Рішення № 91934434, 30.09.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/1264/19

2/662/20/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі: головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом адвоката Зайцева Миколи Павловича в інтересах ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зайцев М.П. звернувся до суду з вищеозначеним позовом в інтересах ОСОБА_1 , в ході судового розгляду позовні вимоги уточнив, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.06.2017 року ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_1 4000,00 грн., для внесення їх згідно договору № 26353864043 на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією) від 12.06.2017 року на рахунок № НОМЕР_1 , однак ввірене їй чуже майно – грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши їх в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» у встановлену дату, невстановленим слідством клієнтам банку в якості належних їм виплат вкладів, або відсотків, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_1 в сумі 4000,00 грн. Просив стягнути з відповідача 4000,00 грн. завданої матеріальної шкоди та інфляційні – за період з 12.06.2007 року по 03.03.2020 рік в розмірі 12538,00 грн.

Позивач до судового засідання не з`явився, його інтереси були представлені адвокатом Зайцевим М.П., який позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, надав відзив, в судовому засіданні пояснив, що позивач вже звертався до Новотроїцького районного суду Херсонської області про стягнення на його користь грошових коштів на відшкодування матеріальної шкоди та інфляційних, його позов був задоволений, після того як рішення набрали законної сили банк добровільно виплатив ОСОБА_1 присуджені йому кошти, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, дані відносини виникають з вироку суду, вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди та інфляційних витрат, нараховані безпідставно, сплив трирічний строк позовної давності. Просив застосувати строк позовної давності, в зв`язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 364, частинами першою, другою статті 358 КК України, зокрема за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплено у статті 41 Конституції України.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

20.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Новотроїцького районного суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просив на підставі ст.ст. 158, 1059,1068 Цивільного кодексу України стягнути на його користь з АТ «Райффайзен Банк «Аваль» грошові кошти в сумі 9874,95 грн. проценти по банківському вкладу, інфляційні втрати та три відсотки річних за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11.06.2015 року у справі №662/892/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто на його користь 10118,55 грн. з урахуванням судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 05.10.2015 року за провадженням 22-ц/791/1998/15 рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11.05.2015 року у справі № 662/892/15- ц залишено буз змін.

З платіжного доручення ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» від 03.12.2015 року № 46/3 вбачається та не заперечується сторонами, що банк виплатив ОСОБА_1 10118,55 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.02.2016 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 11.06.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05.10.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 08.08.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26.09.2016 року за провадженням №22-ц/791/2037/2016 рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 08.08.2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 19.06.2019 року провадження №61-17708св18 рішення Новотроїцького районного суд Херсонської області від 08.08.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26.09.2016 року скасовано та стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошима у розмірі 15% річних за період з 12.06.2007 року до 12.06.2008 року в розмірі 600,00 грн., інфляційні втрати за період з 01.07.2007 року до 01.04.2015 року – 1164,00 грн., три відсотки річних за період з 01.07.2007 року до 20.05.2015 року -950,07 грн., всього – 5714,07 грн.

Таким чином суд вважає, що оскільки вищезазначеними рішеннями судових інстанцій вже встановлений розмір грошового стягнення та стягнуто зазначені суми АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 , а тому такий розмір стягнення відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його.

В межах заявленого ОСОБА_5 позову та його підстав розмір майнової шкоди складає суму в 4000,00 грн., яка банком на день розгляду справи позивачу не сплачена, тому підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦПК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Главою 13 «Речі. Майно» ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

У цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2017 року № 6 - 1032 цс17.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України/ в редакції 1960 року, що діяв на час виникнення правовідносин /особа, що зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред`явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником.

Відповідно до ст.ст. 22, 190 ЦК України під шкодою, що завдана майну позивачам, необхідно розуміти шкоду, яка полягає у втраті купівельної спроможності грошей в умовах інфляції, оскільки гроші, які позивачі внесли як вклад за договором банківського вкладу з моменту їх втрати, і на час вирішення спору судом при рівній номінальній вартості мають різну купівельну спроможність.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», необхідно дійти висновку про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (грошові кошти), завдану їхнім працівником з урахуванням установленого індексу інфляції.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, а іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

При цьому судом враховано правову позицію висловлену в Постанові ВСУ від 08.02.2018 року №662/928/15-ц.

Купівельна спроможність коштів позивача з моменту їх втрати, у зв`язку з вчиненням працівником банку злочину, до моменту звернення до суду із зазначеним позовом та вирішення справи по суті значно зменшилась.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12538,00 грн., суд встановив наступне, постановою ВСУ від 19.06.2019 року №662/892/15- ц стягнуто з банку інфляційні за період з 01.07.2007 року по 01.04.2015 рік, тому суд вважає за необхідне з врахуванням вже стягнутих коштів задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, а саме стягнути з Банку на користь позивача інфляційні втрати за період з 01.04.2015 року по 03.03.2020 року (дата заявлена в розрахунку позивача) на загальну суму 2945,59 грн. в решті позовних вимог відмовити.

Щодо відсутності підстав для застосування позовної давності слід зазначити, що підставою для відкриття провадження по цій справі був позов, який після скасування вироку ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22.05.2017 року, в частині цивільних позовів, були направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так в справі містяться позов датований квітнем 2008 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, оскільки позов весь час з 2008 року перебував в судах, підстави для застосування позовної давності взагалі відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню також підлягають понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що обумовлюється складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18.

Враховуючи вище викладене, суд вважає позивачем обґрунтована вимога щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу в сумі по 2000,00 грн., тому з відповідача АТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати понесені на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 грн. в решті вимог слід відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в пропорційному до задоволених вимог розмірі в сумі 352,80 грн. має бути стягнуто з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 7, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 141, 209, 213-218, 223 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Зайцева Миколи Павловича в інтерсах Бондаренка Олександра Івановича до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_1 , мешканця: АДРЕСА_1 майнову шкоду у вигляді вкладу в сумі 4000,00 (чотири тисячі) гривень та збитки у вигляді інфляційних втрат в сумі 2945,59 (дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 59 коп. та понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в сумі 2000,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь держави судовий збір в сумі 352,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов