Рішення № 91873628, 16.09.2020, Господарський суд Львівської області

Дата ухвалення
16.09.2020
Номер справи
914/1135/20
Номер документу
91873628
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 справа № 914/1135/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Рудь, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа, м. Львів,

предмет позову: стягнення 59 981,14 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору поставки № 46000400576 від 04.03.2016 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

13.05.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Рудь до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа про стягнення 59 981,14 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 16.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвала суду надіслана сторонам на юридичні адреси сторін, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема відповідачу - 79019, Львівська обл., місто Львів, вул. Куліша, будинок 12. Конверт, адресований відповідачу, повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзив відповідачем у встановлений судом строк не подано.

Судові засідання неодноразово відкладались, зокрема, у зв`язку з неявкою представника відповідача. Ухвали суду про відкладення розгляду справи відповідач не отримував. Згідно з відстеженням поштових відправлень за трек-кодами 7901413363511 та 7901413403505, що присвоєні вихідній кореспонденції суду ухвалам суду від 12.08.2020 року та від 02.09.2020 року, такі не вручені під час доставки.

27.08.2020 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи відомості розрахунків з контрагентом; 09.09.2020 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу клопотання про долучення доказів від 20.08.2020 року та клопотання про поновлення пропущеного строку для їх подання.

У судове засідання 16.09.2020 року представники сторін не з`явилися. Явка представника позивача у дане судове засідання обов`язковою не визнавалась. Щодо неявки відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Адреса на яку направлялися ухвала суду, відповідає місцезнаходженню відповідача, згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інших адрес місцезнаходження відповідача суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Враховуючи постійне неотримання відповідачем кореспонденції суду з причин «закінченням терміну зберігання» упродовж тривалого часу розгляду справи та завчасного надіслання ухвал суду відповідачу, неповідомлення причин неявки в судове засідання, а також враховуючи необхідність забезпечення судом розгляду справи протягом розумного строку та забезпечення відповідачу можливості взяти участь в судових засіданнях і реалізацію інших процесуальних прав шляхом неодноразового відкладення розгляду справи, суд вважає, що наведене не створює перешкод суду здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Щодо поданого позивачем 09.09.2020 року клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання документів відомості взаєморозрахунків з контрагентом відповідачем суд зазначає таке. Так, згідно з ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч.8 вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись у процесі розгляду справи із клопотанням про долучення до матеріалів справи доказу та про поновлення пропущеного строку, позивач вказує, що позивач неодноразово намагався шляхом пошуку інших контактних даних вийти на зв`язок з відповідачем, щоб передати йому докази по справі нарочно, проте, позивачу це не вдалося, у зв`язку з чим позивач надав відомість взаєморозрахунків безпосередньо під час судового засідання у даній справі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд з метою повного дослідження та встановлення обставин справи, вважає за доцільне поновити позивачу пропущений ним строк для подання доказів.

У судовому засіданні 16.09.2020 року підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по оплаті товару. Так, позивач стверджує, що ним на виконання умов договору поставки поставлено товар на загальну суму 198 138,54 грн., який відповідач мав оплатити в термін до 26 травня 2017 року включно. 31 травня 2017 року згідно п. 4.5. додатку до договору та п. 3 додатку до договору позивач і відповідач здійснили взаємозалік зустрічних вимог на суму 38 157,40 грн., а 26 липня 2017 року відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 100 000,00 грн. Відтак, несплаченими залишились кошти в розмірі 59 981,14 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

04.03.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Рудь (згідно з договором - покупець, надалі по тексту рішення - позивач) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» (згідно з договором - постачальник, надалі по тексту рішення - відповідач) уклали договір поставки № 4600040576, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари і оплачувати.

Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації з ЕЦП сторін, що з моменту її підписання є невід`ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки. Ціна, за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладній та в діючій специфікації.

Право власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження товару переходить до покупця у момент підписання сторонами транспортної накладної, яка засвідчує момент приймання товарів покупцем в місці поставки (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 6.1 договору підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної» завіреної ЕЦП Постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умоваx відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях у терміни, узгоджені сторонами в додатку № 1.

Додатком № 1 передбачено, що строк оплати 70 календарних днів.

Додатковою угодою від 30.12.2016 року термін дії договору продовжено до 31.12.2017 року включно.

Позивачем здійснено доставку продукції відповідачу на суму 194 940,00 грн. 17.03.2017 року згідно з товарно-транспортною накладною № 22665 від 17.03.2017 року (підписана представниками обох сторін і скріплена їх печатками) та на суму 3 198,54 грн. згідно з товарно-транспортною накладною № 22964 від 17.03.2017 року (підписана позивачем і скріплена печатками товариств), тобто всього на суму 198 138,54 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 2431438 від 26.07.2017 року, відповідачем сплачено 100 000,00 грн. згідно з дог. № 4600040576 від 04.03.2016 року.

Згідно з відомістю взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Фудмережа» (код ЄДР 36387249) за період 01.01.2017 14.08.2020 року вбачається, що остання оплата здійснена 26.07.2017 року на суму 100 000,00 грн., їй передував взаємозалік 31.05.2017 року на суму 38 157,40 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як встановлено вище, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, 17.03.2017 року позивач поставив відповідачу товар на 194 940,00 грн. та 3 198,54 грн., тобто всього на суму 198 138,54 грн., а відповідач прийняв такий, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Як погоджено сторонами в договорі поставки, товарно-транспортна накладна (ТТН/транспортна накладна) - документ, на підставі якого поставляються товари покупцю та здійснюється прийом товару по кількості. Договором також визначено, що момент підписання сторонами транспортної накладної є засвідченням моменту приймання товарів покупцем в місці поставки.

Суд звертає увагу, що у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Вказана позиція також підтримана у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, обов`язок оплати вартості товару існував у відповідача як у покупця упродовж 70-ти календарних днів з дати, вказаної в транспортній накладній, тобто з 17.03.2017 року.

Згідно зі ст. 256 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що товарно-транспортна накладна № 22964 підписана відповідачем 17.03.2017 року, то сімдесятий день, а відповідно і строк оплати, закінчується на 26.05.2017 року. Суд звертає увагу, що накладна № 22665 містить відтиск печатки відповідача про отримання товару 24.03.2017 року, хоч сама накладна датована 17.03.2017 року. Відповідно, строк для оплати такої накладної закінчився 02.06.2017 року. Водночас як станом на 26.05.2017 року, так і на 02.06.2017 року, оплата відповідачем не здійснена, адже така здійснена лише 26.07.2017 року на 100 000,00 грн. Відповідно з 27.07.2017 року заборгованість за товарно-транспортними накладними від 17.03.2017 року становила 98 138,54 грн. Проте, за твердженням позивача та, як вбачається із відомості взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ «Фудмережа», 31.05.2017 року відбувся взаємозалік на суму 38 157,40 грн.

Так, згідно з матеріалами справи 04.03.2016 року сторонами підписано додатки до договору поставки «Логістичні послуги» та «Послуги зі стимулювання збуту товарів». Вказаними додатками, а саме п. 4.5 передбачено, що покупець має право зменшити оплату (провести взаємозалік) суми, яка належить постачальникові за товари на суми наданих йому послуг, що повинні бути сплачені постачальником, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимогах, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, за винятком випадків, коли це заборонено законодавством України. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться покупцем в односторонньому порядку, без підписання додаткових документів (заяв, угод, актів, протоколів, і тому подібне). Право покупця на зменшення суми оплати передбачено також п. 3 додатку «Послуги зі стимулювання збуту товарів»: підписуючи договір, додаткові угоди і додатки до нього, сторони погодили, що покупець має право зменшити оплату (провести взаємозалік) сум, що належать постачальнику за поставлені товари на суми: неустойки, штрафів, пені, і інших видів штрафних санкцій за договором, а також на суми вартості товарів, які підлягають поверненню постачальникові, наданих йому послуг, і на інші суми, які повинні бути сплачені постачальником згідно договору, доповненням і додаткам до нього, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за винятком випадків, коли це заборонено законодавством.

Так, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд зазначає, що інших письмових документів, крім бухгалтерської відомості, щодо вчинення покупцем чи постачальником взаємозаліків на відповідну суму 38 157,40 грн. суду не подано. Проте наведене пояснюється зазначеними вище умовами додатків до договору, погоджених та підписаних сторонами. Крім цього, суд зазначає, що не має повноважень виходити за межі вимог, заявлених до стягнення позивачем. Відтак, оскільки позивач вважає порушеним своє право на отримання плати за поставлений товар у розмірі 59 981,14 грн., а не 98 138,54 грн., а також враховуючи відсутність позиції та заперечень відповідача щодо такого факту зарахування вимог, у суду немає підстав та можливостей стягувати суму більшу, ніж визначено позивачем.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отож, із матеріалів справи вбачається, що покупець отримав товар за товарно-транспортними накладними № 22665 і № 22964 на загальну суму 198 138,54 грн. та здійснив оплату в сумі 100 000,00 грн. лише 26.07.2017 року, тобто прострочив здійснення оплати за поставку товару, а також здійснив зарахування вимог на суму 38 157,40 грн. Внаслідок наведеного, у відповідача існує заборгованість в розмірі 59 981,14 грн., чим порушується законне право позивача як постачальника товару на отримання належної плати за виконання своїх договірних обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо заявлених позивачем витрат на оплату вартості послуги по отриманню витягів з ЄДР з інформацією про відповідача в розмірі 360,00 грн. суд зазначає таке.

Позивачем долучено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовані 27.03.2020 року за № 25224785 та № 25246975, довідку-рахунок № 14 від 17.04.2020 року, видану приватним нотаріусом Науменко Мариною Геннадівною Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» на суму 360,00 грн., платіжне доручення № 3790 від 21.04.2020 року про сплату позивачем приватному нотаріусу 360,00 грн. за видачу витягу згідно з рах. № 14 від 17.04.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як передбачено ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, позивачем долучено докази понесення ним витрат на отримання витягів з ЄДР. Проте, суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов`язку сторони долучати до позову оплачувані та засвідчені нотаріусом витяги з ЄДР. Тобто вчинення такої дії не було необхідним і обов`язковим для подачі позову до суду. Крім цього, на офіційному сайті Міністерства Юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result доступна функція здійснення безкоштовного запиту для отримання інформації стосовно зареєстрованої юридичної особи. Відтак, суд зазначає, що такі витрати понесені позивачем за його власним бажанням і суд не вважає, що такі є обгрунтованими і підлягають відшкодуванню іншою стороною.

Позивач скористався своїм правом на подання відповідних доказів до визначеної законом стадії розгляду справи. Зазначені витрати пов`язані з розглядом справи та враховуються судом при розподілі судових витрат у даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відтак, враховуючи наведене та задоволення позову в повному обсязі, суд вважає заяви позивача щодо відшкодування йому витртат, понесених на переклад документів в даній справі, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа (код 36387249, ЄДР 79019, Львівська обл., місто Львів, вулиця Куліша, будинок 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Рудь (код ЄДР 32106398, 03179, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 148/1) 59 981,14 грн. основного боргу, 2 102,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 360,00 грн. витрат на оплату вартості послуги по отриманню витягів з ЄДР відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.09.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв

Попередній документ : 91873627
Наступний документ : 91873629