Ухвала суду № 91925400, 29.09.2020, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 626/553/17 провадження № 1-кп/632/16/20

У Х В А Л А

29 вересня 2020 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого - Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Коваленка Ю.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: Бугаря О.О., Бабій І.С., Мороз Т.А., Тимошенко Н.І., представників потерпілих - адвокатів Свистуна А.В., Юрчика В.Г., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України, ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України, ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Під час судового засідання - 29 вересня 2020 року, обвинувачений ОСОБА_1 , заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами всіх речових доказів досліджених у судовому засідання, яке відбулося 23 вересня поточного року та припинення їх дослідження.

На думку обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні було з`ясовано, що всі зазначені речові докази були зібрані із суцільним порушенням порядку їх зібрання, до того ж вони не мають ніякого відношення до даного кримінального провадження.

Також автор клопотання вказав, що під час судового розгляду було встановлено, щодосліджені речові докази,а ні йому, а ні іншим обвинуваченим у порядку ст. 290 КПК України відкриті не були.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що «неналежність опечатування та недотримання правил законності цього доказу при постановцідати його опечатування в присутності (обов`язкової) понятих, не дають можливість в подальшому їх дослідження».

Захисник Бугар О.О. клопотання ОСОБА_1 підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та їх захисники заявлене клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор і представники потерпілих проти задоволення клопотання заперечували.

При цьому прокурор зазначив, що викладене у клопотанні ОСОБА_1 є лише суб`єктивною думкою останнього, на даному етапі судового розгляду не можливо надати однозначну оцінку речовим доказам, оскільки вони повинні бути оцінені у сукупності з іншими доказами, у тому числі з протоколами слідчих дій в ході яких вони і були отримані, а також з іншимидокументами у яких зафіксований перебіг процесуальних дій про які йдеться у клопотанні.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною 1 ст. 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.

Системний аналіз цих норм закону свідчить про те, що перед вирішенням питання про допустимість чи недопустимість доказу, суд повинен з`ясувати чи отримано доказ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Обставини, на які посилається обвинувачений у своєму клопотанні і доводи в їх обґрунтування, які він вважає встановленими фактами, на момент подання клопотання судом не перевірені, оскільки надані суду речові докази у повному обсязі не досліджені.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення, у тому числі ухвала суду, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що на даному етапі судового розгляду клопотання обвинуваченого не може бути задоволене, оскільки: по-перше воно є не конкретизованим - не наведені, на думку ОСОБА_1 , процесуальні порушення допущені при збиранні кожного речового доказу окремо, які на думку останнього, тягнуть їх очевидну недопустимість, зміст клопотання має узагальнюючий характер, що позбавляє суд прийняти рішення стосовно кожного речового доказу конкретно, який на думку ОСОБА_1 є не допустимим; по - друге: не наведення у клопотанні фактів зводить його зміст лишедо суб`єктивної думки обвинуваченого; по - третєвирішення питання щододопустимості або недопустимості даних, які містять речові докази, потребує щонайменше їх дослідження у судовому засіданні, а за умов, наведених обвинуваченим, ще й їх оцінки у сукупності з іншими документами - протоколами слідчих та процесуальних дій, зокрема щодо виконання вимог ст. 290 КПК України, що можливе лише під час ухвалення остаточного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 23, 89, 94, 369, 372 КПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання очевидно недопустимими доказами речових доказів, які були досліджені у судовому засіданні 23 вересня 2020 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М.Васянович

Судді: С.В.Библів

А.В.Росоха