Рішення № 91860542, 29.09.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15353/20

Провадження № 2-а/521/187/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Петренчук О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21, корпус А) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0479/50000/20 від 10.09.2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 та просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 10.09.2020 року у справі про порушення митних правил № 0479/50000/20, якою ОСОБА_1 , директора ПП «Континент 15», було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 27 108,60 гривень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

10.09.2020 року виконуючим обов`язки начальника Одеської митниці Держмитслужби Пудрик Д.В. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0479/50000/20, згідно якої ОСОБА_1 - директора ПП «Континент 15», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 27 108,60 грн.

З вищезазначеної постанови вбачається, що 01.01.2018 року між ПП «Континент 15», корпорацією «Мірс» та компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарія) була укладена дистриб`юторська угода № 1 щодо поставки в Україну товарів.

В рамках даної угоди 05.08.2019 року приватним підприємством «Континент 15» з Болгарії в Україну, до зони діяльності Одеської митниці Держмитслужби, на умовах EXW (Інкотермс 2010) ввезено такі товари торгівельної марки «Liebherr»: морозильники типу «шафа», побутові, нові; комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима, побутові, нові.

Декларантом ПП «Континент 15» ці товари було задекларовано в митній декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року та подані до митниці супутні документи: інвойс (duty-invoice) №4135021/001 від 01.08.2019 року, пакувальний аркуш (delivery note) № 4135021/001 від 01.08.2019 року, міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) від 01.08.2019 року №0375422, сертифікат про походження товару форми EUR.1 №А0000072812 від 01.08.2019 року, дистриб`юторська угода №1 від 01.01.2018 року.

Продавцем зазначених вище товарів є компанія «Liebherr-Export AG» (Швейцарія), відправником є болгарська компанія «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD», покупцем та одержувачем цих товарів є ПП «Континент 15».

Митна ціна товарів визначалась відповідно до ст. 57 МК України за основним методом (за ціною договору) і становила 22 906,00 євро, що на момент оформлення складало 675 664,14 грн., митні платежі були сплачені в розмірі 135 132,82 грн.

Після митного оформлення товари були випущені у вільний обіг.

Для встановлення автентичності поданих для митного оформлень документів Одеською митницею Держмитслужби в порядку пункту 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України ініційоване направлення запиту до митних органів Республіки Болгарія.

На підставі отриманих від митних органів Республіки Болгарія експортної митної декларації MRN: 19В0003009АА275411 від 01.08.2019 року та інвойсу №1001106427 від 01.08.2020 року, Одеська митниця Держмитслужби визначила, що вартість товару становить 24 499,00 євро замість заявленої вартості 22 906,00 євро.З цього митним органом зроблено висновок про надання директором ПП «Континент 15» неправдивих відомостей про вартість товару, що спричинило заниження митних платежів на суму 9036,20 грн.

Позивач вважає вказану постанову неправомірною, оформленою з грубими порушеннями норм права та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з адміністративним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву не надавав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що 10.09.2020 року виконуючим обов`язки начальника Одеської митниці Держмитслужби Пудрик Д.В. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0479/50000/20, згідно з якої ОСОБА_1 - директора ПП «Континент 15», визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 27 108,60 грн.

З вищезазначеної Постанови вбачається, що 01.01.2018 року між ПП «Континент 15», корпорацією «Мірс» та компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарія) була дистриб`юторська угода № 1 щодо поставки в Україну товарів.

Судом встановлено, що в рамках даної угоди 05.08.2019 року приватним підприємством «Континент 15» з Болгарії в Україну, до зони діяльності Одеської митниці Держмитслужби, на умовах EXW (Інкотермс 2010) ввезено такі товари торгівельної марки «Liebherr»: морозильники типу «шафа», побутові, нові; комбіновані холодильники-морозильники з окремими зовнішніми дверима, побутові, нові.

Декларантом ПП «Континент 15» ці товари було задекларовано в митній декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року та подані до митниці супутні документи: інвойс (duty-invoice) №4135021/001 від 01.08.2019 року, пакувальний аркуш (delivery note) № 4135021/001 від 01.08.2019 року, міжнародна товаротранспортна накладна (CMR) від 01.08.2019 року №0375422, сертифікат про походження товару форми EUR.1 №А0000072812 від 01.08.2019 року, дистриб`юторська угода №1 від 01.01.2018 року.

Продавцем зазначених вище товарів є компанія «Liebherr-Export AG» (Швейцарія), відправником є болгарська компанія «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD», покупцем та одержувачем цих товарів є ПП «Континент 15».

Митна ціна товарів визначалась відповідно до ст. 57 МК України за основним методом (за ціною договору) і становила 22 906,00 євро, що на момент оформлення складало 675 664,14 грн., митні платежі були сплачені в розмірі 135 132,82 грн.Після митного оформлення товари були випущені у вільний обіг.

Судом встановлено, що для встановлення автентичності поданих для митного оформлень документів Одеською митницею Держмитслужби в порядку пункту 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України ініційоване направлення запиту до митних органів Республіки Болгарія.

На підставі отриманих від митних органів Республіки Болгарія експортної митної декларації MRN: 19В0003009АА275411 від 01.08.2019 року та інвойсу №1001106427 від 01.08.2020 року, Одеська митниця Держмитслужби визначила, що вартість товару становить 24 499,00 євро замість заявленої нами вартості 22 906,00 євро.

З цього митним органом зроблено висновок про надання директором ПП «Континент 15» неправдивих відомостей про вартість товару, що спричинило заниження митних платежів на суму 9036,20 грн.

Судом встановлено, що митний орган без жодних зауважень здійснив повне митне оформлення товару за наданою митною декларацією № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року та доданими до неї супутніми документами і випустив товар у вільний обіг на території України.Отже, ПП «Континент 15» надало митному органу повний пакет документів, зазначений у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, який не мав розбіжностей і містив усі відомості, необхідні для належного визначення митної вартості та розмитнення товару.

З експортної митної декларації MRN: 19ВС003009АА275411 від 01.08.2019 року, на яку посилається митний орган, вбачається, що вона оформлена компанією «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD», з якою у позивача, як директора ПП «Континент 15», відсутні правові відносини.Згідно оскаржуваної постанови, ПП «Континент 15» отримує товари на підставі дистриб`юторської угоди №1 від 01.01.2018 року, укладеної між ПП «Континент 15», Корпорацією «Мірс» та компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарія), тобто компанія «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD» не є стороною даної дистриб`юторської угоди.

З митної декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року з урахуванням доповнення до графи 2 (форма МД-6) встановлено, що товар був отриманий ПП «Континент 15» від компанії «Liebherr-Export AG» (Швейцарія), і саме на користь цієї компанії позивачем здійснювалися усі платежі.

Судом встановлено, що розбіжності у митній вартості, зазначеній в експортній митній декларації MRN: 19ВС003009АА275411 від 01.08.2019 року та у митній декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року, виникають з наступних причин:у зв`язку зі специфікою маркетингової та збутової політики корпорації Liebherr»; внаслідок того, що придбання торгівельною компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарія) продукції у заводу-виробника «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD», та продаж продукції компанією «Liebherr-Export AG» (Швейцарія) приватному підприємству «КОНТИНЕНТ 15» є різними і самостійними правочинами. Так, розташований у Республіці Болгарія (м. Радіново) завод виробника «Liebherr Hausgeraete Marica EOOD», який є виробником холодильників та морозильників, поставлених за цією декларацією, не здійснює самостійну торгівельну діяльність.Для мети збуту продукції заводів корпорації «LIEBHERR» існує торгівельна компанія «LIEBHERR-EXPORT AG», яка здійснює маркетингову та торгівельну діяльність, взаємодіє з торгівельними партнерами, замовляє продукцію заводів « LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD », « LIEBHERR HAUSGERAETE LIENZ EOOD », «LIEBHERR HAUSGERAETE GMBH OCHSENHAUSEN», закуповує її, та у подальшому реалізує цю продукцію на світовому ринку, додержуючись маркетингової політики компанії «LIEBHERR- EXPORT AG».Відправлення продукції покупцям може здійснюватися безпосередньо з заводу-виробника, проте продавцем у цьому випадку все одно є компанія «LIEBHERR-EXPORT AG».Такий механізм поставки простежується в наданій митним органом експортній декларації MRN: 19BG003009AA275411 від 01.08.2019 року, оформленій на підставі інвойсу № 1001106427 від 01.08.2019 року.

Судом встановлено, що приватне підприємство «КОНТИНЕНТ 15» зазначається в цьому інвойсі № 1001106427 від 01.08.2019 року лише у графі «Kundenadresse» (адреса клієнта) та у графі «Versandadresse» (місце доставки) і жодним чином не згадується у згаданому інвойсі у якості покупця, на підтвердження того, що ПП «КОНТИНЕНТ 15» не є стороною даного правочину.У той же час з наданих для проведення митного оформлення митної декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року, інвойсу (duty-invoice) №4135021/001 від 01.08.2019 року та транспортної накладної (delivery note) №4135021/001 від 01.08.2019 року вбачається, що ПП «КОНТИНЕНТ 15» є покупцем у компанії «LIEBHERR-EXPORT AG», а не у компанії «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD».При цьому усі платежі здійснюються підприємством також на користь компанії «LIEBHERR-EXPORT AG», а не компанії «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD».

Вартість, встановлена в експортній декларації MRN: 19BG003009AA275411 від 01.08.2019 року, інвойсі N9 1001106427 від 01.08.2019 року стосується лише продажу продукції з заводу-виробника « LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD » торгівельній компанії «LIEBHERR-EXPORT AG» і не має відношення до подальшого продажу продукції на адресу ПП «КОНТИНЕНТ 15».

Суд звертає увагу відповідача, що жоден з встановлених Митним кодексом України методів визначення митної вартості не пов`язує митну вартість при імпорті на українську компанію на митну територію України з митною вартістю, визначеною при експорті продукції між іншими європейськими країнами та іншими іноземними компаніями.

Більш того, частина 3 статті 64 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість імпортних товарів не може визначатися на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера та ціни товарів, що поставляються з країни- експортера до третіх країн.

Таким чином, суд приходить до наступних висновків.

Експортні декларації оформлюються компанією «LIEBHERR HAUSGERAETEMARICA EOOD» при продажу нею продукції торгівельній компанії «LIEBHERR- EXPORT AG» межах внутрішньокорпоративних відносин на територіїЄвропейського Союзу.Між компанією «LIEBHERR-EXPORT AG» (Швейцарська Конфедерація) та ПП «КОНТИНЕНТ 15» існує самостійний договір поставки, згадана дистриб`юторська угода № 1 від 01.01.2018 року.Експортні декларації, оформлені при продажу компанією «LIEBHERRHAUSGERAETE MARICA EOOD» продукції торгівельній компанії «LIEBHERR- EXPORT AG» у межах внутрішньокорпоративних відносин на територіїЄвропейського Союзу не можуть бути підставою для визначення митної вартості при імпорті продукції з компанії «LIEBHERR-EXPORT AG» (Швейцарська Конфедерація) до ПП «Континент 15» (Україна).

За диспозицією статті 485 Митного кодексу України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Склад правопорушення згідно до статті 485 Митного кодексу України передбачає, серед іншого, що особа, яка його вчинила, діє умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинить так, щоб ухилитись від сплати митних платежів (у тому числі й сплатити їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 Митного кодексу України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Склад правопорушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого. Ознаки складу порушення митних правил характеризують об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону порушення митних правил. Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.

А відтак, відповідальність за статтею 485 Митного кодексу України може наставати лише у випадку, коли правопорушник свідомо, з умислом, спрямованим на зменшення митних платежів, вказав неправдиву інформацію або ж надав органам доходів та зборів документи, в яких містяться відомості, що не відповідають дійсності.

Вказана позиція щодо статті 485 Митного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 640/7258/17, згідно якої: для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявления в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, статтею 485 Митного кодексу України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно неможливо заявити неправдиві відомості.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суб`єктивна сторона правопорушення - умисел на вчинення протиправного діяння, спрямований на досягнення мети по ухиленню від сплати митних платежів (протиправному звільненню від їх сплати або зменшенню їх розміру). Особа при ухиленні від сплати митних платежів має усвідомлювати та знати умови належного виконання обов`язку щодо сплати митного платежу, втім, свідомо вчиняти дії по уникненню від виконання такого обов`язку належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положеннями статті 486 Митного кодексу України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин таумов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

У відповідності до статті 489 Митного кодексу України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи наведене вище вбачається, що в діях ПП «Континент 15», директором якого є ОСОБА_1 , при внесенні відомостей до митної декларації № UA500020/2019/008120 від 05.08.2019 року, на підставі якої було сплачено митні платежі, відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, а саме - умисел на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 Митного кодексу України, адже ПП «Континент 15» не перебувало в договірних відносинах з болгарською компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD», тому позивач не міг і не повинен був знати про домовленості, угоди, зміст документів, які були надані при здійсненні митного оформлення при продажу товарів компанією «LIEBHERR HAUSGERAETE MARICA EOOD» компанії «LIEBHERR-EXPORT AG», а тому і про ціну, встановлену угодою між ними.

Заявлена митна вартість товару в митній декларації № UА500020/2019/008120 від 05.08.2019 року була визначена на підставі узгодження ціни лише між компанією «LIEBHERR-EXPORT AG» та ПП «КОНТИНЕНТ 15».

Отже, судом встановлено, що ПП «Континент 15» повністю виконало всю процедуру декларування.

Згідно із частини 1 статті 531 Митного кодексу України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1.відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2.необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3.невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4.винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5.неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6.накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Отже, на думку суду, є усі правові підстави для скасування спірної постанови.

Ст. 20 КАС України вказано, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з вказаного суд відмовляє позивачу у визнанні протиправною постанови № 0497/50000/20 від 10.09.2020 р., дана вимога не підлягає розгляду.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 336, 345, 349, 350, 458, 486, 489, 531 МК України, ст.ст. 7, 11, 247 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 14, 77, 159, 162, 242, 271, 272, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21, корпус А) про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0479/50000/20 від 10.09.2020 року - задовольнити частково.

Постанову Одеської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил №0479/50000/20 від 10.09.2020 року про притягнення ОСОБА_1 , директора приватного підприємства «Континент 15»,до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачуваних ст. 485 Митного кодексу України - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: І.А. Бобуйок