Рішення № 91918441, 29.04.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2350/18

Провадження №2/405/436/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2020 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Гершкул М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 405/2350/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 20.01.2011 року, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що відповідно до умов зазначеного Договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При цьому, при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Крім того, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/peges70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Зазначив, що свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбаченими Договором та в межах кредитного ліміту.

У порушення умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 28.02.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 53 650 грн. 88 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 10 115 грн. 74 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 38 954 грн. 15 коп., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1 550 грн. 00 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил в розмірі 500 грн. (фіксована частина) + 5% відсотків від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій, що становить 2 530 грн. 99 коп.

З огляду на зазначене вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 20.01.2011 року в розмірі 53 650 грн. 88 коп., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) в судове засідання учасників справи.

При цьому, представником позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання від 15.01.2018 року, зареєстроване судом 12.04.2018 року за вх. № 9284 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог.

Відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позовну заяву, зареєстрований в суді за вх. № 15877 від 20.06.2018 року, на обґрунтування якого зазначено, що 20.01.2011 року шляхом підписання заяви у ПАТ КБ «ПриватБанк» він ( ОСОБА_1 ) отримав побутовий кредит у розмірі 10 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 20.01.2012 року, що відповідає річному терміну дії платіжної картки. З 28.10.2012 року у зв`язку з втратою заробітку, погіршенням матеріального стану та збільшенням витрат на утримання сім`ї, він ( ОСОБА_1 ) втратив можливість виконувати зобов`язання перед кредитором. Станом на 30.09.2013 року заборгованість за кредитом (тілом кредиту) становила 10 115 грн. 74 коп. та з моменту пред`явлення позову не змінювалась. При цьому, для вимог стягнення неустойки (штрафів, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. На підставі чого, відповідач зазначив, що про неналежне виконання ним (відповідачем) умов кредитного договору, кредитору, згідно з наданим ним розрахунком заборгованості, стало відомо 01 жовтня 2011 року, тобто з моменту виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 31.01.2012 року, на час закінчення терміну дії договору, становила 2 211 грн. 05 коп. і до 30 вересня 2013 року зросла до 10 650 грн. 88 коп. Таким чином, саме з 01.10.2012 року позивач дізнався про порушення своїх прав та з цього часу у нього (позивача) виникло право на позов та почався перебіг строку позовної давності. В свою чергу, позивач з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся 04 квітня 2018 року, тобто більше ніж через п`ять років з моменту виникнення права на позов з пропуском як загального, так і спеціального термінів позовної давності. Враховуючи викладене, просив застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гаренко Н.В. (діє на підставі довіреності №9437-К-Н-О від 03.11.2017 року) направлено електронною поштою до суду відповідь на відзив, зареєстровану в суді 09.07.2018 року за вх. ЕП-2906/18Вх, в якій зазначено, що, підписавши заяву Банк та Клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – Договорі банківського обслуговування в цілому. При цьому, відповідачем не надано суду належних доказів щодо погіршення матеріального становища. Щодо строків позовної давності позивач зазначив, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів, при цьому, по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається Банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, і, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної відповідачу картки до останнього дня 10 місяця 2016 року, при цьому, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 07.04.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності.У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається у відзиві на позов не відповідають дійсності, а строк позовної давності, як загальний, так і спеціальний, ним (позивачем) при зверненні до суду, - дотримано. Крім того, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В свою чергу, представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Завгороднім А.І. (діє на підставі договору № 007 від 07.06.2018 року) надані письмові пояснення на відповідь на відзив, зареєстровані судом 04.07.2019 року за вх. № 16508, в яких доповнено поданий раніше відзив на позовну заяву та зазначено, що строк дії договору побутового кредиту закінчився 21 січня 2012 року. Станом на 31 січня 2012 року загальна заборгованість за тілом кредиту і нарахованими процентами становила 3 343 грн. 41 коп. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється. На підставі чого, саме на заявлення вимог про стягнення зазначеної суми відповідно до наведених вище норм матеріального права і правових позицій, викладених Верховним Судом у своїх постановах, виникло право у позивача після закінчення річного строку дії договору, в зв`язку з чим, підтримав позицію відповідача про застосування до вимог позивача у цій частині трирічного терміну позовної давності, у задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими штрафами, пені і комісії за період з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2018 року та суми сплаченого судового збору відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю і безпідставністю.

Зваживши доводи, викладені в позовній заяві, враховуючи подані учасниками справи заяви по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, разом з тим, є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.01.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”, правонаступником прав та обов`язків якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, за умовами якої останній, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку, виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитка «Універсальна/GOLD» з бажаним кредитним лімітом по платіжній картці в розмірі 50 000 грн. При цьому, відповідач погодився з тим, що зазначена заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підтвердження факту укладення договору позивач АТ КБ «ПриватБанк» надав, окрім, Анкети-заяви від 20.01.2011 року, також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 рокута довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000047117449.

При цьому, згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 20.01.2011 року станом на 28.02.2018 року становить 53 650 грн. 88 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 10 115 грн. 74 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 38 954 грн. 15 коп., заборгованості за процентами в розмірі 38 954 грн. 15 грн., в т.ч. несплачені проценти на прострочену заборгованість, нарахованої комісії в розмірі 1 550 грн. 00 коп., а також заборгованості по штрафам в розмірі 3 030 грн. 99 коп.

З зазначеного розрахунку заборгованості, зокрема, Графа 11 «Погашення процентів» та Графа 15 «Сума погашення за наданим кредитом» також встановлено, що відповідачем періодично вносилися кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець та в конкретному випадку – позивач ПАТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим саме банк має підтвердити, що на час укладення з відповідачем відповідного договору, а саме: 20 січня 2011 року діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У Анкеті-заяві позичальника від 20 січня 2011 року процентна ставка не зазначена, крім того, у заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім того, надані позивачем докази не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Окрім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем.

З зазначеного вище, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Більш того, надані позивачем до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 січня 2011 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Тим самим, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України, - позивач не пред`явив.

Також, судом відзначається, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В зв`язку з чим, надані позивачем АТ КБ «ПриватБанк» Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім (відповідачем ОСОБА_1 ), і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Поряд з цим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи те, що за обставинами даної справи судом не встановлено права позивача вимагати сплати відповідачем процентів, пені, комісій та штрафів за договором про надання банківських послуг від 20.01.2011 року, відповідно вимоги позивача у цій частині є необґрунтованими, безпідставними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що відповідач ОСОБА_1 звертався до Банку із заявою про розірвання договору, а так само із заявою про припинення дії укладеного між сторонами 20 січня 2011 року Договору, судом не встановлено також, що такі дії були вчинені і зі сторони Банку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, та стягненню з відповідача на користь позивача суми боргу за договором про надання банківських послуг від 20 січня 2011 року, в розмірі 10 115, 74 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

При цьому, щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом відзначається, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права, тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст.259 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене вище, а також приймаючи до уваги, що згідно договору про надання банківських послуг б/н від 20.01.2011 року відповідач отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 10-го місяця 2016 року, що підтверджується довідкою, наданою позивачем за №30.1.0.0/2-20180407/122 від 06.07.2018 року, суд вважає, що строк позовної давності за вимогою позивача про стягнення заборгованості за кредитом позивачем не пропущено.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 332 грн. 22 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 526, 530, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за договором про надання банківських послуг від 20 січня 2011 року в розмірі 10 115 (десять тисяч сто п`ятнадцять) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 332 грн. 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова