Рішення № 91912357, 01.10.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/796/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

/заочне/

"01" жовтня 2020 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Аврамчук Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

У поданій в березні 2020 року позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7965 грн. 12 коп. та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 20 липня 2007 року між АТ КБ “ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 8800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов`язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалася, що призвело до утворення заборгованості. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а тому її спадкоємець ОСОБА_1 зобов`язаний задоволити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відзив на позов відповідач не подавав.

Сторони у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

Згідно поданого представником позивача клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.

При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення по справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 20 липня 2007 року між ЗАТ КБ “ПриватБанк" (яке змінило назву на АТ КБ “ПриватБанк”) та ОСОБА_2 на підставі заяви укладено договір б/н, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 8800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8% в рік на суму заборгованості строком на 12 місяців, який автоматично лонгується на той же термін, якщо жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору (п.9.12 Умов).

Банк виконав свої зобов`язання, відкривши ОСОБА_2 рахунок та надавши кредитні кошти в межах обумовлених сум, видавши платіжну картку.

У відповідності до п.6.5 погоджених сторонами Умов та правил надання банківських послуг – клієнт зобов`язувався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування та сплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ОСОБА_2 передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачувала, чим порушила умови договору.

Згідно свідоцтва про смерть від 22 листопада 2017 року, що знаходиться у відкритій Здолбунівською державною нотаріальною конторою за претензією кредитора спадковій справі №103/2016, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що станом на день смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 липня 2007 року становить 7965,12 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За повідомленням Здолбунівської міської ради Рівненської області від 01 червня 2020 року на час смерті ОСОБА_2 за місцем проживання останньої був зареєстрований ОСОБА_1 , який у розумінні ст.ст.1261, 1268, 1269 ЦК України може бути її спадкоємцем.

Частиною 1 ст.1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст.1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.

У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

За повідомленням Здолбунівської районної державної нотаріальної контори від 11 серпня 2020 року спадкова справа на майно ОСОБА_2 заведена за претензіями кредиторів, заяви спадкоємців про прийняття спадщини відсутні.

Звертаючись із позовними вимогами до ОСОБА_1 , як до спадкоємця ОСОБА_2 , позивач мав довести, що спадкоємцем всього отриманого у спадщину майна є саме відповідач.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 28 листопада 2018 року в цивільній справі № 332/2936/16-ц.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, яке могло бути успадковане, за рахунок, чи у межах вартості якого, можуть бути задоволені вимоги кредитора.

Окрім того, реєстрація відповідача за однією адресою із спадкодавцем, не підтверджує факт їх постійного спільного проживання на момент смерті останнього, що згідно ч.3 ст.1268 ЦК України є підставою для прийняття спадщини.

А згідно положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

З огляду на викладене позовні вимоги є недоведеними, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 – 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією ЦПК України (п.15.5 «Перехідних положень»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: