Рішення № 91875041, 30.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа № 160/5242/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про розмір призначеної пенсії позивачу та зобов`язати відповідача провести розрахунок пенсії позивачу, починаючи з 18.03.2018 р. у розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосувавши, відомий розмір заробітної плати позивача, вірні коефіцієнти її заробітної плати та стажу, показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки - в розмірі 5377,90 грн., з проведенням розрахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 18.03.2018 р., з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 18.03.2018 р. до їх фактичної виплати, з дотриманням норм Закону про те, що пенсія позивачу не може бути меншою за мінімум, встановлений Законом.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019р. у адміністративній справі №0440/7017/18, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018 р. у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією і компенсацією втрати частини доходів, проте, позивач не погоджується з розрахунками УПФУ нарахованої їй пенсії, вважає їх невірними та помилковими.

19.05.2020 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

У зв`язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 19.05.2020р. недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог ухвали суду від 06.07.2020р. на адресу суду 27.07.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивачем не було втрачено доходів, так як розмір пенсії позивачу розраховано відповідно до норм діючого законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020р. витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та письмові пояснення щодо страхового стажу, який було враховано при здійсненні перерахунку пенсії.

27.08.2020р. відповідач надав до суду письмові пояснення та витребувані судом копії матеріалів пенсійної справи.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , 1957 р.н. є громадянкою України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий органом 2ISR 20.12.2016 р., ІПН НОМЕР_2 .

У 2005 році позивач виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Після її виїзду за кордон, виплата пенсії їй була припинена.

Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019р. у адміністративній справі №0440/7017/18, позов ОСОБА_1 задовольнено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650000548 від 16.04.2018р. щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018 р. у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією і компенсацією втрати частини доходів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №360/02-06/26 від 24.07.2019 р, було повідомлено представника позивача про призначення пенсії за віком позивачу у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 18.03.2018р. - 1373,00 грн.; з 01.07.2018р. - 1435,00 грн.; з 01.12.2018р. - 1497,00 грн.; з 01.07.2019р. - 1564,00 грн.; з 01.12.2019р. - 1638,00 грн. Також, було зазначено відповідачем про те, що доплата пенсії по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з з 18.03.2018р. по 30.06.2019р. разом з пенсією за липень 2019р. в сумі 1564,00 грн. включена у відомість для виплати пенсій через відділення зв`язку 49089, дата виплати - 16 число. До листа також було долучено копію розпорядження про призначення пенсії.

Позивач не погоджується з розрахунками УПФУ нарахованої їй пенсії, вважає їх невірними та помилковими, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Передбачене Конституцією право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок та виплата пенсії.

Згідно з ч.1 ст.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-ІV), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Середня заробітна плата відповідно до інформації, що міститься на офіційній веб сторінці Пенсійного фонду в мережі Інтернет показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії за 2016 рік становить 4 482, 35 грн., за 2017 рік - 6 273, 45 грн.

Таким чином, Зс позивача дорівнює - 5 377,90 грн., оскільки це розмір середньої заробітної плати, за два календарні роки, що передують звернення за призначенням пенсії (сума середніх заробітних плат за 2016-2017 роки : 2).

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, середній заробіток для обчислення пенсії розраховано відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та складає 5687,61 грн., а саме: 5377,90 грн. (середній заробіток по Україні за 2 попередні роки 2016- 2017 р.р.) х 1,05759 ( коефіцієнт для обчислення заробітної плати). Коефіцієнт страхового стажу відповідачем зазначений - 0,20750, який розрахований відповідачем з страхового стажу позивача 20 років 9 місяців 27 днів.

Таким чином, суд звертає увагу позивача на те, що показник середньої заробітної плати повністю відповідає розрахунку позивача (5377,90 грн.), а тому не є спірним.

Однак, суд не погоджується з визначенням страхового стажу позивача 20 років 9 місяців 27 днів, а також коефіцієнту страхового стажу - 0,20750, оскільки як вбачається з наданих копій дублікату трудової книжки страховий стаж позивача складає 23 роки 5 місяців 22 дні, а саме: з 06.08.1979р. по 20.03.1995р.- робота на Дніпропетровському заводі прокатних валків; з 23.03.1995р. по 07.08.1995р. - робота в ПП «ЕКО» старшим продавцем; з 08.08.1995р. по 13.10.1995р. - робота в МПП «Декор» технологом; з 20.10.1995р. по 05.02.2003р. - робота на Дніпропетровській пасажирській вагонній дільниці Придніпровської залізниці.

Так, відповідно до доповідної записки заступника начальника ввіділу від 19.08.2020р. зазначено, що в наданих до пенсійної справи документах відсутнє свідоцтво про одруження, Дублікат трудової книжки заведено в 1987 році, прізвище власника « ОСОБА_2 », тому страховий стаж позивачу зараховано згідно з наданими довідками, який склав 20 років 9 місяців 27 днів.

Проте, суд зазначає, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В свою чергу, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019р. по справі № 0440/7017/18 спростовані сумніви відповідача та підтверджено, що колишнє прізвище позивача - ОСОБА_2 .

Також, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, (який діяв раніше та норми якого застосовуються до 01.01.2004), передбачено, що до стажу роботи зараховується також: «навчання у вищих і середніх, спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна копія диплому з відзнакою НОМЕР_3 від 09.06.1979р., який видано на ім`я ОСОБА_1 (прізвище позивача до шлюбу, що встановлено відповідно до постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ві 16.03.2017р. по справі № 204/6698/16-а), яка з 1794 р. по 09.06.1979 р. проходила навчання у Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному інституті за спеціальністю «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів». Проте, у наданій копії диплому НОМЕР_3 відсутні повні відомості щодо дати вступу позивача до інституту, зазначено при цьому, лише рік (1974).

Так, відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637,визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Суд зазначає, що жодних обгрунтувань щодо не зарахування періоду навчання позивача відповідачем взагалі не наведено. Крім того, відповідач не врахував обставини встановлені іншими судами, зокрема щодо приналежності прізвища ОСОБА_2 позивачу.

Таким чином, суд вважає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем необґрунтовано визначено страховий стаж позивача - 20 років 9 місяців 27 днів, з огляду на те, що було встановлено не зарахування стажу на підставі іншого прізвища, що в свою чергу було спростовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019р. по справі № 0440/7017/18, а також відсутністю жодних пояснень щодо не зарахування періоду навчання позивача у Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному інституті до страхового стажу, у зв`язку з чим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 18.06.2019р. про призначення пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України; рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 18.06.2019р. про призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно вирішити питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці, а також, періоду навчання позивача у Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному інституті.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із застосуванням положень КАС України, а саме, виходом за межі позовних вимог та обранням іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 34856 від 19.06.2020 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 420,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене протоколом від 18.06.2019р. про призначення пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно вирішити питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці та періоду навчання позивача у Дніпропетровському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному інституті.

У задоволенні решти позовних вимог-відовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді І.В.Калита

30.09.2020

Рішення не набрало законної сили 30 вересня 2020 р.

Помічник судді І.В.Калита