Ухвала суду № 91910567, 25.09.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9383/20

2/357/3670/20

У Х В А Л А

25.09.2020 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 суддею було встановлено, що вона не відповідає вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства з наступних підстав.

Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.

Відповідно до пп. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, встановлений судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто становить 840 грн. 80 коп.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, проте, всупереч чинному законодавству не надала до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, одночасно з позовом ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення від оплати судових витрат повністю або частково чи зменшення його розміру чи відстрочення або розстрочення на визначений строк.

В обґрунтування зазначеного клопотання, позивач зазначила, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Основним джерелом її доходу є державна допомога по догляду за малолітньою дитиною – донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЇЇ місячний дохід не відповідає розміру встановленого законом прожиткового мінімуму. Сплата судового збору може значно вплинути на її бюджет та рівень життя її з дитиною. Просила суд врахувати її майновий стан та звільнити її від оплати судових витрат повністю або частково чи зменшити їх розмір , чи відстрочити або розстрочити на визначений строк, згідно ст. 136, 82 ЦПК України.

Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Оскільки, чинним цивільно-процесуальним законодавством України передбачено можливість звільнення, зменшення, розстрочення та відстрочення лише судового збору, а не судових витрат, тому суддя вважає, що позивач звернулась до суду з клопотанням про звільнення, зменшення, розстрочення та відстрочення саме судового збору.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Отже, суддя звертає увагу позивача, що чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору, а не судових витрат. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану або статусу за своїм внутрішнім переконанням.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати, в зв`язку з тим, що особа має незадовільний майновий стан повинно бути належним чином оформлене, містити доводи та підтверджуватися доказами того, що майновий стан особи перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Всупереч вищевикладеному, посилаючись на незадовільний майновий стан, як на підставу звільнення від сплати судових витрат повністю або частково чи зменшення їх розміру, чи відстрочення або розстрочення на визначений строк, позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та єдиним джерелом її доходу є державна допомога по догляду за дитиною, що підтверджується довідкою УСЗН Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 07-38/201 від 17 вересня 2020 року. Будь-яких інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивачем надано не було.

Посилання позивача на ст. 82 ЦПК України як нормативне обґрунтування свого клопотання суддя вважає недоречним, оскільки зазначена стаття містить підстави звільнення від доказування, а не підстави звільнення від сплати чи зменшення розміру або відстрочення чи розстрочення судового збору.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи заявлене ОСОБА_1 клопотання, суддя дійшов висновку, що не вбачає достатньо підстав для його задоволення, оскільки позивачкою не надано жодного належного доказу про її незадовільний майновий стан (про те, який реальний дохід вона отримує та який розмір річного доходу позивача - фізичної особи за був за попередній календарний рік, яке рухоме та нерухоме майно перебуває у її власності та інше).

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно надати до суду: оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. або надати документи, що підтверджують її незадовільний майновий стан.

Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено до БЦ УК/м. Біла Церква/22030101, код за ЄДРПОУ 38009832, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 338999980313151206000010043, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір (ДСА України,050).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач згідно ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись, ст.ст. 185, 259-261, 352-354 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків у строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Орєхов