Рішення № 91912358, 01.10.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/922/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2020 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Аврамчук Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 12210 грн. 64 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 10 квітня 2013 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з нього заборгованість за кредитом у судовому порядку.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що доказів укладення кредитного договору позивачем не надано. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що відповідач користувався послугами банку, оскільки згідно виписки по рахунку активно використовував з 10 квітня 2013 року відкритий у ПриватБанку кредитний рахунок шляхом проведення розрахунків у торгівельних мережах, зняття готівки у банкоматах та поповнення цього рахунку з метою погашення заборгованості.

У запереченнях відповідач просить застосувати позовну давність.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг. Позичальник зобов`язувався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ст.1054 ЦК України).

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до умов кредитного договору та вимог частини другої статті 1050, частини другої статті 1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 09 лютого 2020 року заборгованість відповідача за договором №б/н від 10 квітня 2013 року складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 1466,84 грн., по відсотках за користування кредитом згідно ст.625 в сумі 567,08 грн., пені – 9119,07 грн., фіксованої частини штрафу в сумі 500 грн. та процентної частини штрафу 557,65 грн., а всього на загальну суму 12210,64 грн.

Проте, в анкеті-заяві позичальника від 10 квітня 2013 року будь-які дані про тип картки, строк її дії, розміри бажаного кредитного ліміту, відсотків за користування кредитними коштами та строк повернення коштів не зазначено та в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та з Умов та Правил надання банківських відповідачем не підписані.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Умов та Витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився й погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме в зазначених в них розмірах і порядках нарахування.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

А згідно ч.1 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд визнає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові №342/180/17 від 03 липня 2019 року зазначила, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З огляду на викладене підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, відсутні.

Разом з тим, ураховуючи ті обставини, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також положення ч.2 ст.530 ЦПК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За вказаним вище розрахунком заборгованості та виписки по рахунку, вбачається що платежі на погашення отриманого кредиту шляхом поповнення картки, строк дії якої закінчився у травні 2020 року відповідачем не здійснювалися з квітня 2018 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, яка обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

З позовом про стягнення заборгованості по тілу кредиту та неустойці позивач звернувся до суду 17 квітня 2020 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності по кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 1466,84 грн. є обґрунтованими та позов підлягає частковому задоволенню.

При постановлені рішення відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 252,45 грн. пропорційно розміру задоволених вимог (12,01%).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючий без реєстрації по АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №б/н від 10 квітня 2013 року в сумі 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 84 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” 252 (двісті п`ятдесят дві) грн. 45 коп. судових витрат.

У решті вимог позивача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією ЦПК України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: