Ухвала суду № 91922428, 07.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2891/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Химинець О.Я., прокурора Андришина О.В., слідчого Лазар О.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного адвоката Цебрик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лазар О.Ю., погоджене прокурором, у кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070040000309 від 07.02.2020 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцяю громадянину України, уродженцю м.Мукачево, який зареєстрований і фактично проживає у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючому, офіційно не одруженому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, строком на 60 днів,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Лазар О.Ю., звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням погоджене прокурором, у кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070040000309 від 07.02.2020 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Мукачево, який зареєстрований і фактично проживає у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.1 ст.115 КК України, строком на 60 днів, тобто до 09.11.2020 року, без визначення розміру застави.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020070040000309 від 07.02.2020, за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України.

В клопотанні вказано, що як встановлено досудовим розслідуванням: на початку лютого 2020 року, ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 спланували вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 . Плануючи вчинення умисного вбивства, вони почали вести спостереження за будинком в якому проживає ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 розвідав його повсякденний маршрут руху та автомобіль, на якому він пересувається. Реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, ОСОБА_2 придбав два мобільні телефони, дві сім-картки оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл», з метою спілкування виключно між собою. Спланувавши вчинення вбивства з застосуванням вогнепальної зброї, ОСОБА_1 у невстановленому місці та у невстановлений час придбав автомат Калашникова АКС-74 з видаленими маркувальними позначеннями, пістолет невстановленої марки, набої калібру 5.45 мм та 9мм, спецзасіб світлошумової дії «Терен-7М». Крім цього, для зберігання знарядь і засобів вчинення злочину, а також переховування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надав йому доступ до приміщення непрацюючого ресторану «Ловачка», розташованого в м.Мукачево, ур.Ловачка, б/н. На підставі результатів стеження за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрали день і час вчинення вбивства, а також підібрали місце його вчинення та шляхи відступу.

Слідуючи заздалегідь розробленому злочинному плану та вчинивши всі необхідні для реалізації злочинного умислу дії, а саме розподіливши ролі та підготувавши знаряддя для вчинення вбивства, 07 лютого 2020 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 на велосипеді типу «Монтенбайк» з серійним номером НОМЕР_1 , взявши з собою рюкзак з автоматом Калашникова АКС-74, пістолет невстановленої марки, спецзасіб «Терен-7М», приїхав до обраного місця вчинення злочину, а саме до перехрестя вулиці Сеченова та Латорична в м.Мукачево. Отримавши о 09 годині 43 хвилині дзвінок від ОСОБА_2 з повідомленням про те, що ОСОБА_3 виїхав з дому, ОСОБА_1 витягнув з рюкзака автомат Калашникова АКС-74, і зайняв позицію для стрільби біля бетонної огорожі навпроти будинку №12 по вул.Сеченова в м.Мукачево, з якої проглядається проїзна частина вулиці Сеченова.

О 09 годині 44 хвилині автомобіль «Меrcedes Gelendwagen», чорного кольору з державними номерними знаками НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , пасажиром якого на передньому сидінні перебував ОСОБА_3 , почав проїжджати по вул.Сеченова в м.Мукачево. В цей час ОСОБА_1 , діючи умисно, розуміючи суспільну небезпеку та протиправний характер своїх дій, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, з відстані біля 25 метрів почав вести прицільну автоматичну стрільбу з автомата Калашникова АКС-74 у бік водія та пасажира автомобіля «Меrcedes Gelendwagen», який рухався у його напрямку та застосував гальмування. Після зупинки автомобіля в якому знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 змінив ріжок автомата з набоями та продовжив вести автоматичну стрільбу у бік вказаного автомобіля з метою вбивства ОСОБА_3 .

Після того, як в ріжку автомата Калашникова АКС-74 закінчилися набої, ОСОБА_1 перекинув його через огорожу і, з метою довести свій злочинний умисел до кінця, дістав пістолет невстановленої марки та здійснив з нього серію з чотирьох пострілів у бік автомобіля «Меrcedes Gelendwagen». Вважаючи, що він довів свій злочинний умисел на вчинення вбивства до кінця, ОСОБА_1 з метою втечі з місця злочину та уникнення переслідування, кинув у бік вказаного автомобіля «Меrcedes Gelendwagen» спецзасіб світлошумової дії «Терен-7М», та, сівши на свій велосипед втік з місця злочину, проїхавши заздалегідь визначеним маршрутом до лісового масиву неподалік Монастиря на околиці м.Мукачево, де, з метою знищення слідів злочину, спалив велосипед, рюкзак та куртку, в яку був одягнутим, після чого залишив місце спалення та повернувся в м.Мукачево.

В клопотанні вказано, що у відповідності до висновку судово-медичної експертизи №166/2020 від 23.04.2020 у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у виді наскрізного кульового (вогнепального) поранення лівого плеча з пошкодженням дельтоподібного м`яза, множинних сторонніх тіл (металеві відламки) м`яких тканин лівого плеча. Вище вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї і не є характерними для самоспричинення. По давності виникнення вкладаються в час події, що мала місце о 9 годині 44 хвилини 07.02.2020 року і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, згідно п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №165/2020 від 15.05.2020 у ОСОБА_4 , який знаходився на стаціонарному лікуванні з 07.02.2020 по 10.02.2020 в реанімаційному відділенні Мукачівської ЦРЛ, виявлені тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального поранення в надлобній ділянці та лівій сідниці. Пошкодження лівого сідничного нерва. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї і не є характерними для самоспричинення. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 07.02.2020 і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк більше 6, але не більше як 21 день.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України, - закінчений замах на вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В клопотанні слідчий вказує, що 20 травня 2020 року слідчим відділу СУ ГУНП за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 України.

20 травня 2020 року слідчим відділу СУ ГУНП за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 України.

20 травня 2020 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 17 липня 2020 року включно.

13 липня 2020 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 13.11.2020.

13 липня 2020 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 60 діб, а саме до 09.09.2020 року.

Як зазначає слідчий підозри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обґрунтовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами оглядів місць події, протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , проведеними аналізами роздруківок з`єднань абонентів мобільного зв`язку, висновками балістичних експертиз, висновками молекулярно-генетичних експертиз, судово-медичних експертиз, висновком фототехнічної експертизи, протоколами оглядів відеозаписів, а також іншими доказами.

Разом із тим, слідчий зазначає, що завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а саме до 09.09.2020 неможливо внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з`ясування всіх обставин вчиненого правопорушення, а саме:

долучити до матеріалів кримінального провадження висновок медико-криміналістичної експертизи, яка перебуває на виконанні в Закарпатському обласному бюро СМЕ;

долучити до матеріалів кримінального провадження висновок балістичної експертизи, яка перебуває на виконанні в Закарпатському НДЕКЦ МВС України;

провести розсекречення ухвал Апеляційного суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

з урахуванням зібраних доказів та отриманих судових експертиз визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у випадку наявності законних підстав вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри;

вчинити процесуальні дії, пов`язані із закінченням досудового розслідування, передбачені ст. 290 КПК України.

Як вказано у клопотанні: одночасно у ході досудового розслідування проводяться слідчі дії та оперативно-розшукові заходи (НСРД), щодо встановлення особи (осіб), які надали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вогнепальну зброю, могли сприяти у вчиненні даного кримінального правопорушення, одночасно здійснюється перевірка причетності підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до інших кримінальних правопорушень.

Слідчий зазначає, що обставинами, які перешкоджали завершити вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії у двохмісячний строк, є особлива складність кримінального провадження, великої кількості та тривалого виконання призначених судових експертиз.

Окрім того у клопотанні вказано, що здійснення вказаних слідчих (розшукових) і процесуальних дій під час досудового розслідування має суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення та об`єктивного судового розгляду, дотримання основних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Як вказує слідчий, на даний час є необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У клопотанні вказано, що необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, вчинити спроби незаконно впливати на свідків злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім того у клопотанні зазначено, що вказані ризики, які встановленні слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, тому подальше тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 буде виправданим та необхідним, зокрема, з матеріалів досудового розслідування вбачається, що останній підозрюється у вчиненні злочину пов`язаному з спробою умисного протиправного заподіяння смерті двом особам.

Слідчий зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Слідчий вказує на те, що слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, підозрюється ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Слідчий зазначає, що враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий вказує, що також, наявний ризик незаконного впливу на свідків обвинувачення, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може наважитись та вдатись до протиправних дій щодо свідків з метою зміни їх показів на свою користь.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому з застосуванням насильства або погрозою його застосування, а також щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Як вказано у клопотанні враховуючи те, що ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює про неминучість покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, може незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення та існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Отже, на думку слідчого наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст. 115 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

На підставі вище викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 184, 194, 197, 199 КІІК України слідчий просить: продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Мукачево, який зареєстрований і фактично проживає у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.1 ст.115 КК України, строком на 60 днів, тобто до 09.11.2020 року, без визначення розміру застави.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, з підстав зазначених в ньому, прокурор посилався на обґрунтованість ризиків, зазначених в клопотанні, просив врахувати, що на даний час експертизи, які призначені на досудовому розслідуванні залишаються невиконаними. Слідчий, просив врахувати наявність описки в регулятивні частині клопотання стосовно ч.2 ст. 115 КК України, зазначив, що ним особисто було прошито та пронумеровано клопотання з додатками до такого.

У судовому засіданні підозрюваний та захисник заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили врахувати особу підозрюваного, оскільки останній не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, просили відмовити в задоволенні вказаного клопотання, оскільки таке клопотання є необґрунтованим, ризики відсутні про які вказано в клопотанні, а підозра є необґрунтованою, просили обрати запобіжний захід більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою або визначити заставу.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У відповідності до ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва прокуратури Закарпатської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020070040000309 від 07.02.2020, за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України, - закінчений замах на вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб

20 травня 2020 року слідчим відділу СУ ГУНП за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 України.

20 травня 2020 року слідчим відділу СУ ГУНП за погодженням прокурора відділу прокуратури Закарпатської області було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 України.

20 травня 2020 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 17 липня 2020 року включно.

13 липня 2020 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, а саме до 13.11.2020.

13 липня 2020 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 до 60 діб, а саме до 09.09.2020 року.

Підозри ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обґрунтовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами оглядів місць події, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , проведеними аналізами роздруківок з`єднань абонентів мобільного зв`язку, висновками балістичних експертиз, висновками молекулярно-генетичних експертиз, судово-медичних експертиз, висновком фототехнічної експертизи, протоколами оглядів відеозаписів, а також іншими доказами.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №166/2020 від 23.04.2020 у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у виді наскрізного кульового (вогнепального) поранення лівого плеча з пошкодженням дельтоподібного м`яза, множинних сторонніх тіл (металеві відламки) м`яких тканин лівого плеча. Вище вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї і не є характерними для самоспричинення. По давності виникнення вкладаються в час події, що мала місце о 9 годині 44 хвилини 07.02.2020 року і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, згідно п.2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №165/2020 від 15.05.2020 у ОСОБА_4 , який знаходився на стаціонарному лікуванні з 07.02.2020 по 10.02.2020 в реанімаційному відділенні Мукачівської ЦРЛ, виявлені тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального поранення в надлобній ділянці та лівій сідниці. Пошкодження лівого сідничного нерва. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу із ручної вогнепальної зброї і не є характерними для самоспричинення. По давності виникнення можуть вкладатися в дату події, що мала місце 07.02.2020 і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», як такі, що потягли за собою розлад здоров`я на строк більше 6, але не більше як 21 день.

У відповідності до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 27.03.2020 року генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхні спускового гачка предмета, схожого на автомат, збігаються з генетичними ознаками клітин, виявлених на недопалку цигарки, що міститься у пакеті з генетичними даними ОСОБА_1 .

Результати проведений слідчих, процесуальних дій, отримані висновки проведених у рамка даного кримінального провадженні експертиз, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

При розгляді клопотання слідчий суддя бере до уваги обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України, - закінчений замах на вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Обґрунтованіть підозри стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами оглядів місць події, протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , проведеними аналізами роздруківок з`єднань абонентів мобільного зв`язку, висновками балістичних експертиз, висновками молекулярно-генетичних експертиз, судово-медичних експертиз, висновком фототехнічної експертизи, протоколами оглядів відеозаписів, а також іншими доказами.

Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про причетність підозрюваного до вищевказаного злочину.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Під час розгляду даного клопотання слідчий суддя доходить висновку проте, що наведені у ньому доводи, виклад яких здійснено з посиланням на матеріали досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що в рамках даного кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих дій, разом із тим до 09.09.2020 року, тобто до закінчення строку дії обраного (продовженого) підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, завершити досудове розслідування не надається можливим.

Вказане зумовлено тим, що на даний час внаслідок особливої складності провадження та необхідності проведення низки слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з`ясування всіх обставин вчиненого правопорушення, для чого необхідно:

долучити до матеріалів кримінального провадження висновок медико-криміналістичної експертизи, яка перебуває на виконанні в Закарпатському обласному бюро СМЕ;

долучити до матеріалів кримінального провадження висновок балістичної експертизи, яка перебуває на виконанні в Закарпатському НДЕКЦ МВС України;

провести розсекречення ухвал Апеляційного суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

з урахуванням зібраних доказів та отриманих судових експертиз визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у випадку наявності законних підстав вирішити питання щодо повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри;

вчинити процесуальні дії, пов`язані із закінченням досудового розслідування, передбачені ст. 290 КПК України.

Окрім того, у ході досудового розслідування проводяться слідчі дії та оперативно-розшукові заходи (НСРД), щодо встановлення особи (осіб), які надали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вогнепальну зброю, могли сприяти у вчиненні даного кримінального правопорушення, одночасно здійснюється перевірка причетності підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до інших кримінальних правопорушень.

Разом із тим слідчий суддя вважає поважними обставини через які завершити вказані слідчі (розшукові) та процесуальні дії у двохмісячний строк не надалось можливим. Так, зокрема такими обставинами є особлива складність кримінального провадження, велика кількості та значна тривалість виконання призначених судових експертиз.

Слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання доведено необхідність здійснення в даному кримінальному провадженні вказаних слідчих (розшукових) і процесуальних дій оскільки такі мають суттєве значення для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення та об`єктивного судового розгляду, дотримання основних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні постановою слідчого від 15.07.2020 року призначено балістичну експертизу, а також постановою слідчого від 13.03.2020 року призначено медико-криміналістичну експертизу, висновки по яких на даний час органом досудового розслідування не отримано.

Крім того, заслуговують на увагу твердження слідчого та прокурора, що на даному етапі досудового розслідування залишаються невстановленими органом досудового розслідування усі особи які причетні до вчинення даного злочину, а також причетність підозрюваних у скоєнні інших кримінальних правопорушеннях.

Окрім того, ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2020 р. продовжено строк досудового розслідування даного кримінального провадження до 13.11.2020 року включно.

При розгляді клопотання про продовження строків тримання під вартою, встановлено також, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , не зменшилися та продовжують існувати.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

При цьому слідчий суддя бере до уваги і те, що існують реальні підстави вважати,що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання за діяння в якому він підозрюється.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.

Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя вважає, доведеним існування реальної загрози того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на свідків, які на даному етапі досудового розслідування надали покази.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, доводи сторони кримінального провадження: слідчого та прокурора, існує імовірність того, що крім уже зазначеного підозрюваний може незаконно перешкоджати встановленню інших можливих свідків та інших співучасників даного злочину, а відтак вважає неможливим забезпечення контролю за поведінкою підозрюваного в умовах, які не пов`язані з триманням під вартою та відповідно запобігання вказаних в ухвалі ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_1 перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.

Оцінка даним ризикам вже дана слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вказані ризики на даний час не зменшились, та продовжують існувати.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, офіційно не одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, однак попадав в поле зору правоохоронних органів неодноразово, що підтверджується матеріалами доданими до клопотання, та вказують на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, стан його здоров`я.

При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що унеможливить повноту, всебічність при розслідуванні даного кримінального провадження, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинувачених від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Крім того, слідчим та прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що на сьогоднішній день є об`єктивні обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, оскільки необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій.

Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин слідчий суддя вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день розгляду клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі. При чому наслідком вчинення злочину стало завдання потерпілим тілесних ушкоджень, а у відповідності до ст.3 Конституції України – людина, її життя та здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю, а також наявність обставин які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали, вважає доцільним продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, характер кримінального правопорушення підозру у якому оголосили ОСОБА_1 слідчий суддя вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної особи.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Зазначена норма закону не містить прямої заборони визначити розмір застави у такому випадку, а лише надає суду таке право, при цьому слідчий суддя повинен вирішувати питання щодо наявності підстав для визначення розміру застави поряд із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кожному конкретному випадку окремо, виходячи з обставин справи і даних про особу підозрюваного.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вище зазначене, приймаючи до уваги, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також те, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені особливо важкого злочину, проти життя та здоров`я особи вважаю за можливе у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному строків тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкість з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик впливу підозрюваного на інших учасників процесу, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що й такий запобіжний захід як інший не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі слідчий суддя не вбачає.

Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Вказана норма застосовується і до вимог ухвали слідчого судді про продовження строків тримання під вартою.

Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 114 КПК України, будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.

Засада розумності строків кримінального провадження випливає із завдання швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України, і відповідає вимогам ст. 6 КЗПЛ, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У МПГПП встановлено, що кожен має право на основі повної рівності бути судимим без невиправданої затримки» (п. «с» ч. 2 ст. 14). При цьому кожен заарештований або затриманий має право на судовий розгляд протягом розумного строк (ч. 3 ст. 9). Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув`язненню будь - яким чином, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р., вимагає проведення судових розглядів в розумні строки після затримання, або звільнення суду (принцип 38). Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримання процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Відповідно до положень ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і продовжується слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, а тому, зважаючи на право підозрюваного, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, визначені ст. 28 КПК України розумні строки кримінального провадження, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 слід продовжити до 03.11.2020 року в межах строку досудового розслідування.

З урахуванням наведеного вище клопотання підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 117, 178, 183, 184, 193-194, 197, 199, 202, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Лазар О.Ю., погоджене прокурором, у кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070040000309 від 07.02.2020 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю м. Мукачево, який зареєстрований і фактично проживає у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючому, офіційно не одруженому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.1,12 ч.2 ст.115 КК України, у межах строку досудового розслідування, а саме по 03.11.2020 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош