Рішення № 91939568, 24.09.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Справа № 926/1369/20

За позовом Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”, м. Чернівці

до Дочірнього підприємства “Чернівцітурист” Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості – 267616,09 грн

Cуддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача – не з`явився;

від відповідача – не з`явився.

Обставини справи: Міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Дочірнього підприємства “Чернівцітурист” Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур”, в якому просить стягнути з відповідача 267616,09 грн, з яких 150000,02 грн основного боргу, 79223,59 грн пені, 27023,10 грн інфляційних та 11369,38 грн 3% річних.

Позов обґрунтовується неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0091 купівлі-продажу теплової енергії від 27.03.2017 в частині оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.06.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 26.08.2020.

У своїх письмових поясненнях (вх.№2484 від 25.08.2020) відповідач повідомив суд про погашення ним у добровільному порядку суми основного боргу.

Ухвалою від 26.08.2020 відкладено розгляд справи на “24” вересня 2020 року.

У судове засідання 24.09.2020 представники сторін не з`явились, а з матеріалів справи вбачається, що у суду відсутні передбачені статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстави для відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.

17 березня 2018 року між Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго”, як теплопостачальною організацією, та Дочірнім підприємством “Чернівцітурист” Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур”, як споживачем, укладено договір купівлі-продажу теплової енергії за № 0091 (надалі - Договір), згідно з умовами якого теплопостачальна організація зобов`язується поставити споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах у відповідності до розділу №2 Договору, а останній зобов`язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплопостачальна організація відпускає теплову енергію на об`єкти споживача в обсягах згідно з Додатком № 1 та № 1А (за наявності послуги) до цього Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення в опалювальний період; гаряче водопостачання і технологічні потреби – за наявності послуги.

Згідно з Додатком № 1 та № 2А теплова енергія постачається у визначених обсягах споживачу на об`єкти: «туркомплекс» на вул. Героїв Майдану, 184, де облік здійснюється за допомогою лічильника №8450199.

Пунктами 3.1. і 3.2 Договору обумовлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку; розмір тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання на момент укладення договору становить: для потреб бюджетних установ – 1234,26 грн/Гкал (з ПДВ), для потреб інших споживачів (крім населення) – 1234,26 грн/Гкал (з ПДВ).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що в разі зміни тарифів споживач сплачує за теплову енергію за новими тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, з дня їх введення в дію без внесення змін до даного договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.5 Договору);

Згідно з пунктом 3.6 Договору оплата за теплову енергію проводиться виключно грошовими коштами шляхом попередньої оплати в розмірі 50 відсотків від запланованого обсягу споживання теплової енергії, оплата здійснюється до 15 числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа за розрахунковим місяцем.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за теплову енергію у відповідності до розділу № 3 цього Договору.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом згідно з договірним тепловим навантаженням (опалення, гаряче водопостачання, пар на технологічні потреби) (п.5.1 Договору).

Згідно п. 5.6 Договору при відсутності приладів обліку у споживача обсяг теплової енергії, що відпущений споживачу, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим методом по тепловому навантаженню згідно з додатком №1 та №1А з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01.10.2018 року, а в частині проведення розрахунків за даним договором – до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору).

Згідно з пунктом 10.2 Договору, даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про розірвання або необхідність перегляду.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір на час спірних правовідносин був чинним, а відповідачем не виставлялись позивачу претензії щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором в частині постачання теплової енергії.

Судом також встановлено, що 15 травня 2018 року сторони уклали між собою договір про реструктуризацію заборгованості за надану теплову енергію, предметом якого обумовлено досягнення між сторонами згоди щодо добровільного погашення, існуючої у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, шляхом реструктуризації загальної суми боргу у розмірі 594317 95 грн.

Сторони між собою визначили, що вищезазначена заборгованість відповідача перед позивачем має місце, станом на 01 травня 2018 року, і боржник зобов`язався оплатити 588337,58 грн основного боргу протягом 8 місяців - до 31 грудня 2018 року, а також сплатити нараховані інфляційні, три проценти річних та пеню протягом одного місяця - до 1 червня 2018 року.

Станом на момент звернення позивачем до господарського суду з цим позовом, непогашена заборгованість відповідача становила 150000 грн, однак, в процесі розгляду справи в господарському суді, відповідачем у добровільному порядку погашено зазначену суму основної заборгованості.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінська-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 19 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу за Договором сплачено 151000 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень за №№1353, 1357, 1360, 1405 від 10.07.2020, 14.07.2020, 20.07.2020 та 21.08.2020.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 150000,02 грн, як про це зазначає сам відповідач у своїх письмових поясненнях (вх.№2484 від 25.08.2020), у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.1.4. договору купівлі-продажу теплової енергії покупець в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у даному договорі, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день перевищення допустимого терміну. Тому, позивачем правомірно була нарахована відповідачу пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від кожної суми невиконаного платежу в межах строку передбаченого ст. 232 ГК України в розмірі 79223,59 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 27023,10 грн та 3% річних від простроченої суми в сумі 11369,83 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути на користь позивача 79223,59 грн пені, 27023,10 грн інфляційних та 11369,38 грн 3% річних, а провадження у справі в частині стягнення 150000,02 грн основної заборгованості – закрити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” до Дочірнього підприємства “Чернівцітурист” Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур” про стягнення заборгованості у розмірі 267616,09 грн – задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Чернівцітурист” Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур” (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 184, код 02649302) на користь Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) 79223,59 грн пені, 27023,10 грн інфляційних, 11369,38 грн 3% річних та 4014,24 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 150000,02 грн основної заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено 02.10.2020.

Суддя О.В. Гончарук