Рішення № 91891621, 30.09.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3364/20

Провадження № 2/0182/1853/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

30.09.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АкцентБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Представник позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 22945873-К-Н-О від 24.03.2020 року (а.с.18).

Заяви по суті справи:

АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 31.03.2017 року Банк уклав з відповідачем договір № SAMABWFC00000959976, за умовами якого ОСОБА_1 отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за його користування у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відносно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановлені кредитним договором терміни відповідач не виконує, у зв`язку з чим у нього склалась заборгованість за кредитом.

Станом на 19.05.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 22222,70 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом - 11787,86 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 9484,84 грн;

- пеня - 950,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач протиправно, всупереч умов надання кредиту, не повертає позивачу кредитні кошти та пов`язані із кредитом платежі, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати (а.с.2-4).

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2020 року відкрито провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.27). Того ж дня витребувано відомості про доходи відповідача (а.с.28).

02.09.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (а.с.37).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2020 року вирішено питання про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановити заочне рішення) (а.с.41).

Судом встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 31.03.2017 року підписав в ПАТ «А-Банк», правонаступником якого є АТ «А-Банк», анкету-заяву (а.с.6).

Дана заява містить згоду відповідача з тим, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Також, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений із договором про надання банківських послуг до його укладення; екземпляр договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з сайту www.a-bank.ua. Умови і Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті А-Банку www.a-bank.ua та він зобов`язаний самостійно знайомитися з їхніми змінами.

Згідно з наданим банком розрахунком, ОСОБА_1 не виконував свої зобов`язання щодо вчасного повернення коштів та його заборгованість за кредитним договором від 31.03.2017 року станом на 19.05.2020 року становить 22222,7 грн. і складається із: заборгованість за тілом кредиту - 11787,86 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 9484,84 грн., пені - 950,00 грн. (а.с.5).

Із клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін вбачається, що відповідач суму боргу не визнає (а.с.36).

Правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, які виникли між сторонами, врегульовані книгами четвертою, п`ятою ЦК України, тому суд при розгляді справи та ухваленні рішення бере до уваги саме ці норми права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Дослідивши зміст анкети-заяви від 31.03.2017 року, суд дійшов висновку про відсутність у ній відомостей про намір ОСОБА_1 отримати кредит. У заяві зазначено лише про згоду позичальника з тим, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають Договір про надання банківських послуг (а.с.6). При цьому, неможливо зробити висновок, у чому саме полягають ці послуги.

Зі змісту анкети-заяви від 31.03.2017 року також неможливо встановити, що відповідачеві була надана саме кредитна картка «Універсальна Gold», витяг з тарифів обслуговування на яку наданий позивачем (а.с.11 на зв.-12). У зазначеній анкеті-заяві відсутні дані про розмір кредитного ліміту, відсоткову ставку, умови повернення та будь-які інші обставини, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами. Крім того, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Заява містить лише особисті анкетні дані ОСОБА_1 та його підпис, що не може вважатися укладеним кредитним договором.

Щодо доводів Банку про наявність всіх істотних умов надання кредиту у Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold» та Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.6 на зв.-12), суд звертає увагу на те, що Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, які позивач надає суду на обґрунтування своїх вимог, не містять підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними документами був ознайомлений відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались. У заяві позичальника також відсутні дані про те, з якими саме Умовами був ознайомлений такий учасник справи.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови, Тарифи розумів позичальник, підписуючи заяву.

При цьому, відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачем Умови та правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві даних про наданий кредит та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18) та підтверджено постановою від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19.

Матеріали справи не містять письмових доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 за кредитним договором від 31.03.2017 року кредитних коштів.

Доказів отримання відповідачем картки позивачем не надано.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді будь-які умови кредитного договору та відповідальність за їх порушення.

Відтак, суд вважає, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи не містять підпису відповідача, а в анкеті-заяві позичальника відсутня домовленість щодо наданого кредиту, відсотків за його користування та інших платежів, штрафних санкцій, відомостей про номер відкритої відповідачеві кредитної картки, то вимоги банку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.ч.1,2 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, Банком не надані суду докази, які б підтверджували право його вимоги до відповідача за кредитним договором від 31.03.2017 року, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,12,13,18,62,64,76,81,89,141,263-265,268,280 ЦПК України, ст.ст. 6,11,526,625,629,1048,1050,1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові Акціонерного товариства «АкцентБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повний текст рішення складено 30.09.2020 року.

Дані про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: А. Г. Багрова