Рішення № 91881009, 29.09.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер235/5395/20

Провадження №2/235/1795/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – відповідач) на свою користь заборгованість із заробітної плати у сумі 91 538,43 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2020 по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 01.09.2020 року складає 37 304,82 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем перебував у трудових відносинах, наказом від 31.05.2020 № 841/к був звільнений з шахти за ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, останній день роботи у відповідача - 31.05.2020. Стверджує, що в день звільнення відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 91 538,43 грн, із них 3318,43 гривень за грудень 2019 рік, 7928,12 гривень за січень 2020 року, 9146,53 гривень за лютий 2020 року, 10610,16 гривень за березень 2020 року, 9867,62 гривень за квітень 2020 року, 50667,57 гривень за травень 2020 року.

Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь період затримки розрахунку – по день постановлення рішення, враховуючи, що середньоденний заробіток позивача, визначений відповідачем, дорівнює 592,14 грн.

До суду позивач та його представник – адвокат Малькевич Н.В. не прибули, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі та задоволення позову.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що заборгованість відповідача із заробітної плати перед позивачем станом на 28.09.2020 дорівнює 89 733,51 грн; середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 592,14 грн; ані під час отримання позивачем трудової книжки, ані в наступному позивач вимог до відповідача щодо проведення остаточного розрахунку не заявляв, отже, на думку відповідача, відсутній предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, а отже, як наслідок, відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку на користь позивача.

В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 01.09.2020 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач з 10.11.1999 по 31.05.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача №741/к від 31.05.2020 позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком (а.с.8-10).

З копії наказу про звільнення від 31.05.2020 вбачається, що за контрольним табелем останній день праці позивача є 31.05.2020 (а.с.10).

Відповідно до довідки відповідача від 28.09.2020 №1541 за підписом головного бухгалтера та начальника розр.сектору відповідач має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 89 733,51 грн, а саме за грудень 2019 року - 3 318,43 грн, за січень 2020 року - 7 928,12 грн, за лютий 2020 року – 9146,53 грн; за березень 2020 року - 10 610,16 грн, за квітень 2020 року - 9 867,62 грн, за травень 2020 року - 48 862,65 грн; наведені суми заборгованості вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.12-17).

Відповідно до довідки від 21.08.2020 №1361, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 592,14 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за березень – квітень 2020 року та відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.11).

Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що затримка розрахунку сталася не з вини відповідача, суд доходить висновку, що оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з позивачем повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави як для стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 89 733,51 грн (сума вказана за винятком обов`язкових утримань), так і для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України.

При цьому суд зауважує, що в наказі про звільнення позивача відповідачем наведені відомості з контрольного табелю, за якими останній день праці – 31.05.2020, що дає підстави для висновку, що позивач в день звільнення працював, а доводи відповідача з наведеної обставини є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки від 21.08.2020 (а.с.11), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 592,14 грн.

На день постановлення даного рішення (29.09.2020) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 84 робочих днів (з 01.06.2020 по 29.09.2020 включно).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку, непроведеного при звільненні та по день постановлення рішення, в сумі 49 739,76 грн (592,14 грн.*84 робочих дня).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840,80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 840,80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за грудень 2019 в розмірі 3318,43 грн.

Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 ), до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ідентифікаційний код 31599557, місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 89 733,51 гривень (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять три гривні 51 коп) (сума вказана за винятком обов`язкових утримань).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме з 01.06.2020 по 29.09.2020 включно, в розмірі 49 739,76 гривень (сорок дев`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 76 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2019 в розмірі 3318,43 гривень (три тисячі триста вісімнадцять гривень 43 коп) (сума вказана за винятком обов`язкових утримань).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя