
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2020 року справа №320/3417/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДПС у Київській області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 2486,62 грн.;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 2486,62 грн. та внести відповідні зміни про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач з 12.02.2008 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також позивач зазначив, що 13.12.2019 ним було отримано від Головного управління ДПС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-1-25, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску станом на 31.10.2019 становить 2486,62 грн. Вказану вимогу позивачем оскаржено до Державної податкової служби України, та за результатами скарги прийнято рішення ДПС України від 27.01.2020 №3406/6/99-00-08-06-01-06 про скасування вказаної вимоги.
Крім того, позивач вказав, що 25.02.2020 ним було повторно отримано від Головного управління ДПС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020 становить 2486,62 грн. 28.02.2020 дану вимогу позивачем оскаржено до Державної податкової служби України, та 03.04.2020 ним отримано рішення ДПС України від 31.03.2020 №11568/6/99-00-08-06-01-06. Вказаним рішенням ДПС України вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25 скасовано та вирішено вважати її відкликаною з дня прийняття даного рішення через порушення контролюючим органом вимог направлення даної вимоги. Разом з тим, в рішенні зазначено, що дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті, тому зобов`язано ГУ ДПС у Київській області сформувати та направити нову вимогу відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач не погоджується з правомірністю дій відповідача щодо нарахування заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного внеску в розмірі 2486,62 грн. та внесення відомостей до інформаційної системи органу доходів і зборів, в тому числі до інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску, оскільки позивач вважає, що не має такого боргу, окрім того, є звільненим від сплати єдиного соціального внеску з огляду на те, що він є пенсіонером за віком на пільгових умовах, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, а ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.57-61) зазначив про те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача існує заборгованість по єдиному соціальному внеску протягом 2013-2014 років у сумі 2486,62 грн. Відповідач вказав, що згідно переданих сальдових залишків від Пенсійного фонду України, станом на 31.01.2013 по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в сумі 8658,71 грн. Згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені нарахування за І, ІІ квартали 2013 року - 2388,06 грн., за IV квартал 2013 року - 1218,67 грн., за І квартал 2014 року - 1267,95 грн., за ІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн. З урахуванням часткового скасування заборгованості, загальна сума боргу станом на 11.11.2014 склала 2486,62 грн.
У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.10.2017 №Ф-1-25 на суму 2486,62 грн., від 06.02.2019 №Ф-1-25 на суму 2486,62 грн. та від 06.02.2020 №Ф-1-25 на суму 2486,62 грн., та в період нарахування ЄСВ позивач пенсіонером за віком не був у розумінні п. 4 ст. 4 Закону №2464, тому не звільнений від його сплати.
Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.
У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.72-77) позивач зазначив, що враховуючи той факт, що позивач отримує довічно пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахування відповідачем заборгованості по сплаті ЄСВ у розмірі 2486,62 грн. є протиправним (а.с.72-77).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 відкрито спрощене провадження у справі № 320/3417/20 без проведення судового засідання.
28.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі від 22.09.2020 б/н (а.с.97-100), в яких зазначено, що у зв`язку з тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску, 04.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на виконання рішення ДПС України скасовано вимогу від 06.02.2020 №Ф-1-25 та складено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1-25, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2020 складає 2486,62 грн. Дана вимога включає в себе ЄСВ за І квартал 2014 року у розмірі 1218,67 грн., ЄСВ за ІІ квартал 2014 року у розмірі 1267,95 грн.
Щодо позовних вимог в частині внесення змін до інтегрованої картки платника відповідач у додаткових поясненнях від 22.09.2020 б/н посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03.02.2016 у справі №826/11720/14, відповідно до якого дані з внутрішніх інформаційних баз фіскальних органів не впливають на права чи обов`язки, а тому суди не можуть задовольняти позови платників про внесення змін до них.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області 13.05.2004 р. (а.с. 90-92).
Позивач з 12.02.2008 є фізичною особою-підприємцем та з 12.02.2008 взятий на облік в органах державної податкової служби за № 1011152509, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.36-37).
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку від 09.04.2020 позивач є платником податків, що обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку з 01.01.2012 (а.с. 38).
З 21.10.2010 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується наявною у справі копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 21.10.2010 серії НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України (а.с.40).
Позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим Київською облдержадміністрацією 04.10.1999 (а.с.39).
12.10.2017 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1-25, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 29.02.2016 складає 2486,62 грн., з них 2486,62 грн. - сума недоїмки (а.с.67).
06.02.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2036-55, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2018 складає 2486,62 грн., з них 2486,62 грн. - сума недоїмки (а.с.65).
05.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1-25, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 складає 2486,62 грн., з них 2486,62 грн. - сума недоїмки (а.с.10), яка отримана останнім 13.12.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0880100737280 (а.с.66).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача заборгованість по єдиному соціальному внеску у розмірі 2486,62 грн. накопичена за 2013-2014 роки, та в період нарахування ЄСВ позивач пенсіонером за віком не був у розумінні п. 4 ст. 4 Закону №2464, тому не звільнений від його сплати.
Також відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до переданих сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, станом на 31.01.2013 по платнику ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 8658,71 грн., який не сплачено.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що за період адміністрування єдиного внеску фіскальними органами в інтегрованій картці платника податків були проведені нарахування, зокрема, ЄСВ за І-ІІ квартали 2013 року у сумі 2388,06 грн., ЄСВ за ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., ЄСВ за І квартал 2014 року у сумі 1218,67 грн., ЄСВ за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., 31.10.2014 частково скасовано заборгованість в розмірі 9852,74 грн., 11.11.2014 частково скасовано заборгованість в розмірі 1267,95 грн., загальна сума боргу позивача складає 2486,62 грн.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-1-25, позивач 23.12.2019 оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку до ДПС України, за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 27.01.2020 №3406/6/99-00-08-06-01-06, відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-1-25 скасовано та вирішено вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ГУ ДПС у Київській області сформувати на направити нову вимогу згідно вимог чинного законодавства (а.с.17-18).
Вказане рішення ДПС України від 27.01.2020 №3406/6/99-00-08-06-01-06 позивачем отримано 29.01.2020, що підтверджується штампом оператора поштового зв`язку на конверті, в якому на адресу позивача надійшла копія рішення (а.с.19).
06.02.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1-25, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2020 складає 2486,62 грн., з них 2486,62 грн. - сума недоїмки (а.с.21), яка отримана останнім 25.02.2020, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0880100449579 (а.с.65).
13.02.2020 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Київській області із заявою про відкоригування загальної суми заборгованості за платежем ЄСВ (а.с.30-31), відповіді на яку не отримав.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25, позивач 28.02.2020 оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку до ДПС України, за результатами скарги прийнято рішення від 31.03.2020 №11568/6/99-00-08-06-01-06, відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25 скасовано та вирішено вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ГУ ДПС у Київській області сформувати на направити нову вимогу згідно вимог чинного законодавства (а.с.26-27).
Рішення ДПС України від 31.03.2020 №11568/6/99-00-08-06-01-06 позивачем отримано 03.04.2020, що підтверджується штампом оператора поштового зв`язку на конверті, в якому на адресу позивача надійшла копія рішення (а.с.28).
14.04.2020 позивач звернувся до суду із даним позовом з вимогою визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДПС у Київській області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 2486,62 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 2486,62 грн. та внести відповідні зміни про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску.
При цьому, судом встановлено, що 04.09.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на виконання рішення ДПС України від 31.03.2020 №11568/6/99-00-08-06-01-06 складено нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1-25, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2020 складає 2486,62 грн., з них 2486,62 грн. - сума недоїмки (а.с.101), яку направлено на адресу позивача 22.09.2020 згідно зі Списком №632 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів відповідача за номером відправлення 08801000978520 (а.с.102).
Так, згідно з даними інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" станом на 31.12.2019 за позивачем обліковується заборгованість у сумі 2486,62 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 105).
Відповідно до розрахунку боргу, наданого відповідачем, сума боргу за вимогою від 04.09.2020 №Ф-1-25 у розмірі 2486,62 грн. складається з:
- 1218,67 грн. (22.04.2014 нараховано єдиного внеску №3043539/ev від 22.04.2014, термін сплати 22.04.2014);
- 1267,95 грн. (21.07.2014 нараховано єдиного внеску №3812345/ev від 21.07.2014, термін сплати 21.07.2014) (а.с.103).
Отже, вважаючи протиправним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з наступними змінами.
Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону №1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), пов`язується, зокрема, з досягненням 60 років.
Пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.
У пункті 13 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.
Статтею 2 Закону №1788-ХІІ передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.
Так, предметом спору у цій справі є оцінка правомірності нарахування ЄСВ позивачу, який є зареєстрованим як фізична особа-підприємець, отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі 0 Закону №2464-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, необхідними умовами для застосування положень ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Статтею 1 Закон №1058-ІV визначено, що пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону №1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років).
Водночас, відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії). особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV.
У розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов`язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, позивач є таким, що отримує саме пенсію за віком.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, оскільки позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, тому що вказана норма не пов`язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.
За таких обставин та враховуючи, що на ОСОБА_1 поширюються пільги, закріплені ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ, яка звільняє від сплати єдиного внеску всіх без виключення пенсіонерів за віком, договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не укладав, отже не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим вимога від 04.09.2020 №Ф-1-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 2486,62 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд зазначає, що формулюючи позовні вимоги, позивач просить суд визнати протиправним нарахування Головним управлінням ДПС у Київській області фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 2486,62 грн.
При цьому суд зазначає, що звертаючись до суду та формулюючи позовні вимоги у такий спосіб, позивач виходив із того, що на день звернення із даним позовом до суду були скасовані в порядку адміністративного оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-1-25 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25. Натомість ДПС України у рішенні про розгляд скарги від 31.03.2020 №11568/6/99-00-08-06-01-06, скасовуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2020 №Ф-1-25, зобов`язала ГУ ДПС у Київській області сформувати на направити нову вимогу згідно вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.
При цьому, суд зазначає, що дія - активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.
Отже, оскільки діями відповідача суб`єкта владних повноважень, порушені права, свободи та законні інтереси позивача, то вказані дії підлягають оскарженню шляхом подання позову про визнання їх протиправними.
Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Проте, вказаною нормою встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд вважає, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є скасування вимоги від 04.09.2020 №Ф-1-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 2486,62 грн., оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 2486,62 грн. не призводить до відновлення порушеного права позивача.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивач як пенсіонер за віком не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у зазначеній частині шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2020 №Ф-1-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2486,62 грн.
Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача відкоригувати загальну суму заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 2486,62 грн. та внести відповідні зміни про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).
Отже в спірних правовідносинах достатнім для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2020 №Ф-1-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2486,62 грн., оскільки саме таке рішення суду, в разі набрання ним законної сили, є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника.
Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена, зокрема, вимога про зобов`язання відповідача внести коригування до інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернувся з такими вимогами до суду.
З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 2486,62 грн. та внесення відповідних змін про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску, зокрема, за вимогою від 04.09.2020 №Ф-1-25, яка визнана судом протиправною.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування позивачу боргу з ЄСВ, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2020 №Ф-1-25 на суму 2486,62 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 ЗУ №3674-VI).
Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
При цьому, суд вбачає за доцільне зауважити про те, що такі вимоги мають бути пов`язані одна з одною.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Таким чином, позивачем у поданому позові заявлено одну вимогу немайнового характеру. Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №28 від 13.04.2020 (а.с.9).
Отже, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн. (4204,00 грн. - 2102,00 грн.).
Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, з вини якого виник спір у цій справі - ГУ ДПС у Київській області.
Питання щодо повернення позивачу судового збору, сплаченого при подачі позову надмірно, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути вирішено за заявою позивача, оскільки такої заяви на день ухвалення судового рішення на адресу суду не надійшло, суд не вирішує питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн. Суд роз`яснює, що позивач може звернутися з такою заявою і після ухвалення судового рішення у справі.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.09.2020 №Ф-1-25 на суму 2486,62 грн.
3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 28.09.2020.
Суддя Кушнова А.О.
Судове рішення № 91875690, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 28.09.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 320/3417/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: