Вирок № 9188039, 16.04.2010, Сумський районний суд Сумської області

Копія:

Справа №1-111/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» квітня 2010 року Сумський районний суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Моісеєнко О.М.,

При секретарі Землюк А.П.,

З участю прокурора Левченко О.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Косівщина Сумського р-ну Сумської

області, громадянина України, війсковозобов»язаного, з базовою

вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, проживає

в АДРЕСА_1,

- в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3, 366 ч.1 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_1, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, використав службове становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян і державним інтересам, скоїв складання завідомо неправдивих документів за наступних обставин.

Наказом начальника УМВС України в Сумській області №59 о/с від 25 квітня 2008 року помічник оперативного чергового чергової частини Сумського РВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Сумського РВ УМВС України в Сумській області. Перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області, молодший лейтенант міліції ОСОБА_1 був наділений владними повноваженнями, згідно з якими мав право висувати вимоги і приймати рішення, обовязкові до виконання юридичними та фізичними особами, незалежно від їх підвідомчості чи підлеглості та застосовувати примусові заходи впливу для забезпечення виконання цих вимог і притягнення до відповідальності осіб, які ухиляються від їх виконання, тобто здійснював функції представника влади і, відповідно до примітки 1 ст.364 КК України, був службовою особою.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про міліцію», міліція відповідно до своїх завдань зобовязана виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством. В ст. 20 Закону України «Про міліцію» зазначено, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обовязків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обовязків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.

Також, в ст. 25 Закону України «Про міліцію» вказано, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обовязки, несе відповідальність у встановленому порядку.

27 серпня 2009 року до чергової частини Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області від мешканця с. Шпилівка Сумського району ОСОБА_3 надійшла заява про крадіжку належного йому мобільного телефону «Нокіа-3110» з приміщення контори ЗАТ «Райз-Максимко», розташованого в смт. Степанівка Сумського району, вул. Кооперативна, 1, вартість якого відповідно до висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області на момент крадіжки могла становити 434 грн.

Проведення перевірки за заявою ОСОБА_3 було доручено оперуповноваженому СКР Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області ОСОБА_1, яку він отримав

29 серпня 2009 року. На 8-й день з дня надходження заяви про злочин 4 вересня 2009 року

підсудний, діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в cмт Степанівка Сумського району поблизу контори ПРУ ЗАТ «Райз-Максимко», знаходячись в автомобілі свого батька «ЗАЗ Таврія-Славута», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та діючи в особистих інтересах: з метою припинення подальшої перевірки по заяві та уникаючи обов»язкової необхідності, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, порушення кримінальної справи по факту нерозкритого тяжкого злочину, а також покращення своїх показників в роботі щодо меншої кількості нерозкритих злочинів, навмисно змінюючи свій почерк, підробив від імені ОСОБА_3 зустрічну заяву на імя начальника райвідділу про припинення подальшої перевірки, мотивуючи тим, що телефон заявник ніби-то знайшов у себе в сейфі в службовому кабінеті. Продовжуючи свої злочинні дії, сфальсифікував пояснення, нібито відібране ним від ОСОБА_3, в якому останній пояснював, що знайшов свій мобільний телефон в своєму робочому сейфі. При цьому ОСОБА_1 помилково датував підроблені зустрічну заяву та пояснення ОСОБА_3 3 серпня 2009 року. В подальшому оперуповноважений ОСОБА_1 приєднав сфальсифіковану зустрічну заяву та пояснення ОСОБА_3 до матеріалів ЖРЗПЗ №2049 від 27.08.09(за фактом крадіжки мобільного телефону ОСОБА_3), та на підставі підроблених документів в приміщенні Сумського райвідділу міліції виніс незаконну постанову від 3 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом крадіжки, у звязку з надходженням від ОСОБА_3 зустрічної заяви про припинення подальшої перевірки, на підставі ст.6 п.1 КПК України. В дійсності ОСОБА_3 зустрічної заяви не писав, з ОСОБА_1 заявник не зустрічався, телефон знайдено після порушення 5 лютого 2010 року кримінальної справи за ст.185 ч.3 КК України.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, текст заяви від 3 серпня 2009 року від імені ОСОБА_3 особисто виконаний ОСОБА_1 навмисно зміненим почерком, під впливом штучних збиваючих факторів; текст пояснення від 3 серпня 2009 від імені ОСОБА_3 виконаний особисто ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у скоєнні злочину визнав частково і суду пояснив, що дійсно скоїв службове підроблення, оскільки самостійно зробив висновки, що телефон ОСОБА_3 уже знайдено, оскільки він не міг з ним зв»язатись, тому подальша перевірка недоцільна. Оскільки на нього з боку керівництва здійснювався тиск у формі вимоги найшвидшого вирішення заяви, власноручно написав від імені потерпілого зустрічну заяву про припинення перевірки, склав текст пояснення ніби-то зі слів ОСОБА_3, які також підписав власноруч. На підставі цих документів виніс постанову про відмову в порушенні справи. Вини у зловживанні службовим становищем не визнав, оскільки собистих мотивів при підробленні у нього не було. Діяв з метою прискорення вирішення матеріалів, бо подав рапорт на звільнення і побоювався, що його не звільнять з можливістю переведення до іншої служби.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що після звернення його до міліції з приводу крадіжки мобільного телефону, він на власному автомобілі привозив до службового кабінету працівників міліції, які проводили огляд. Після цього йому ніхто не телефонував, з працівників міліції з ним ніхто не зустрічався, зустрічної заяви він не писав, пояснень про знайдення телефону у сейфі свого кабінету не давав та не підписував. В терепішній час телефон знайдений та йому повернутий. Претензій до підсудного не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що при перевірці роботи Сумського РВ ГУМВС України в Сумській області були вивчені матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи. Матеріал за заявою ОСОБА_3 викликав сумнів, тому у розмові з потерпілим було з»ясовано, що він зустрічної заяви до начальника РВ не подавав, телефон до того часу знайдений не був. При особистій зустрічі потерпілого та підсудного виявилось, що вони раніше не зустрічались. На початку службової перевірки ОСОБА_1 свої дії у підробленні документів не визнавав.

Крім часткового визнання підсудним своєї вини, свідчень потерпілого та свідків, його винність у скоєнні злочину підтверджується матерілами справи: протоколом очної ставки між потерпілим та підсудним, під час якої потерпілий пояснив, що зустрічної заяви не писав (т.1,а.с.79-84); висновком судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого текст заяви від 3 серпня 2009 року від імені ОСОБА_3 та текст пояснення від 3 серпня 2009 року із рукописним текстом під ним «З моих слов записано верно» виконаний особисто ОСОБА_1 ( т.1,а.с.154-161); постановою про скасування постанови про відмову в порушенні крмінальної справи та порушення справи за даним фактом за ст.185 ч.3 КК України (т.2,а.с.134-135).

Пояснення підсудного про те, що він не зловживав службовим становищем в особистих інтересах всупереч інтересам служби, а лише проявив недбалість, спростовуються його особистими поясненнями при розгляді справи, коли він пояснював, що умисно підроблюючи документи мав на меті винесення постанови про відмову в порушенні справи та припинення перевірки за фактом крадіжки за умови наявності самого факту злочину, тоді як службова недбалість виражається у невиконанні або неналежному виконанні своїх службових обов»язків з необережності.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст.364 ч.3 КК України, оскільки він, будучи працівником правоохоронного органу вчинив умисне, в особистих інтересах, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_3 і державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронних органів при виконанні передбачених законом функцій по розкриттю тяжких злочинів.

За ст.366 ч.1 КК України, оскільки підсудний скоїв складання завідомо неправдивих документів, тобто вчинив службове підроблення.

При визначенні підсудному міри покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, які відносяться до особливо тяжких та невеликої тяжкості злочинів, особу винного, який характеризується позитивно.

До обставин, що пом»якшують покарання суд відносить те, що він раніше не був судимим та його молодий вік.

Обтяжуючих його покарання обставин судом не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд вважає, що при призначенні покарання підсудному слід застосувати ст.69 КК України, призначивши більш м»яке покарання, ніж передбачене законом, та ст.75 КК України, тобто призначити покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

В частині конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.364 ч.3КК України, суд виходить з положень ст.77 КК України.

Речовий доказ підлягє зберіганню зі справою.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.323,324 КПК України, суд

Засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.364 ч.3, 366 ч.1 КК України, і призначити йому за цими закономи покарання:

За ст.364 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати будь - які посади в органах внутрішніх справ, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на два роки. За ст.366 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі п»ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік шість місяців.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах внутрішніх справ, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі підсудного звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого обов»язки:

1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2. повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3. періодично з»являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Речові докази по справі матеріали про відмову в порушенні справи №1480, що зберігаються у справі залишити зберігатись зі справою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Сумській області (р/р 31256272210011, банк ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 25574892) одну тисячу п»ятсот сімдесят сім грн.52 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не змінювати і залишити підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя