Ухвала суду № 91946789, 01.10.2020, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/148/14-ц

Провадження № 6/552/165/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Павленко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2014 року по цивільній справі № 552/148/14-ц з неї та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість по кредитному договору в розмірі 1 405 499 грн. 20 коп. Рішення звернуто до примусового виконання. Рішенням Полтавського районного суду від 23 січня 2020 року по цивільній справі № 545/690/18 звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по цьому ж кредитному договору. В результаті таких дій банку, одна й та сума заборгованості за одним і тим же кредитним договором буде стягуватися двічі за двома різними судовими рішеннями, призведе до подвійного стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та обмеження в користуванні відповідачем іншого майна, на яке на даний час накладено арешт. За таких обставин, виконавчий лист за яким стягується сума заборгованості по кредитному договору є таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, заяву підтримує та просить задовольнити.

Представник ПАТ «МТБ Банк» в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, суду направлені заперечення, в якій обставини викладені в заяві не визнає , вважає їх безпідставними, просив відмовити у задоволенні заяви.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причина неявки невідома.

Згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 травня 2014 року по цивільній справі № 552/148/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість по кредитному договору № 00559/RP від 03 червня 2008 року у розмірі 1 405 499 грн. 20 коп. Рішення звернуто до примусового виконання.

Рішенням Полтавського районного суду від 23 січня 2020 року по цивільній справі за позовом ПАТ «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , треті особи Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Адміністрації Президента України, орган опіки та піклування Київської районної у місті Полтаві ради, орган опіки та піклування Полтавської районної ради Полтавської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – інтереси якої представляє ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00559/RP від 03.06.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого був Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», з 05.03.2018 року правонаступником за всіма правами та обов`язами є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» та ОСОБА_1 в розмірі 168 670, 46 доларів США та 55 000 грн. на користь Публічного Акціонерного товариства «МТБ Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки № 00649rP від 03.06.2008 року та всіх його додатках, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В.А. в реєстрі за № 3146, а саме на:

- житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 267,5 кв.м, житловою площею 115,1 кв.м з усіма при належностями, складовими частинами, невіддільними поліпшеннями та внутрішніми системами нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , котрий належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Москівцем В.А. 03.06.2008 року за реєстровим номером № 3143;

- земельну ділянку, площею 0,1400 га, цільового призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5324081908:08:001:0138, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , котра належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.10.2004 року, серія бланку ЯИ № 99938, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 532400001001475.

Рішення набрало законної сили та як зазначає заявник звернуто до виконання.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як установлено в судовому засіданні, Київським районним судом м. Полтави 19 вересня 2014 року видані виконавчі листи з примусового виконання рішення суду по цивільній праві № 552/148/14-ц, які як убачається з матеріалів справи звернуті до виконання.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» звернуто увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Підстави для встановлення, що спірний виконавчий лист виданий помилково відсутні.

Що стосується посилань заявника, що одна і та сама заборгованість по кредитному договору № 00559/RP від 03.06.2008 року буде стягуватися за двома судовими рішеннями є безпідставною, виходячи з наступного.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховної Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15.

Щодо подвійного стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, арешт майна боржника на які в своїй з`яві посилається ОСОБА_1 , то вказані питання не входять до компетенції суду при вирішенні заяви в порядку ст. 432 ЦПК України.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Ж.В.Кузіна