені вищенаведеною нормою кримінального процесуального кодексу, в тому числі виклад фактичних обставин кожного з інкримінованих кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Наведені в клопотанні захисника мотиви для повернення обвинувального акту прокурору стосуються оцінки доказів, що не входить до повноважень суду під час підготовчого провадження, порушення порядку оформлення реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту на доопрацювання, а скріплення підпису прокурора печаткою чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачене.

Питання щодо вмотивованості, обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, правильності кваліфікації його дій, конкретних обставин подій, що покладені в основу обвинувачення, доведеності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, наявності чи відсутності в його діях складу злочинів підлягають з`ясуванню під час судового розгляду справи.

Відтак, суд приходить до переконливого висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019170110000572 складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, а тому не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника і повернення обвинувального акту прокурору.

Підстав для закриття кримінального провадження та зупинення провадження у справі не вбачається.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2020 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 продовжений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10.06.2020 року та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 року.

Так, під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 було враховано те, що він підозрюється в тому числі у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який не працює, відтак не має постійних джерел доходу, не має міцних соціальних зв`язків, після вручення підозри та клопотання про застосування запобіжного заходу ухилився від органів досудового розслідування, обізнаний про місце проживання та місце роботи потерпілого, що у своїй сукупності свідчить про високу ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, а також доведеність неможливості застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли; з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, майнового стану та відсутності стабільного доходу, з огляду на те, що він підозрюється у вчиненні в тому числі злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, один з яких передбачений ч. 3 ст. 189 КК України вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, та усвідомлюючи тяжкість покарання, може здійснити спробу переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник обвинуваченого адвокат Пасюк В.В. звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. В обґрунтування клопотання вказував на відсутність підстав для продовження тримання під вартою ОСОБА_5 , позаяк з часу його затримання минув значний час й ризики, що враховувались при обранні запобіжного заходу, втратили актуальність, зазначав про недоведеність прокурором існування на теперішній час існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а висловлення лише припущень про те, що його підзахисний може впливати на свідків та потерпілих, в будь-який інший спосіб перешкоджати кримінальному провадженню за відсутності відповідних доказів на підтвердження цих обставин, наголошував на необґрунтованості доводів про можливість ухилитись від суду та недоведеності неможливості застосування до ОСОБА_1 інших більш м`яких запобіжних заходів. Зауважив, що сама по собі тяжкість злочину не може бути безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, натомість дані щодо особи обвинуваченого, який має стійкі соціальні зв`язку та постійне місце проживання, брав участь у бойових діях та має досягнення у спорті, та інші обставини свідчать про наявність підстав для застосування до неї запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав, просив задовольнити.

Прокурор проти клопотання захисника заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

Потерпілий ОСОБА_2 клопотання прокурора підтримав, проти задоволення клопотання захисника заперечував. Потерпілий ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого з приводу вирішення клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

При вирішенні клопотань прокурора та захисника суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання, зазначеним у обвинувальному акті не мешкає, й за повідомленням захисника вказане житло відчужене іншій особі, обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, частина з яких згідно положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, стан здоров`я, репутацію, майновий стан, перебування у розшуку під час досудового розслідування, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції не свідчить про таку зміну обвинуваченого, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності вчинених ним діянь і особи обвинуваченого, та є приводом до такої істотної зміни обставини, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Пасюка В.В., наведені в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу відносно підзахисного, на те, що він має місці соціальні зв`язки та постійне місце проживання, жодними об`єктивними доказами не підтверджуються, та, на переконання суду, в будь-якому випадку такі обставини самі по собі не свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, які підтверджені тим фактом, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 оголошувався у розшук в зв`язку з ухиленням від слідства, як і доводів щодо можливості впливати на свідків та потерпілих у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Суд приходить до висновку, що обставини, якими захисник обґрунтовує клопотання, в тому числі участь обвинуваченого у бойових діях та наявність досягнень у спорті, існування малолітньої дитини, не можуть бути визнані такими, що є підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який, позаяк ці обставини не спростовують факт існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідністю запобігання яким обґрунтоване клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, є обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, які існували як на час обрання, так і на час продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під варту відносно ОСОБА_1 , враховувались у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Жодних даних, які свідчать про зміну та виникнення нових обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та можуть стати підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та судом в ході судового засідання не встановлено.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, частина з яких згідно положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких, а злочин, передбачений ч. 3 ст. 189 КК України, - до таких, що вчинені із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, віку, міцності соціальних зв`язків в місці проживання, репутації, майнового стану, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Відтак, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тривання під вартою відносно ОСОБА_1 , обраного під час досудового розслідування, строк якого продовжений до 05.10.2020 року включно згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 року, не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні, задля забезпечення оперативного, повного та об`єктивного розгляду справи у розумні строки, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов`язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, в тому числі відсутність в розпорядженні суду відомостей про наявність у нього постійного місця проживання, а також зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів.

Враховуючи викладене, заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ПАСЮКА Василя Володимировича про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, призначити до судового розгляду на 10 год. 30 хв. 15 жовтня 2020 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Справу розглядати у відкритому судовому засіданні.

В задоволенні клопотання захисника адвоката ПАСЮКА Василя Володимировича про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 12 год. 30 хв. 30 вересня 2020 року по 12 год. 30 хв. 28 листопада 2020 року включно.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілих, свідків.

Ухвала в частині вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна