Рішення № 91875689, 31.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року № 320/6034/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-291749-50/72 на суму 5122,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримавши в січні 2019 року спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) оскаржив її в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, у зв`язку з не вірним, на його думку, визначенням контролюючим органом суми грошового зобов`язання, однак його скарга була залишена без задоволення, а вимога - без змін, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про скасування рішення податкового органу винесеного за результатом розгляду його скарги. Так, позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №320/1108/19 адміністративний позов задоволено та скасовано рішення Державної фіскальної служби України, яким скарга позивача була залишена без задоволення. Позивач пояснює, що після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили, він звернувся до контролюючого органу з заявою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-291749-50/72, однак його заяву було залишено без розгляду. Вважаючи такі дії контролюючого органу протиправними, а свої права - порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 замінено неналежного відповідача - Державну податкову службу України на належного - Головне управління Державної податкової служби у Київської області.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач у період з 12.02.2008 по 25.02.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 02.03.2010 по теперішній час зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат. Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність. Тому, згідно внесених змін, якщо адвокати мають статус осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, не отримують дохід або отримують його у розмірі, нижчому ніж мінімальний страховий внесок, то вони зобов`язані сплачувати ЄСВ з 01.01.2018. Станом на 31.12.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному внеску у розмірі 5122,57 грн., у зв`язку із чим вимога про сплату боргу (недоїмки) ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України від 26.02.2019 вих.№ 9321(6)99-99-11-05-0225, то, на його думку, судом визнано, що оскаржувана податкова вимога є безпідставною. Просив суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.02.2008 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: нотаріальна та інша юридична діяльність (код 74.11.2).

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.02.2009 відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про що до такого реєстру був внесений запис за №23530060002017752.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.12.2003 №102 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 102 №2449/10.

Головним управлінням ДФС у Київській області виставлено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-291749-50/72, якою повідомлено позивача про наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.12.2018 у розмірі 5122,57 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, в частині визначення розміру грошового зобов`язання, позивач оскаржив її до вищестоящого податкового органу в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 26.02.2019 вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-291749-50/72 було залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вищезазначене рішення Державної фіскальної служби України необґрунтованим та таким, що суперечить закону, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №320/1108/19 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 26.02.2019 року, вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

16.09.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС в Київській області з заявою про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.01.2019 №Ф-291749-50/72 у зв`язку з набранням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №320/1108/19 законної сили.

Листом від 23.10.2019 №6774/16/99-00-08-06-01 податковий орган повідомив позивача, зокрема, про те, що його заява від 16.09.2019 не підлягає розгляду, оскільки питання, яке в ній порушене є фактично повторним та було розглянуто Державною фіскальною службою України 26.02.2019.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до вимог п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464 визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. З ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Так, ст.4 Закону № 2464 визначено суб`єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Зазначена правова позиція підтверджується також висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України Сидорчук Віталій Анатолійович має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво №2449/10, видане 25.12.2003 Київською обласною КДКА), форма адвокатської діяльності - індивідуальна адвокатська діяльність, а отже, відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства, є платником єдиного внеску.

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі - Інструкція № 449) на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Починаючи з 01.01.2017 набули чинності зміни до Закону №2464, якими на кожну фізичну особу-підприємця та особу, яка провадить незалежну професійну діяльність покладається обов`язок по сплаті єдиного соціального внеску незалежно від обраної системи оподаткування, факту здійснення нею підприємницької діяльності/отримання доходу та незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст.9 Закону №2464).

Абзацом третім частини восьмої ст.9 Закону №2464 встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний соціальний внесок.

Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний соціальний внесок, зокрема для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначити платники, вказані у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п`ята ст. 8 Закону № 2464).

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу, проте, за умови, що така особа не є найманим працівником.

Як вбачається з наданих податковим органом до відзиву на позовну заяву ідентифікаційних даних позивача, 02.03.2010 ОСОБА_1 було встановлено ознаку «особа, що здійснює незалежну професійну діяльність».

Матеріали справи не містять доказів того, що в період з 02.03.2010 по 31.12.2018 ОСОБА_1 зупинялась чи припинялась адвокатська діяльність, а так само відсутні докази того, що в зазначений період часу позивач був найманим працівником, за якого єдиний соціальний внесок сплачував його роботодавець.

Таким чином, позивач не був позбавлений обов`язку, який передбачено п.п. 2-3 ст. 7 Закону №2464, щодо нарахування і сплати єдиного соціального внеску за зайняття адвокатською діяльністю, зокрема у розмірах страхових внесків за кожен звітний період.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік настав 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку: 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 19 січня 2019 року та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 9 лютого 2019 року) - в день подання такого звіту.

Сума єдиного внеску для самозайнятих осіб, платників єдиного податку, у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22% від мінімальної заробітної плати).

Зокрема, розмір мінімального страхового внеску в 2017 році становив 704, 00 грн., в 2018 році - 819,06 грн., в 2019 році - 918,06 грн.

Згідно з даними інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по виду бюджету 70 (Цільові фонди), код класифікації доходів бюджету 71040000, у позивача, станом на 31.12.2018, була накопичена наступна заборгованість зі сплати єдиного внеску:

- за 2 квартал 2018 року - 1131,13 грн. (2457, 18 грн. (819,06 грн.*3) - 1326,05 грн. (погашення недоїмки нарахування єдиного внеску №10179158/ev по платіжному дорученню №@2PL958512);

- за 3 квартал 2018 року - 2457, 18 грн. (819,06 грн.*3);

- рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату від 29.11.2018 - 1534,26 грн.

Судом встановлено, що по ІКП позивача по єдиному соціальному внеску за період з 01.10.2013 (початок адміністрування єдиного внеску) по 31.12.2018 проходили наступні нарахування, зокрема:

- 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн. (819,06 грн.*3) за 1 квартал 2018 року, переплата на початок року 3,43 грн., борг в сумі 2453,75 грн. (2457,18 грн. - 3,43 грн.);

- 02.05.2018 нараховано 8448, 00 грн. (704,00 грн.*12) за 2017 рік, сплачено 02.05.2019 - 2000,00 грн., сплачено 03.05.2019 - 1000,00 грн., борг в сумі 7901,75 грн. (2453,75 грн. + 5448,00 грн. (8448, 00 грн. - 2000,00 грн. - 1000,00 грн.));

- 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн. (819,06 грн.*3) за 2 квартал 2018 року, сплачено 22.06.2018 - 322,00 грн., борг в сумі 10036,93 грн. (7901,75 грн. + 2135,18 грн. (2457,18 грн. - 322,00 грн.));

- 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн. (819,06 грн.*3) за 3 квартал 2018 року, сплачено 12.12.2018 - у загальній сумі 8905,80 грн., борг в сумі 3588,31 грн. (10036,93 грн. + 2457,18 грн. - 8905,80 грн.);

- 21.12.2018 нараховано у загальній сумі 1534,26 грн. на підставі рішення про застосування штрафних санкцій, нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0224725006 від 29.11.2019, борг в сумі 5122,57 грн. (3588,31 грн. + 1534,26 грн.).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 31.12.2018 заборгованість позивача складала - 5122,57 грн.

З урахуванням викладеного, твердження позивача, зазначене у позовній заяві, про протиправність оскарженої вимоги у зв`язку з невірним визначенням податковим органом суми грошового зобов`язання є безпідставним.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції N449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі слати єдиного внеску.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. З розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії інтегрованої картки платника з єдиного соціального внеску по виду бюджету 70 (Цільові фонди), код класифікації доходів бюджету 71040000, у позивача, станом на момент винесення оскаржуваної податкової вимоги, був наявний борг зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у загальній сумі 5122,57 грн.

З огляду на викладене, на час винесення та надсилання позивачу спірної вимоги про сплату боргу заборгованість зі сплати єдиного внеску існувала, а тому спірну вимогу винесено правомірно та у спосіб передбачений законом.

Суд не бере до уваги посилання позивача, як на підставу для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291749-50/72 від 03.01.2019, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі №320/1108/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 26.02.2019 року вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225, яким, в свою чергу, спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) було залишено без змін, а скаргу - без задоволення, у зв`язку з тим, що підставою для його скасування, і відповідно задоволення позову, було порушення Державною фіскальною службою України при розгляді скарги ОСОБА_1 20-денного строку розгляду скарги, встановленого абз. 2, 3 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України; правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291749-50/72 від 03.01.2019 судом не досліджувалась.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.