Рішення № 91923627, 11.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.09.2020

Справа № 320/8669/16-ц

Провадження № 2/937/11/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Редько О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним, за участю третьої особи приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдова Віталія Владленовича, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою, яку згодом уточнила, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 залишок боргу за договором позики від 14.12.2013 року в сумі 172 866 грн. 00 коп., що еквівалентно 6 486 доларів США 52 центам;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14.12.2013 року між позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений нотаріально, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 9 400 доларів США, які відповідачка ОСОБА_2 зобов`язалась повернути частинами: 25.12.2014 року відповідачка повинна була повернути 4 700 доларів США, іншу суму у розмірі 4 700 доларів США повинна була повернути у строк до 25.12.2015 року. Однак, 25.12.2014 року частина боргу у розмірі 4 700 доларів США позивачці сплачена не була, у зв`язку із чим вона направила досудовий лист-претензію на адресу відповідачки ОСОБА_2 . Після отримання даного листа, 26.12.2015 року відповідачка ОСОБА_2 повернула позивачці 77 644 грн. готівкою, про що позивачкою власноручно була написана розписка про отримання цих грошових коштів. Однак, залишок боргу, який складає 172 866 грн., що еквівалентно 6 486 доларам США 52 центам, позивачці повернуто так і не було. Тому, позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг за договором позики від 14.12.2013 року у сумі 172 866 грн., що еквівалентно 6 486 доларам США 52 центам, а також понесені судові витрати.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з зустрічною позовною заявою, в якій просить:

- визнати договір позики укладений 14.12.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдовим В.В., удаваним правочином вичненим з метою приховання договору купівлі - продажу земельних ділянок АДРЕСА_1 »;

- у зв`язку із вчиненням сторонами нікчемного правочину у вигляді купівлі – продажу земельних ділянок АДРЕСА_1 » повернути сторони в первісне становище, зобов`язавши ОСОБА_5 повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 107 644 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 повернути ОСОБА_6 земельні ділянки АДРЕСА_1 »;

- стягнути з відповідача ОСОБА_6 судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 14.12.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу земельних ділянок АДРЕСА_2 ». Зокрема, сторони домовились, що договір купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку, розташованого на цих земельних ділянках, відбудеться шляхом виходу ОСОБА_1 із членів СОТ та вступу матері ОСОБА_2 - ОСОБА_7 до складу членів товариства, за що ОСОБА_2 мала заплатити ОСОБА_1 13 000 доларів США, що на той час складало 107 644 грн. Вона домовилась із ОСОБА_1 , що частину коштів сплатить відразу, а іншу частину у сумі 9 400 доларів США сплатить пізніше. Однак, позивачка ОСОБА_1 попрохала її оформити зобов`язання зі сплати іншої частини вартості земельних ділянок шляхом укладення нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів. У зв`язку із чим, ОСОБА_2 зазначає, що грошових коштів в борг від ОСОБА_1 за договором позики від 14.12.2013 року вона не отримувала, а сам правочин є удаваним.

У судове засідання, призначене на 11.09.2020 рік, сторони не з`явились, подавши до суду заяви із проханням розглядати справу у їх відсутність.

У поданій до суду заяві представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним ОСОБА_1 - адвокат Застрожнікова К.С. просить суд розглянути справу у відсутність сторони позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає, просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви повністю.

У поданій до суду заяві представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Медвідь Є.М. просить суд розглянути справу у відсутність сторони відповідачки, на задоволенні зустрічної позовної заяви наполягає, просить відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Від третьої особи за зустрічним позовом приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдова В.В. надійшла заява з проханням розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів, а саме кожна особа має право па захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає захист цивільних прав та інтересів судом, а саме кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідносин.

ідповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Судом встановлено, що 14.12.2013 року між ОСОБА_8 (теперішнє прізвище - ОСОБА_9 ) на ОСОБА_2 було укладений письмовий договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдовим В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1803 від 14.12.2013 року /а.с. 4/

Оригінал договору позики було подано до матеріалів справи позивачкою ОСОБА_1 /а.с. 22/.

Відповідно до п. 1 договору позики ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 9 400 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення цього Договору становить 77 644 грн. Зазначену суму грошей гр. ОСОБА_2 отримала до підписання даного договору та зобов`язується повернути гр. ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) таку ж суму грошей, а саме 9 400 доларів США, строком до 25.12.2015 року згідно графіку:

25 грудня 2014 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 зобов`язується повернути 4 700 доларів США;

25 грудня 2015 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_10 зобов`язалась повернути ще 4 700 доларів США.

В договорі позики зазначено, що зміст ст. ст. 524-533, 536, 537, 545, 598-600, 604, 605, 610-625, 1046-1052 Цивільного кодексу сторонам за цим договором роз`яснено (п. 8 договору позики).

У зв`язку із неповерненням боргу відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 , позивач за первісним позовом ОСОБА_1 направила на поштову адресу відповідачки досудовий лист-претензію із проханням повернути борг /а.с. 5-6/.

У подальшому - 26.12.2015 року відповідачка ОСОБА_2 сплатила на користь позивачки частину боргу у сумі 77 644 грн., про що позивачкою була написана розписка про отримання цих грошових коштів /а.с. 31/.

Таким чином, залишок боргу відповідачки складає 172 866 грн., що еквівалентно 6 486 доларам США 52 центам. Розрахунок: загальна сума отриманого боргу 9 400 доларів США, що станом на 28.12.2016 рік еквівалентно 250 510 грн. за курсом 26, 65 грн. за 1 долар США. З даної суми вираховується 77 644 грн. сплачених відповідачкою 26.12.2015 року, та залишок боргу становить 172 866 грн. (172 866 : 26, 65 грн. = 6 486 доларів США 52 центи).

Що стосується земельних ділянок в СОТ «Соснова поляна» за № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , то судом встановлено, що вказані земельні ділянки були переоформлені на користь ОСОБА_7 , про що в матеріалах справи маються письмові розписки про отримання позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 07.12.2013 року грошової суми у розмірі 3 000 грн., та 14.12.2013 року грошової суми у розмірі 27 000 грн. /а.с. 29-30/. Після чого – земельні ділянки були переоформлені на ОСОБА_7 , про що свідчать документація з СОТ «Соснова поляна», зокрема 14.12.2013 року ОСОБА_7 подала на ім`я Голови кооперативу «Соснова поляна» заяву про вступ до членів кооперативу у зв`язку із купівлею ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 . 10.12.2016 року ОСОБА_7 вийшла із членів даного кооперативу, та членство в кооперативі набула відповідачка ОСОБА_2 /а.с. 32-37/.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_11 була допитана у якості свідка за її згодою, та суду пояснила, що 14.12.2013 року ОСОБА_2 отримала в неї в борг грошові кошти у розмірі 9 400 доларів США, про що сторони уклали письмовий договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу. Грошові кошти вона передала ОСОБА_2 у приміщенні нотаріальної контори 14.12.2013 року перед підписанням договору позики, про що сторони вказали в договорі. При укладенні договору позики був присутнім чоловік відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_12 , який надав у нотаріуса свою згоду на отримання його дружиною в борг грошових коштів. Борг відповідачка обіцяла повернути частинами по 4 700 доларів США – у строк до 25.12.2014 року та у строк до 25.12.2015 року. Однак, у подальшому ОСОБА_2 повернула тільки частину боргу, сплативши їй 77 644 грн. 26.12.2015 року, про що вона написала ОСОБА_2 розписку, копія якої мається у справі. Після цього більше грошових коштів ОСОБА_2 їй не повертала. ОСОБА_1 суду також пояснювала, що жодних договорів купівлі-продажу земельних ділянок в кооперативі «Соснова поляна» вона із відповідачкою ОСОБА_2 не укладала, жодних коштів від неї за ці земельні ділянки не отримувала. При цьому, ОСОБА_1 суду пояснила, що у грудні 2013 року до неї звернулась знайома її матері, яка попросила позичити кошти її друзям, на що ОСОБА_1 погодилась та позичила кошти ОСОБА_2 , оскільки довіряла друзям своєї матері, за яких остання ручалась. До укладення договору позики, а саме: 07.12.2013 року продала належне їй право участі у садовому кооперативі «Соснова поляна» гр. ОСОБА_7 за 30 000 грн., які ОСОБА_7 їй сплатила 07.12.2013 року – 3 000 грн., 14.12.2013 року – ще 27 000 грн., про що вона написала їй розписку. До укладення угод стосовно відчуження її права участі у садовому кооперативі «Соснова поляна» відповідачка ОСОБА_2 жодного відношення не мала. Усі домовленості були із гр. ОСОБА_7 , яка і сплатила позивачці кошти за ці земельні ділянки у сумі 30 000 грн., що підтверджується письмовими розписками. ОСОБА_1 суду пояснила, що ці дві обставини /правочини/ жодним чином не пов`язані між собою, та договір позики дійсно був укладеним із ОСОБА_2 , оскільки гроші вона передала в борг саме відповідачці ОСОБА_2 у день укладення договору позики, тобто 14.12.2013 року.

Будучи допитаною у якості свідка відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтвердила факт підписання саме нею договору позики від 14.12.2013 року та суду повідомила, що цей договір було укладено у приміщенні нотаріальної контори та посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдовим В.В. Під час укладення договору позики був присутнім чоловік відповідачки ОСОБА_2 , який також надав свою нотаріальну згоду на укладення нею договору позики, за умовами якого вона отримала в борг від ОСОБА_8 9 400 доларів США, які зобов`язувалась повертати частинами по 4700 доларів США. ОСОБА_2 суду повідомила, що 14.12.2013 року між нею та ОСОБА_8 була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу земельних ділянок АДРЕСА_2 », яка полягала в тому, що договір купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку, розташованого на них, відбудеться шляхом виходу ОСОБА_8 із членів СОТ та вступу ОСОБА_7 (матері ОСОБА_2 ) в члени товариства, за що ОСОБА_2 мала заплатити ОСОБА_8 13 000 доларів США, що на той час складало 107 644 грн. Вона домовилась із ОСОБА_8 , що частину коштів сплатить відразу, а іншу частину у сумі 9 400 доларів США сплатить пізніше. ОСОБА_2 зазначає, що договір купівлі-продажу було укладено шляхом підписання нею договору позики грошових коштів 14.12.2013 року. У зв`язку із чим, ОСОБА_2 зазначає, що грошових коштів в борг від ОСОБА_8 за договором позики від 14.12.2013 р. вона не отримувала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що є матір`ю відповідачки ОСОБА_13 , та пояснила, що у грудні 2013 року її родина вирішила придбати у ОСОБА_1 дачний будинок та земельні ділянки АДРЕСА_3 , НОМЕР_2 , розташовані у СОТ «Соснова поляна», за 13 000 доларів США. Існувала домовленість, що продаж відбудеться шляхом виходу ОСОБА_1 із членів СОТ та вступу ОСОБА_7 до складу членів товариства. Вона сплатила ОСОБА_1 30 000 грн., а саме: 07.12.2013 року – 3 000 грн., та 14.12.2013 року – 27 000 грн., про що ОСОБА_1 написала їй розписки про отримання від ОСОБА_7 грошей в рахунок оплати за садову ділянку в кооперативі «Соснова поляна». Після чого – земельні ділянки були переоформлені на ОСОБА_7 . Свідок суду повідомила, оскільки лишились невиплаченою частина грошових коштів, було вирішено оформити залишок боргу договором позики, який було укладено між ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_2 в приміщенні приватного нотаріуса. Однак, свідок повідомила, що під час укладення договору позики в нотаріальній конторі вона присутньою не була, а знаходилась в автомобілі на вулиці. Тому, їй не відомі обставини, пов`язані із тим, що відбувалось у приміщенні нотаріальної контори та чи передавались будь-які грошові кошти.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 14.12.2013 року він надавав свою письмову згоду на укладення між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_13 договору позики, який було посвідчено приватним нотаріусом. Свідок зазначив, що в письмовій заяві було зазначено, що він погодився із тим, що його дружина ОСОБА_2 отримає у борг грошову суму у розмірі 9 400 доларів США від позивачки ОСОБА_1 . Також, свідок суду пояснив, що він із дружиною у грудні 2013 року вирішила придбати у ОСОБА_1 дачний будинок та земельні ділянки АДРЕСА_3 , НОМЕР_2 , розташовані у СОТ «Соснова поляна», за 13 000 доларів США. Існувала домовленість, що продаж відбудеться шляхом виходу ОСОБА_1 із членів СОТ та вступу ОСОБА_7 до складу членів товариства, однак оскільки розрахунок із ОСОБА_1 у повному обсязі здійснено не було, вони вирішили укласти договір позики грошових коштів на залишок боргу 9 400 доларів США, однак жодних грошових коштів його родина в борг від позивачки не отримувала.

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» розяснив, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків факт вчинення правочину, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України).

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, не може доводитись відсутність факту передання грошових коштів показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні з боку відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Зокрема, позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду було надано оригінал договору позики від 14.12.2013 року, який перебував у неї на дату пред`явлення позову та на дату розгляду справи в суді, що свідчить про те, що борг у повному обсязі повернуто не було.

26.12.2015 року відповідачка ОСОБА_2 сплатила на користь ОСОБА_1 частину боргу у сумі 77 644 грн., про що була написана розписка, що мається в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що факт укладення між сторонами письмового договору позики від 14.12.2013 року та активні дії відповідача за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 , спрямовані на його часткове виконання, що мало місце 26.12.2015 року при сплаті на користь позивачки частини боргу у розмірі 77 644 грн., свідчить про наявність між сторонами боргових зобов`язань саме за договором позики від 14.12.2013 року, а не за іншими зобов`язаннями.

Крім того, зі змісту самої розписки від 26.12.2015 року, яку подали до суду як позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним ОСОБА_1 , так і відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 слідує, що ОСОБА_8 / ОСОБА_9 / отримала від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 77 644 грн. у якості повернення боргу за договором позики від 14.12.2013 року, укладеному між сторонами.

Верховний Суд України в постановах від 18.09.2013 по справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 р. по справі № 6-79сц14, від 08.06.2016 року по справі № 6-1103цс16 зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Крім того, є суперечливими і доводи самого відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , яка просить суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути їй грошові кошти за земельні ділянки АДРЕСА_1 », при тому, що ОСОБА_2 не була стороною даного правочину щодо відчуження позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 свого права участі у садовому кооперативі «Соснова поляна», яке відбулось на користь третьої особи - гр. ОСОБА_7 , що мало місце 07.12.2013 року.

Доказів передання відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 грошових коштів за даним правочином на користь позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 до суду не надала.

Крім того, тільки 10.12.2016 року ОСОБА_7 вийшла із членів даного кооперативу, та членство в кооперативі набула відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Слід зауважити також, що до пред`явлення ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ч за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не оспорювала факту передачі їй грошових коштів у борг, не зверталась ні до поліції, ні до інших правоохоронних органів із заявами про вчинення відносно неї злочинних дій ОСОБА_1 . Так само, ОСОБА_2 і не зверталась до суду із позовом про визнання удаваним спірного договору позики. Тільки після подачі позову ОСОБА_1 до суду відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 07.02.2017 року пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним правочином.

Тобто, із врахуванням того, що спірний договір позики було укладено сторонами 14.12.2013 року, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду із пропуском трирічного строку позовної давності.

Однак, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не у зв`язку із пропуском нею строків позовної давності, а по суті, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, ОСОБА_2 не подала до суду належні та допустимі докази, на підтвердження її правової позиції, викладеної у зустрічному позові.

На підставі викладеного, аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню. У той же час суд дійшов висновків про необґрунтованість позову ОСОБА_2 та відмовляє в його задоволенні.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 стягненню на користь позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_14 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 66 копійок, який був сплачений позивачем за первісними позовом при зверненні до суду /а.с.1/.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 18, 141, 247, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 залишок боргу за договором позики від 14.12.2013 року у сумі 172 866 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 00 копійок, що еквівалентно 6 486 (шести тисячам чотириста вісімсот шести) доларам США 52 центам.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 понесені судові витрати у сумі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 66 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики удаваним, за участю третьої особи приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдова Віталія Владленовича – відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_4 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_5 .

Третя особа за зустрічним позовом: приватний нотаріус Мелітопольського районного нотаріального округу Сєдов Віталій Владленович, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Монастирська, 1/1.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: О.В. Редько