Рішення № 91887826, 29.09.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/712/20

Провадження № 2/311/483/2020

29.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

секретаря судового засідання Листопад В.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василівка цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд,

В С Т А Н О В И В:

До Василівського районного суду надійшов позов акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано наступним.

Між публічним акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 28 листопада 2017 року укладено кредитний договір №200922985201, на підставі якого останній видано кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 15 000 грн.

Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 17 лютого 2020 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 39 603 грн. 43 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом у сумі 24 701 грн. 21 коп., заборгованості з процентів за користування кредитом у сумі 14 602 грн. 22 коп., заборгованості за комісією в сумі 300 грн. 00 коп.

Зазначену суму боргу позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , а також покласти на неї оплату судових витрат (а.с. 1-2).

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач вказала, що позовні вимоги визнає частково та погоджується із сумою боргу в розмірі 9 573 грн. 46 коп., яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту. В задоволенні позову в іншій частині просила суд відмовити, оскільки, на її думку, заява про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування від 28.11.2017, не містить відмітки, яку карту вона отримала, розмір кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, штрафи та пеню за невиконання умов договору, що свідчить про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 300 грн., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 13 458 грн. 36 коп., заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 127 грн. 75 коп., строкової заборгованості за процентами в розмірі 1 143 грн. 86 коп. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає (а.с.44-50).

В судове засідання представник позивача не з`явився, але в позовній заяві представник просить розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, представником надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 28 листопада 2017 року, відповідач ОСОБА_1 підписала заяву №200922985201 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», на підставі якої, останній видано кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 15 000 грн., що підтверджено копією заяви позичальника на отримання кредиту. (а.с.6).

В заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Відповідач підтвердила, що прийняла публічну пропозицію на укладення ДКБО, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ».

До кредитного договору позивачем додано публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 7-15).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 17 лютого 2020 року склала 39 603 грн. 43 коп., яка складається із: заборгованості за комісією в розмірі 300 грн., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 13 458 грн. 36 коп., заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15 127 грн. 75 коп., строкової заборгованості за процентами в розмірі 1 143 грн. 86 коп., простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9 573 грн. 46 коп. (а.с. 18 , 19-22,24).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України ,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У вищевказаній заяві позичальника процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також умови про комісію.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) та простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, прострочену та строкову заборгованість за відсотками та прострочену заборгованість за комісію.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за вищевказаним договором, посилався на публічну пропозицію на укладення ДКБО, як невід`ємні частини спірного договору.

Вказаною публічною пропозицією визначені, в тому числі: предмет договору, порядок та умови укладення договору, строк дії та умови припинення, права, обов`язки та відповідальність сторін та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу мови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, комісії, надана банком публічна пропозиція не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надану позивачем публічну пропозицію, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь - яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що публічна пропозиція, яка містяться в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а також комісії.

На думку суду, надання позивачем публічної пропозиції не може бути підтвердженням існування між сторонами договору приєднання, який регламентується ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки положеннями даної норми визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Разом з тим у справі відсутні докази на підтвердження того, до яких саме умов приєднався відповідач укладаючи договір.

Суд зазначає, що основною умовою відкриття рахунку, видачі платіжної картки є не написання заяви, а укладання договору, який повинен відповідати вимогам чинного законодавства.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд доходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення непогашеного тіла кредиту, викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 342/180/17.

Таким чином наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 15 127 грн. 75 коп., а також простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 9 573 грн. 46 коп., а всього, 24 701 грн. 21 коп.

В іншій частині позову суд вважає необхідним відмовити.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку:

- 39 603 грн. 43 коп. - розмір заявлених позовних вимог;

- 24 701 грн. 21 коп. - розмір задоволених позовних вимог;

- 24 701 грн. 21 коп./ 39 603 грн. 43 коп. х 100 = 62,4 % - відсоток задоволених позовних вимог;

2 102 грн. 00 коп. (сплачена сума судового збору) х 62,4 % = 1 311 грн. 65 коп. - розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 80, 263-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, код ЄДРПОУ - 14282829) заборгованість за кредитним договором №200922985201 від 28 листопада 2017 року в розмірі 24 701 грн. 21 коп., витрати з оплати судового збору в сумі 1 311 грн. 65 коп., а всього 26 012 (двадцять шість тисяч дванадцять) грн. 86 копійок.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 вересня 2020 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко