Рішення № 91924292, 24.09.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/1068/20

2/337/928/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Бойко Л.Л.

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки – адвоката Ревкової А.К.

представника відповідачки – адвоката Стадніченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2020р. позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 12.06.2012р. вона надала в борг відповідачці 5000 доларів США, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Відповідачка зобов`язувалася повернути гроші в строк до 12.06.2013р. Однак до теперішнього часу відповідачка добровільно суму боргу не повернула, на її звернення не реагує, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Просить стягнути з відповідачки суму боргу в розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 130 000,00грн.

Ухвалою суду від 01.04.2020р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

15.04.2020р. до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на зазначену позовну заяву, в якому вона позов не визнала повністю та зазначила, що на підтвердження факту укладання договору позики та відповідно передачі їй в борг грошових коштів позивачка не надала суду розписку чи інший письмовий документ. Надана нею розписка від імені ОСОБА_3 про надання в борг ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 100000,00грн. не є доказом існуючих між сторонами грошових зобов`язань. Додані до позову письмові свідчення невідомої особи ОСОБА_4 підтверджують факт передачі ОСОБА_1 в березні 2017р. грошових коштів ОСОБА_5 для придбання та ремонту двох кіосків і не стосуються її. Крім того, просить врахувати, що строк повернення грошових коштів зазначено позивачкою червень 2013р. і відповідно на даний момент нею пропущено строк позовної давності за цими вимогами. Просить в задоволенні позову відмовити та вирішити питання про стягнення з позивачки на її користь понесених судових витрат по сплаті витрат на правничу допомогу, орієнтовно в розмірі 6500,00грн.

19.05.2020р. позивачка подала до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначила, що 14.06.2014р. вона в присутності свого чоловіка ОСОБА_3 за адресою свого мешкання передала в борг ОСОБА_2 5тис.доларів США на сімейні потреби. Договір позики вони не оформлювали, оскільки є рідними сестрами і у неї не було жодних підстав не довіряти сестрі. Однак вказані обставини можуть підтвердити свідки. Крім того, 5тис.доларів США, які вона позичила ОСОБА_2 , належали її подрузі ОСОБА_6 , остання надала їй гроші для зберігання. Для надання коштів в борг своїй сестрі вона сама вимушена була брати в борг у подруги ОСОБА_6 , що підтверджується відповідною розпискою. За їх з сестрою домовленістю вона повинна була повернути гроші в строк до 17.03.2016р. Однак цього не зробила. В цей же час вона змушена була 16.03.2016р. за власні кошти (депозит в банку) повернути борг в сумі 5тис.доларів США ОСОБА_6 . Таким чином, відповідачка взяла у неї в борг 14.06.2014р. грошові кошти в сумі 5тис.доларів США, що станом на день звернення до суду становить 130тис.грн., однак до теперішнього часу їх не повернула.

Просить стягнути з відповідачки на свою користь вказану суму боргу та вирішити питання про судові витрати.

09.06.2020р. до суду надійшов відзив представника відповідачки – адвоката Стадніченко С.В. на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, позивачка не надала жодного письмового документу, в т.ч. розписки, на підтвердження виникнення боргових зобов`язань, тому не має права вимагати від відповідачки їх виконання. Просить в позові відмовити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник-адвокат Ревкова А.К. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в уточненій позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідачки – адвокат Стадніченко С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених у відзивах на первісний та уточнений позов.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за такими підставами.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зі змісту ст.3,6,627,629 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, системний аналіз вказаних норм чинного законодавства вказує на те, що договір позики на суму, яка не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, обов`язково укладається у письмовій формі.

На підтвердження факту укладання такого договору можуть бути надані розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, договір позики є реальним, тобто укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тому письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019р., справа 524/4946/16-ц.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Як зазначає позивачка ОСОБА_1 , вона 14.06.2014р. надала в борг відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 тис.доларів США, які остання зобов`язувалась повернути в строк до 17.03.2016р. Ніяких розписок чи інших письмових документів на оформлення договору позики вони не складали, оскільки відповідачка є її рідною сестрою і у неї не було підстав не довіряти їй. Сама ж ОСОБА_1 запозичила ці кошти у своєї подруги ОСОБА_6 і повернула їх їй 16.03.2016р., знявши власні збереження з депозитного рахунку в ПАТ «Ощадбанк».

На підтвердження факту укладання договору позики та передачу відповідачці грошових коштів в сумі 5 тис.доларів США позивачка посилається на пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

Так, свідок ОСОБА_3 в суді пояснив, що є чоловіком позивачки. В червні 2014р. увечері до них додому прийшла рідна сестра дружини ОСОБА_9 зі своїм чоловіком ОСОБА_10 . Він був в іншій кімнаті, коли вони спілкувались з дружиною і в якійсь момент почув плач ОСОБА_11 . Потім дружина сказала йому, що у них в родині якійсь проблеми і вони просять запозичити їм гроші. У дружини були заощадження на депозитному рахунку в банку, а вдома у них зберігались грошові кошти ОСОБА_6 . Дружина подзвонила ОСОБА_6 , попросила узяти її гроші для сестри. Дружина передала ОСОБА_2 5 тис доларів США, які остання повинна була повернути через два роки. Розписку ніхто не складав, не знали, що це обов`язково. Крім того, раніше жили дружно, довіряли один одному. Однак у визначений строк ОСОБА_2 грошові не повернула. Дружина вимушена була в березні 2016р. зняти з депозиту власні заощадження та повернула їх ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_7 в суді пояснила, що вона є сусідкою родини позивачки, мешкають в одному будинку з моменту його заселення, добре спілкуються. Знає сестру ОСОБА_12 – ОСОБА_13 . 14.06.2014р. вона з новин дізналась про те, що розбився літак з українськими десантниками, була розчулена, вийшла в під`їзд і біля ліфту на сходовому майданчику побачила ОСОБА_13 в сльозах з чоловіком. ЇХ проводжала Громада ОСОБА_14 . Остання сказала, що у ОСОБА_11 якісь сімейні проблеми, тому вона запозичила їм 5 тис. доларів США. Також вона сказала, що розписки не взяла з неї, пославшись на те, що це рідна сестра і у неї тяжка життєва ситуація. Як саме передавались гроші, вона особисто не бачила. Знає, що борг ОСОБА_15 не повернула.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснила, що знайомі з ОСОБА_16 десь 40 років, подруги, довіряють одна одній. У неї був чоловік, який зловживав алкоголем, тому вона дала ОСОБА_17 свої заощадження на зберігання. В 2014р. ОСОБА_14 подзвонила їй та попросила узяти її гроші 5 тис.доларів США для своєї сестри ОСОБА_2 . Обіцяла повернути по першій вимозі. Вона погодилась. Потім ОСОБА_14 склала їй розписку. В 2016р. вона попросила повернути борг і ОСОБА_17 це зробила. Знає, що ОСОБА_14 зняла свої гроші з депозиту. ОСОБА_9 борг ОСОБА_17 не повернула до теперішнього часу.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що знає родину позивачки дуже добре, товаришують тривалий час. Знає її сестру ОСОБА_11 та її родину. Десь в 2015р. від ОСОБА_14 вона дізналась, що остання запозичила в 2014р. своїй сестрі ОСОБА_11 5 тис.доларів США, розписку не взяла, бо довіряла сестрі, сестра гроші не повернула.

Однак, суд вважає пояснення вказаних свідків неналежними доказами, оскільки законом (ч.1 ст.218 ЦК України) прямо передбачено, що при недодержанні сторонами письмової форми, яка вимагається для укладання відповідного правочину, у випадку незгоди з фактом укладання договору посилатись на свідчення свідків на підтвердження такої угоди або на її відсутність не можна.

Крім того, свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не були присутні 14.06.2014р. під час передавання позивачкою відповідачці грошових коштів та досягнення між ними відповідних домовленостей, які б за змістом свідчили про укладання договору позики, невиконання відповідачкою цих домовленостей. Про такі обставини цим свідкам відомо виключно зі слів позивачки ОСОБА_1 ..

Свідок ОСОБА_3 є чоловіком позивачки, тобто заінтересованою на користь позивачки особою.

Згідно з доданою позивачкою до первісної позовної заяви копією розписки ОСОБА_3 від березня 2017р., останній запозичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100тис.грн. на будівництво кіоску.

Згідно з доданою позивачкою до первісної позовної заяви копією письмових свідчень ОСОБА_4 від 12.03.2017р., останній підтверджує факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 7800 доларів США та 200 000,00грн. в березні 2017р. для придбання та ремонту двох кіосків в Хортицькому районі м.Запоріжжя.

Суд вважає вказані документи неналежними та недопустимими доказами, оскільки вони не містять жодних відомостей про обставини, які є предметом доказування у цій справі, а пояснення свідка є джерелом доказування виключно при його допиті в судовому засіданні за заявою сторони після попередження судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від показань.

Також суд вважає неналежними доказами надані позивачкою ОСОБА_1 копію її розписки від 14.06.2014р. та копію розписки ОСОБА_6 від 16.03.2016р., оскільки перша містить відомості про отримання 14.06.2014р. позивачкою ОСОБА_1 від ОСОБА_6 в борг грошових коштів в сумі 5 тис. доларів США на строк до 17.03.2016р., а інша – відомості про повернення ОСОБА_1 цього боргу ОСОБА_6 16.03.2016р.

При цьому, зазначення в цих розписках про отримання ОСОБА_1 позики від ОСОБА_6 для передачі рідній сестрі ОСОБА_2 на сімейні потреби не має жодного правового значення для висновку про виникнення договірних відносин позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки, як вже зазначалось, вони повинні підтверджуватись або розпискою ОСОБА_18 , або іншим складеним нею чи обома сторонами письмовим документом.

Наявність між сторонами родинних, довірливих стосунків, на що посилається позивачка ОСОБА_1 , не є обставиною, яка виключає оформлення між ними договору позики з дотриманням письмової форми.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини даної справи, оцінивши безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 в порушення ст.12,13,81 ЦПК України довела суду належними та допустимими доказами факту укладання 14.06.2014р. між нею та відповідачкою ОСОБА_2 договору позики на вказаних нею умовах, а відтак і факту передачі нею відповідачці в борг грошових коштів в сумі 5 тис. доларів США, виникнення у відповідачки обов`язку повернути їх у визначений сторонами строк – до 17.03.2016р., а також те, що такий обов`язок нею не виконаний, що в свою чергу, надає позивачці право звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 боргу в сумі 5 тис. доларів США, що еквівалентно на день звернення до суду з цим позовом, 130 000,00грн.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст.3,6,11,14,15,16,207,218,627,629,1046-1051 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30.09.2020р.

Суддя Н.А. Мурашова

24.09.2020