Вирок № 91885429, 30.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6514/20

Провадження по справі № 1-кп/752/1507/20

В И Р О К

іменем України

"30" вересня 2020 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Єсауленко М.В.

при секретарі - Царанковій Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві об`єднане кримінальне провадження, дані про яке 20.03.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010002178, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною базовою середньою освітою, безробітного, неодруженого, який не має на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , який утримувався в СІЗО у період з 21.03.2020 по 30.03.2020,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 153 КК України,

за участю сторін і учасників кримінального провадження:

прокурора - Машковського В.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Воронюка С.О.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 - Махнівського М.О.,

встановив:

судом визнано доведеним, що 18 березня 2020 року близько о 15 год. ОСОБА_1 , рухаючись по лісосмузі, що розташована вздовж проспекту Академіка Глушкова у м. Києві на відстані 250 метрів від КПП в`їзду/виїзду з м. Києва та неподалік від ресторану «Домашня кухня», маючи намір на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, діючи умисно з невстановлених мотивів, наздогнав раніш невідому ОСОБА_3 , обхватив її зі спини та утримував правою рукою за плечі, а лівою рукою торкався сідниць, грудей та місць розташування зовнішніх статевих органів через верхній одяг, на що потерпіла чинила опір, тим самим вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло ОСОБА_3 , без її добровільної згоди.

Тобто, суд визнає винуватим ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.153 КК України.

Також судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 19.03.2020 о 14 год., маючи намір на повторне вчинення насильницьких дій сексуального характеру, прямуючи вслід за раніш незнайомою ОСОБА_2 , зайшов до під`їзду будинку № 9-а, який розташований на проспекті Академіка Глушкова в м. Києві, та піднявся на ліфті на 16 поверх. Коли ОСОБА_2 вийшла з ліфту на тому ж поверсі, діючи умисно з невстановлених мотивів, наніс їй один удар рукою по сідницях, після чого прижав до стіни і через верхній одяг торкався рукою місця розташування зовнішніх геніталій, грудей та сідниць, на що потерпіла чинила опір, тим самим повторно вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло ОСОБА_2 , без її добровільної згоди.

Тобто, суд визнає винуватим ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.153 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав, але частково, не заперечуючи, що події, про які йдеться в акті мали місце, але вважав, що його дії були направлені на знайомство із дівчатами. Зазначив, що 18.03.2020 йшов з роботи через ліс, побачив дівчину та слідував за нею. Коли наздогнав, взяв однією рукою ззаду за плече, а іншою торкнувся сідниць, але вона розвернулася до нього обличчям та почала голосно кричати. Він не очікував такої її реакції, тому покрутив пальцем біля скроні та пішов. Взагалі, мав намір таким чином привернути до себе увагу та познайомитися, а потім перейти до розмови. Він так залицявся. Заперечує, що торкався грудей та геніталій потерпілої.

Наступного дня йшов на роботу, побачив дівчину, вона сподобалася йому, тому пішов за нею та зайшов у під`їзд. Дівчина минула ліфти, а він увійшов до одного і навмання натиснув кнопки 16 та 23 поверхів. Вийшов на 16, і залишився на майданчику біля ліфтів. Коли відкрилися двері іншого ліфта, з нього вийшла та дівчина, за якою він слідував, і пройшла біля нього, то він вдарив її по сідницях. У відповідь вона зробила йому зауваження. Після чого він притиснув її до стіни і почав приставати, через одяг торкався місця де розташовані геніталії. Нічого поганого не хотів зробити. Так він залицявся. Вона закричала та вдарила його ліктем, він відпустив її та на ліфті поїхав донизу, після чого вийшов з під`їзду. Заперечував, що його дії носили насильницький та сексуальний характер, оскільки він таким чином хотів привернути увагу до себе, так залицявся до дівчат. Шкодує про вчинене, просить його вибачити та заявив про готовність відшкодувати шкоду потерпілим. Не спілкувався із потерпілими, оскільки йому це було заборонено судом за наслідками обрання запобіжного заходу. Але це робив його захисник, який пропонував відповідне відшкодування моральної шкоди. Визнав цивільний позов ОСОБА_2 частково в розмірі 28 тис. грн.

Незважаючи на позицію сторони захисту та визнання вини у вищезазначеному обсязі, винуватість ОСОБА_1 у вчинені насильницький дій сексуального характеру не пов`язаних із проникненням в тіло потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без їх добровільної згоди, суд вважає доведеною виходячи з наступного.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 надала показання про те, що 19.03.2020 о 14 годині заходила до під`їзду за місцем постійного проживання та побачила, що за нею прямує невідомий чоловік, тому підійшла до консьєржки. Дочекавшись, коли цей чоловік сів до ліфту та поїхав, вона також піднялася на 16 поверх на ліфті. Коли виходила з ліфту на майданчику перебував той чоловік, якій слідував за нею. Вона пройшла біля нього, а він вдарив її по сідницях, на що вона йому зробила зауваження. Тоді він притиснув її до стіни. Вона чинила супротив та намагалася вирватися, а він ліз їй під куртку, торкався грудей та місця, де розташовані геніталій. Тоді вона з силою відштовхнула та спрямувала його до ліфту, після чого він уїхав на ньому. Вона покликала сусідів і вони спустилися до консьєржки де передивилися запис із камер спостереження, що були встановлені як на вулиці, та і у під`їзді. Такі записи вона у подальшому передала слідчому. У той саме день склала заву про вчинені відносно неї дії, але передумала її подавати, але подала наступного дня. В обвинуваченому впізнає особу, яка вчинила відносно неї такі насильницькі дії. Також заявила, що неправомірними діями обвинуваченого її завдана моральна шкода, розмір якої оцінює у 50 тис. грн., оскільки вона злякалася та сприймала дії ОСОБА_1 як сексуальне насильство щодо неї. Таких дій було достатньо для того, щоб вона відчула, як він порушив її недоторканність. Після вчинених дій докладала значних зусиль для того, щоб виконувати професійні обов`язки, оскільки в неї впала самооцінка. Спогади про те що сталося, викликають бажання змінити місце проживання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 надала показання про те, що 18 березня 2020 року о 15 год. прямувала з селища Новосілки до міста Києва та йшла лісом, у зв`язку з тим, що був припинений рух міжміського транспорту. Побачила, що за нею слідує невідомий. Він не здався їй підозрілим та слідував на відстані, але коли вони увійшли у глуху зону, він раптово напав ззаду, схопивши однією рукою за шию та плече, тим самим утримуючи її руки, схопив за сідниці, після чого чіпав груди під курткою, мацав тіло, торкався місця, де розташовані геніталії. Вона голосно закричала, після чого він її відпустив та покрутив біля скроні та пішов з місця подій. У обвинуваченому впізнає особу, яка вчинила зазначені дії. Після того, вона дійшла до КПП, де написала заяву про вчинене насилля. 20.03.2020 від неї відібрали заяву у райвідділку. Події вплинули на її життя, оскільки тоді вона сильно злякалася. Від запропонованої захисником компенсації відмовляється, оскільки вважає, що обвинувачений повинен нести покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Суд визнає такі показання потерпілих логічними та послідовними, та такими що узгоджуються з тими показаннями, які вони надавали під час досудового розслідування, зокрема, під час проведення впізнання та слідчих експериментів із відтворенням подій на місцевості, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали відомості про особу, яка вчинила сексуальне насильство відносно них, описували дій та відтворювали їх за допомогою статистів. Відповідні протоколи проведення впізнання та слідчих експериментів від 20.03.2020, а також відеозаписи таких слідчих дій, були надані прокурором у підтвердження обґрунтованості обвинувачення, та досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, у підтвердження винуватості ОСОБА_1 стороною обвинувачення надані відеозаписи з камер спостереження, що були розташовані в під`їзді та зовні того будинку, в якому відбувалися події з ОСОБА_2 . За результатами дослідження відеозаписів подій, справжність яких в судовому засіданні підтвердив обвинувачений, який впізнав себе у тій особі, яка на них відображена, судом встановлено, що о 13 год. 56 хв. ОСОБА_1 входить у під`їзд за потерпілою ОСОБА_2 , вони окремо один від одного входять у ліфти, та о 14 год. ОСОБА_1 виходить з ліфту та залишає під`їзд. Суд відкидає доводи сторони захисту про те, що зазначені відеозаписи слід визнати недопустимими доказами, оскільки вони отримані у позапроцесуальний спосіб. Так в судовому засіданні потерпіла зазначила про те, що одразу після нападу, вона спустилася до консьєржа та передивилася записи з відеокамер, які записала та передала їх слідчому. Такий спосіб отримання доказів не суперечить вимогам ст. 99 КПК України, окрім того, диски із записами після внесення відповідних відомостей у ЄРДР постановами слідчого від 31.03.2020 визнані речовими доказами та оглянуті, про що складені протоколи, які також досліджувалися в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу ОСОБА_1 суд, виходить із сукупності всіх встановлених обставин злочинів, зокрема, способу та характеру вчинених обвинуваченим дій, місця їх вчинення, тривалість, причин припинення, поведінку обвинуваченого і потерпілих, що передувала подіям, та приходить до наступного висновку.

Під злочинами проти статевої свободи і статевої недоторканності особи варто розуміти умисні дії суб`єкта проти охоронюваної кримінальним законом статевої свободи чи статевої недоторканності його реального або передбачуваного партнера, що порушують установлений у суспільстві уклад статевих відносин та основні принципи моральності. Тобто основним безпосереднім об`єктом сексуального насильства є статева свобода чи статева недоторканність. Статева недоторканність це охоронюваний законом стан, за якого забороняється вступати в сексуальні контакти з особою, яка з певних причин не є носієм статевої свободи. Статева свобода - це право особи самостійно обирати собі партнера для сексуального спілкування, форму такого спілкування й не допускати в цій сфері будь-якого примусу.

Суд вважає, що вчинені обвинуваченим дії, носили характер насильницьких сексуальних дій, та були спрямовані на статеву недоторканність потерпілих, оскільки полягали у очевидно непристойних доторканнях до місць розташування зовнішніх статевих органів, грудей та сідниць, навіть за умови, що такі доторкання були вчинені через одяг. Потерпілі з обвинуваченим не були знайомі і не давали йому будь-яких приводів для вчинення таких дій.

При цьому суд враховує місце вчинення таких дій, які відбувалися у безлюдних лісосмузі та під`їзді, у сукупності із безпосереднім сприйманням потерпілими таких дій, які для них були неочікуваними, безпричинними та реальними (контактними). Також суд враховує ставлення самого обвинуваченого до таких дій, які він характеризує як «залицяння», що дає суду підстави вважати, що для нього вони також носили характер сексуальних. Інша спрямованість умислу обвинуваченого, зокрема, у виді посягання на тілесну недоторканість потерпілих тощо судом не встановлена. Насильницький характер таких дій також є доведеним, враховуючи, що ОСОБА_1 утримував обох потерпілих під час того, коли торкався їх тіла. З урахуванням наведеного, фізичний контакт в результаті дій ОСОБА_1 з тілом потерпілих мав місце, носив сексуальний характер та був вчинений без їх добровільної згоди.

Суб`єктивна сторона сексуальних насильницький дій щодо потерпілих також знайшла своє підтвердження, оскільки суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом, при цьому конкретний мотив таких його дій, судом не був встановлений. Його дії були короткотривалими але припинені в результаті опору самих потерпілих.

Диспозиція ч.1 ст. 153 КК України не містить у собі вичерпний перелік насильницьких дій сексуального характеру, та не потребує встановлення фізичного стану (як то збудження або задоволення статевої пристрасті) того, хто такі дії вчиняє, тому суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, з урахуванням вище встановлених обставин, є безпідставними.

Заборона та пресікання будь-яких дій сексуального характеру проти добровільної згоди особи на такі дії, яка була закріплена у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, яка 07.11.2007 підписана Україною, хоча і не ратифікована до теперішнього часу, знайшла свої відображення у диспозиції, зокрема, ст.153 КК України, яка визнає будь-які дій насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) такими, що за певних умов є злочином.

Окрім того, суд також вважає безпідставними вимоги сторони захисту про визнання недопустимими всіх письмових доказів, що надані стороною обвинувачення, з огляду на порушення, які відбувалися під час ознайомлення (відкриття) матеріалів досудового розслідування. Так, судом встановлено, що прокурор у дійсному кримінальному провадженні надав доручення слідчому відкрити матеріали досудового розслідування, але при цьому у відповідному документів зазначив прізвище іншої особи, а не ОСОБА_1 . Таке порушення дійсно мало місце, але суд визнає його таким, що відбулося за наслідками технічної помилки, яке не призвело до порушення прав сторін, оскільки матеріали кримінального провадження були їм відкриті, зокрема, і стороні захисту, та при ознайомленні із ними, у останніх не було будь-яких зауважень чи доповнень, про що свідчать данні протоколу про надання доступу до матеріалів від 31.03.2020р., який також досліджувався в судовому зсіданні.

Доводи щодо відсутності в наданих для ознайомлення матеріалах постанови про призначення групи слідчих, суд також відхиляє, оскільки такий недолік не може призвести до визнання недопустимими всіх зібраних письмових доказів сторони обвинувачення. Під час досудового розслідування, сторона захисту не заявляла вимогу про надання їй відповідної постанови про призначення групи слідчих та не ставила під сумнів повноваження слідчих у кримінальному провадженні, яке було об`єднано на підставі постанови прокурора від 20.03.2020р., яким відповідні кримінальні провадження, данні про які були внесені 20.03.2020 до ЄРДР на підставі заяв потерпілих про вчинення відносно них сексуального насильства. Окрім того, під час судового розгляду постанова про визначення групи слідчих була надана стороною обвинувачення, долучена до матеріалів та досліджена. З урахуванням наведеного, сама по собі відсутність в матеріалах кримінального провадження вищезазначеної постанови прокурора, не є безумовною підставою для визнання такого факту таким, що істотно порушує право на захист.

З урахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 , вчинені 18.03.2020 р., суд кваліфікує за ч.1 ст. 153 КК України, як вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), а вчинені 19.03.2020 - за ч.2 ст. 153 КК України, як повторне вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство).

При обранні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, данні про його особу, який має міцні соціальні зв`язки, не працює, не навчається, за останнім місцем роботи у ФОП ОСОБА_4 характеризується позитивно, не одружений, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд вважає визнання вини, хоча воно і не було безумовним. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи безпосередньо ті дії, які були вчинені обвинуваченим та про які зазначено вище, їх короткотривалість, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, його молодий вік, відсутність обтяжуючих покарання обставин і тяжких наслідків, наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування покарання та ізоляції від суспільства. При цьому суд відмічає про відсутність будь-яких додаткових матеріалів, яки б інакше, ніж це зробив суд, характеризували особу обвинуваченого (як то висновків експертів щодо психічного його стану, а також уповноваженого органу з питань пробації у вигляді досудової доповіді), ніж ти, що надані стороною обвинувачення та захисту під час судового розгляду. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням та покласти ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, з метою здійснення контролю за його поведінкою.

Таке покарання, на думку суду, незважаючи на позицію сторони обвинувачення та потерпілих щодо призначення реального покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Так частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями.

Згідно норм статей 23, ч. 1 ст. 1167, 1177 ЦК України моральна шкода, зокрема, завдана внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Під моральною шкодою (компенсацією) у даному випадку суд розуміє втрати потерпілої ОСОБА_2 немайнового характеру внаслідок отриманих моральних страждань, а також інших негативних явищ, заподіяних їй незаконними діями обвинуваченого.

Суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 є доведеними. Окрім того, сторона захисту в судовому засіданні визнала цивільний позов, не погодившись лише з розміром компенсації, таким чином не оспорюючи факт того, що моральні страждання в результаті неправомірних дій обвинуваченого були завдані потерпілій. Так суд приходить до висновку, що протиправна небажана фізична поведінка сексуального характеру, вчинена ОСОБА_1 , призвела до порушення гідності потерпілої, зокрема, шляхом того, що вона в момент подій перебувала у загрозливому та принизливому стані, а у подальшому призвів до різного виду побоювань, зокрема, продовжувати активне суспільне та особисте життя, тобто є наявними моральні страждання.

Суму таких страждань суд оцінює в розмірі 28 тис. грн. та не вбачає підстав для визначення суми у більшому розмірі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2020 відносно обвинуваченого обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 42042 грн., яка була внесена його матір`ю, після чого він 30.03.2020 звільнений з-під варти, під якою перебував з 21.03.2020. На даний час відносно обвинуваченого запобіжний захід не застосовано, і суд не вбачає підстав для його обрання. Після набрання вироком суду законної сили застава підлягає поверненню заставодавцю. Процесуальні витрати по справі відсутні. Диски СD-R (а.с. 79, 83, 93, 97, 104, 112, 117, 124, 129), які визнані речовими доказами, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 371, ч.2 ст. 373, 374, 376 КПК України, ст. 23, 1167, 1177 ЦК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 153 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 153 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік,

- за ч. 2 ст. 153 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, який також повідомляти про зміну місця проживання, роботи, працевлаштуватися.

Після набрання вироком суду законної сили повернути ОСОБА_5 заставу у розмірі 42042 (сорок дві тисячі сорок дві) грн., сплачену на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020100010002178, внесену згідно платіжного доручення № ІВ 00669684 від 27.03.2020р. на рахунок: р/р 37318005112089; МФО банку 820172; код отримувача: 26268059; отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації в місті Києві; банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ.

Речові докази - диски СD-R, що містяться в матеріалах судового провадження, залишити там же.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його оголошення.

Суддя М.В. Єсауленко