Рішення № 91921714, 24.09.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/11867/20

Провадження № 2/234/3330/20

Рішення

іменем України

24 вересня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Ткачової С.М., за участю секретаря Аксеніної В.М., розглянув цивільну справу в спрощеному провадженні без виклику сторін

№ 234/11867/20, номер провадження №2/234/3330/20

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод»

про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача, адвокат - Литвиненко В.І.

від відповідача: представник відповідача ОСОБА_2 .

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:

25.08.2020 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди, який обгрунтовує тим, що у період з 19.03.1976 по 18.02.2020 ОСОБА_3 працював у ПрАТ "СКМЗ", остання посада - слюсар-ремонтник 5-го розряду сервісного центру по ремонту і обслуговування устаткування. Відповідно до наказу № 23 від 18.02.2020 ОСОБА_3 був звільнений у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за ст. 40 п. 1 КЗпП України. Відповідно довідки про заборгованість по заробітній платі станом на 18.08.2020 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за грудень 2019 складає 1904,74 грн, за січень 2020 року-1824,88 грн, за лютий 2020 року - 9095,36 грн, а всього 12824,98 грн. Середньоденна заробітна плата становить 234,74 грн. Відповідач повністю розрахувався з позивачем по заробітній платі 17.08.2020 року. Затримка розрахунку по заробітній платі за період з 19.02.202 до 17.08.2020 становить 123 робочі дні. Крім того, відповідач своїми неправомірними діями наніс позивачу моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28873,08 грн та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн..

14.09.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву, який обгрунтовано тим, що позовні вимоги визнаються частково, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за 42 робочих дні. Середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) становить 234,74 грн, отже для розрахунку суми компенсації згідно ст. 117 КЗпП ця сума має бути помножена на кількість робочих днів за період з 18.02.2020 по 17.08.2020 р. У зв`язку з введенням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої. До початку введення карантину (12.03.2020) кількість робочих днів у березні 6, у квітні 0, на травень 2020 року наказом № 49 від 02.03.2020 додаткові неоплачувані дні встановлені на 04.05.2020 -08.05.2020, а також 12.05.2020 по 15.05.2020. Відповідно до наказу № 59А від 18.03.2020 та постанові № 2 від 18.03.2020 на період часу з 18.05.2020 по 18.07.2020 встановлені робочий тиждень з двома робочими днями. Відповідно до наказу № 134 від 30.06.2020 року на весь період дії карантину також встановлено неповний робочий тиждень по 16 робочих часів на тиждень, тобто 2 робочих дні. Так, за період з 19.02.2020 по 29.02.2020-8 робочих дні, у березні - 6 робочих днів, у квітні 2020 -0 робочих днів, у травні 2020 - 6 робочих дні, у червні 2020 - 8 робочих дні, у липні 2020 - 10 робочих дні, у серпні 2020 - 8 робочих дні, але станом на 17.08.2020- 4 робочих дні. Тобто, час затримки розрахунку складає 42 робочих дня, а не 123, як зазначає позивач. Більш того, заборгованість по заробітній платі була незначною, а саме 12767,95 грн. На час звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, відповідач повністю розрахувався. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн вважає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди, встановлений ст. 233 КЗпП України, в якій зазначено, що його перебіг починається коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене своє право. ОСОБА_1 дізнався, що з ним не проведено кінцевий розрахунок в день свого звільнення, а саме 18.02.2020р.. Тобто на момент звернення до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди пройшло більше ніж 3 місяці і такі вимоги не підлягають задоволенню.

Також, позивач не сплатив судовий збір в частині стягнення моральної шкоди, таким чином вимоги про стягнення моральної шкоди повинні бути залишені без розгляду.

2. Заяви (клопотання ) учасників справи.

Заяв, клопотань не надійшло.

3. Процесуальні дії у справі

26 серпня 2020 по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно та всебічно проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

З 19.03.1976 по 18.02.2020 р. ОСОБА_3 працював у Приватному акціонерному товаристві "Старокраматорський машинобудівний завод". Остання посада- слюсар -ремонтник 5-го розряду сервісного центру по ремонту і обслуговування устаткування.

Наказом № 23 від 18.02.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З копії трудової книжки встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» виконало обов`язок щодо видачі належно оформленої трудової книжки, але не провів розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу.

На момент звільнення заборгованість відповідача перед позивачем склала 12767,95 грн..

17.08.2020 року відповідач сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у повному обсязі.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до п.20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Так, відповідно до наказів ПрАТ «СКМЗ» по графіку роботи, ОСОБА_1 було звільнено 18.02.2020 року, тобто при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі буде враховано, що у зв`язку з веденням на території України карантинних норм, на підприємстві запроваджено особливий режим роботи. Так, за період роботи з 19.02.2020 по 29.02.2020- 8 робочих днів, у березні 2020 - 6 робочих дні, у квітні 2020- 0 робочих днів, у травні 2020 - 6 робочих днів, у червні 2020 - 8 робочих днів, у липні 2020 - 10 робочих днів, у серпні 2020 - 8 робочих днів, станом на 17.08.2020- 4 робочих дня, всього 42 робочих дні.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно з довідки про заборгованість по заробітній платі середньоденна заробітна плата позивача становить 291,60 грн. Цю суму вказано без вирахування податків та зборів. Після утримання податків та зборів у розмірі 56,86 грн середньоденна заробітна плата до сплати становить 234,74 грн.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 19.02.2020 до 17.08.2020, що складає 42 дні.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 9859,08 грн (234,74 грн х 42 дні), яка підлягає стягненню з відповідача.

Аналогічна позиція щодо розрахунку робочих днів міститься в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 17.07.2019 року по справі №639/4820/16-ц.

Верховний суд зазначає, що при здійсненні розрахунку належної до виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, визначається період затримки виходячи із кількості робочих днів на конкретному підприємстві, що відповідає вимогам закону, оскільки колишній працівник, який отримує середній заробіток як компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, не може отримувати більше коштів за той же період, ніж працюючий працівник.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв`язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу заподіяна моральна шкода через неправомірні дії відповідача у невиплаті належних грошових коштів при звільненні, яка полягає у спричиненні душевних та моральних страждань.

Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним, виходячи з характеру зазначеного правопорушення. Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, в сумі 1500,00 грн.

Що стосується заперечень представника відповідача та заяви про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог та сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012року № 1-5/2012).

Як встановлено в судовому засіданні про що не заперечували і сторони, відповідачем було здійснено виплату заробітної плати 17.08.2020 року, а з позовом позивач звернувся 25.08.2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином, судом не приймається до уваги заява представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою.

Що стосується стягнення судового збору за вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що ці вимоги є похідними від заподіяння матеріальної шкоди позивачу діями відповідача, а тому суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі встановленому законом.

5. Позиція суду.

Таким чином, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову, оскільки заявлені позивачем вимоги є законними та обгрунтованими.

Тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 9859,08 грн., та моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн..

6. Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 23, 156, 261 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9859 (дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн 08 коп., без утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, та моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн..

В частині позовний вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 19013,94 грн та моральної шкоди у розмірі 8500,00 грн- відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 05763642; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя С.М. Ткачова