Рішення № 91875300, 17.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/1941/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: позивач ОСОБА_1 ,

представника позивача - Поліщук І.О.,

представника відповідача - Болохівський А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

12.03.2020року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2020року після усунення недоліків прийнято і справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судові засідання у справі, призначені на 08.04.2020року та на 07.05.2020року, не відбулися по причині неявки сторін та подання відповідних клопотань.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.05.2020року проведення підготовчого судового засідання було відкладено по причині відсутності належних повноважень у представника Відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.06.2020року закрито підготовче провадження у справі і її призначено до судового розгляду по суті.

Судове засідання у справі, призначене на 07.07.2020року, не відбулося по причині неявки сторін та подання відповідних клопотань.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2020року у судовому засіданні була оголошена перерва по причині витребування судом додаткових доказів у Відповідача.

Судове засідання у справі, призначене на 05.08.2020року, не відбулося по причині неявки сторін та подання відповідних клопотань.

В судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що Позивач з 07.09.2018року перебувала на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, що відносилася до категорії "Б" посад державної служби. Відповідно до розпорядження Відповідача від 26.09.2019року №337 припинено управління культури та туризму Житомирської ОДА шляхом приєднання до новоствореного департаменту культури, молоді і спорту. Одночасно Позивача було призначено головою ліквідаційної комісії ліквідованих управлінь.

31.10.2019року Позивача було попереджено про майбутнє звільнення з посади у зв`язку із ліквідацією управління культури та туризму Житомирської ОДА та запропоновано цілий ряд вакантних посад, які, на думку Позивача та її представника, не є рівноцінними займаній посаді та не відносилися до категорії "Б" посад державної служби. Відповідно до оскаржуваного розпорядження Відповідача від 24.12.2019року №406-к Позивача звільнено з посади начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації у зв`язку із скороченням цієї посади.

Позивач та її представник таке звільнення вважають незаконними, так як Відповідачем порушено вимог ст.87 Закону України "Про державну службу" та ст.49-2 Кодексу законів про працю України. Відповідачем при звільненні Позивача не було запропоновано рівноцінні посади, що свідчить про упереджене відношення до Позивача.

Представник Житомирської обласної державної адміністрації, Відповідача по даній справі, проти позову заперечив і пояснив, що в ході упорядкування структури обласної державної адміністрації було ліквідовано управління культури та туризму шляхом приєднання його та управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту до новоствореного департаменту культури, молоді і спорту, що призвело до скорочення посади Позивача. Як зазначив представник Відповідача, про майбутнє звільнення Позивач була повідомлена персонально і завчасно, 31.10.2019року, тобто за два місяці до її звільнення. При звільненні Позивачу було запропоновано цілий ряд вакантних посад, в тому числі посади заступників начальника управлінь в складі новоствореного департаменту, начальника відділів, головних спеціалістів, тощо, які були вакантні станом на 31.10.2019року.

Представник Відповідача підтвердив наявність на час звільнення Позивача інших вакантних посад, в тому числі посад директорів департаментів регіонального розвитку, агропромислового розвитку та економічної політики, начальників управлінь екології та природних ресурсів, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, служби у справах дітей, тощо. На заняття таких посад були оголошені відповідні конкурси, призначення на окремі посади потребували погодження відповідних центральних органів виконавчої влади. Позивач у таких конкурсах не бажала приймати участь та не мала відповідних погоджень на зайняття інших посад. Вважає звільнення Позивача таким, що узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача і її представника, представників Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, регулюються правовими нормами Кодексу законів про працю України та Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (надалі - Закон N 889-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач по даній справі, з 07.09.2018року перебувала на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, що відносилася до категорії "Б" посад державної служби.

Відповідно до розпорядження Відповідача від 24.12.2019року №406-к Позивача з 31.12.2019року звільнено з посади начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації у зв`язку із скороченням цієї посади, відповідно до п.1 ч.1 та ч.4 ст.87 Закону N 889-VIII (а.с.66).

Розпорядженням Відповідача від 27.01.2020року №11-к внесено зміни до оскаржуваного розпорядження щодо дати звільнення Позивача, зумовленої листками її непрацездатності, відповідно до якого Позивач вважається звільненою із займаної посади з 27.01.2020року (а.с.65).

Безспірно, за приписами ст.5 Закону N 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону N 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII ( в редакції на час спірних відносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що скорочення посади начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації було зумовлено упорядкуванням структури обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження Відповідача від 26.09.2019року №337 щодо ліквідації управління культури та туризму шляхом приєднання його та управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту до новоствореного департаменту культури, молоді і спорту (а.с.6-41).

Правомірність вказаного розпорядження Відповідача Позивачем не оскаржується, а тому таке розпорядження відповідно до вимог ст.9 КАС України не є предметом судового розгляду в межах даної адміністративної справи.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до дотримання трудових прав Позивача в результаті такого звільнення.

Суд погоджується із доводами Позивача та його представника, що в розумінні вимог ст.5 Закону N 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII регулюється законодавством про працю з урахуванням вимог абзацу третього частини третьої цієї ж статті.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац третій частини третьої статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.09.2019 р. N 117-IX).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:

- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

- та обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Відповідач 31 жовтня 2019року, тобто за два місяці до звільнення, персонально попередив Позивача про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII.

Позивач в позовній заяві визнає, що одночасно із попередження про наступне звільнення Відповідачем їй (Позивачу) були запропоновані слідуючі вакантні посади:

- Заступник начальника управління - начальник відділу культурно-мистецьких установ управління культури та туризму;

- Головний спеціаліст відділу культурно-мистецьких установ управління культури та туризму;

- Провідний спеціаліст відділу культурно-мистецьких установ управління культури та туризму;

- Завідувач сектору з питань персоналу Департаменту культури, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст сектору з питань персоналу Департаменту культури, молоді та спорту;

- Начальник відділу у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму;

- Державний реєстратор відділу у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму;

- Головний спеціаліст у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму;

- Заступник начальника управління - начальник відділу молодіжної політики та національно - патріотичного виховання управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Провідний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Начальник відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Заступник начальника відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Провідний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Начальник відділу - головний бухгалтер відділу фінансово-господарського забезпечення Департаменту культури, молоді та спорту;

- Заступник начальника відділу - головний бухгалтер відділу фінансово-господарського забезпечення Департаменту культури, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст відділу Департаменту культури, молоді та спорту;

- Спеціаліст відділу Департаменту культури, молоді та спорту;

- Водій легкового автомобіля Департаменту культури, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму;

- Заступник начальника управління-начальник відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичною виховання, молоді та спорту;

- Провідний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Начальник відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Заступник начальника відділу фізичної культури та спорту управління національно- патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Провідний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно- патріотичного виховання, молоді та спорту;

- Спеціаліст відділу фізичної культури та спорту управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту.

Від зайняття даних посад Позивач відмовилася. Доводи Позивача та її представника про те, що Відповідач повинен був запропонувати виключно рівнозначні вакантні посади відносилися до категорії "Б" посад державної служби, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, в частині третій статті 49-2 КЗпП України законодавець прямо зазначає про обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю.

Позивач та її представник не врахували, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону N 889-VIII (у редакції Закону України від 19.09.2019 р. N 117-IX) рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Поділ державних органів за відповідними рівнями визначено правовими нормами ст.51 Закону N 889-VIII (у редакції Закону України від 19.09.2019 р. N 117-IX).

Вказані правові норми прямо зазначають, що рівнозначна посада не ототожнюється з певною категорією посади державної служби.

Суд також вважає безпідставними доводи Позивача та її представника про недотриманням Відповідачем вимог статті 42 КЗпП України в результаті не пропонування Позивачу зайняти інші вакантні посади, а саме:

- директора та заступника директора новоствореного департаменту культури, молоді і спорту;

- директора департаменту регіонального розвитку;

- директора департаменту агропромислового розвитку та економічної політики;

- начальника управління екології та природних ресурсів;

- начальника управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю;

- начальника служби у справах дітей;

- керівника служби управління персоналом апарату облдержадміністрації;

- заступника начальника управління - начальника відділу з питань децентралізації та стратегічного планування управління з питань адміністративно-територіального устрою та організаційної роботи апарату облдержадміністрації;

- начальника відділу організаційного та протокольного забезпечення офіційних заходів управління з питань адміністративно-територіального устрою та організаційної роботи апарату облдержадміністрації;

- начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління апарату облдержадміністрації;

- заступника начальника відділу фінансово-господарського забезпечення апарату облдержадміністрації;

- начальника відділу інформаційних технологій та цифрового розвитку апарату облдержадміністрації.

По-перше, судом встановлено, що штатний розпис вказаного департаменту передбачав дві посади заступника директора новоствореного департаменту культури, молоді і спорту. Призначення на ці посади не віднесено до повноважень Відповідача. Згідно досліджених судом наказів в.о. директора цього департаменту від 30.10.2019року на вказані посади було призначено конкретних осіб (а.с.134-135).

По-друге, безспірно, за приписами частини п`ятої статті 22 Закону N 889-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.09.2019 р. N 117-IX) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Разом з тим, Позивач та її представник не врахували, що таке призначення є правом Відповідача, як державного органу, а не обов`язком.

По-третє, відповідно до частини першої ст. 21 Закону N 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. В розумінні вимог статті 22 Закону N 889-VIII конкурс на зайняття посад державної служби з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться на зайняття вакантної посади державної служби.

В зв`язку з цим суд вважає обґрунтованими доводи представника Відповідача щодо здійснення заміщення вакантних посад директорів вказаних департаментів та керівника управління виключно за результатами конкурсу.

Такі конкурси призначалися відповідно до досліджених судом розпоряджень Відповідача від 10.10.2019року № 291-к, від 17.10.2019року №300-к, від 24.10.2019року №303-к та від 08.01.2020року № 3-к. Жодних обмежень щодо права Позивача на участь в таких конкурсах суду не надано.

Суд також враховує доводи представника Відповідача щодо особливостей призначення на певні перелічені вакантні посади, а саме необхідності для таких призначень відповідних погоджень відповідних центральних органів виконавчої влади, враховуючи подвійне підпорядкування таких служб.

Суд також враховує доводи представника Відповідача щодо необхідності відповідної фахової освіти для призначення на певні вакантні посади ( в галузі права, фінансів, інформаційних технологій, тощо).

Позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо наявності в неї відповідної фахової освіти для призначення на вказані вакантні посади.

Інших доказів щодо протиправності оскаржуваного розпорядження Відповідача в позовній заяві Позивача не наведено. За приписами ст.9 КАС України суд розглядає спір виключно в межах позовних вимог та доводів сторін.

Таким чином, наведені докази свідчать, що Відповідачем при звільненні Позивача дотримано вимоги чинного трудового законодавства, у тому числі положення частини другої статті 40, частин другої і третьої статті 49-2 КЗпП України та ст.87 Закону N 889-VIII, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат в даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 29 вересня 2020 року