Рішення № 9186011, 26.03.2010, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 2-4784/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання – Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Надра” про стягнення суми депозиту, нарахованих процентів та відшкодування моральної шкоди , -  

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Надра” про стягнення суми депозиту, нарахованих процентів та відшкодування моральної шкоди . Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ним  та відповідачем був укладений договір строкового банківського вкладу від 22.07.2008 року за №699350. Позивачем були виконані умови договору та внесено не депозитний рахунок 100000 доларів США строком на 12 місяців. Після закінчення терміну договору позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу. В зв’язку з тим, що відповідачем до теперішнього часу вклад не повернуто, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просив стягнути з відповідача суму депозиту в розмірі 100000 доларів США, проценти у розмірі 493 долара США 15 центів, моральну шкоду у розмірі 10000 грн., державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., що були сплачені позивачем при подачі позовної заяви (а.с.1).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11.02.2010 року (головуючий суддя Дрішлюк А.І.) позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Надра” про стягнення суми депозиту, нарахованих процентів та відшкодування моральної шкоди було частково задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на користь ОСОБА_1 суму депозиту в розмірі 100 000 доларів США, відсотки в розмірі 493, 15  доларів США, компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 5 000 грн. та  судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 грн., та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 120 грн. (а.с.33-34) .

26.02.2010 року відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11.02.2010 року (а.с.39-40) .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 26.03.2010 року було задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11.02.2010 року, ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Надра” про стягнення суми депозиту, нарахованих процентів та відшкодування моральної шкоди було скасоване, справу було призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.48) .

26.03.2010 року позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача відсотки в розмірі 838,56 доларів США замість 493, 15  доларів США (а.с.49) .

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх. Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково - в частині суми неповернутого депозиту. Разом з тим, звернув увагу суду на те, що відсотки нараховані та знаходяться на картковому рахунку позивача, а  передбачені законом підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений  договір строкового банківського вкладу від 22.07.2008 року за №699350 (а.с.6-7) . Позивачем були виконані умови договору та внесені на депозитний рахунок 100000 доларів США.

17.07.2009 року позивач  звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладу в зв’язку з закінченням терміну договору (а.с.3) . Відповідач не повернув позивачу вклад.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В зв’язку з тим, що відповідач відмовив позивачу   у поверненні грошових коштів та безпідставно утримує грошові кошти, які належать позивачу, вважається, що він  в односторонньому порядку відмовився від виконання прийнятих на себе зобов’язань, тобто порушив вимоги закону, права та законні інтереси позивача. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.  

Внесок (депозит) - це кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних умовах на певний строк зберігання або без визначення такого строку (під відсоток або доход в іншій формі) і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умовам договору (ст. 2 Закон України «Про банки та банківську діяльність», п. 1.1. «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними й фізичними особами»).

Згідно зі ст. 1058 ЦК України  за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Доводи представника відповідача щодо підставності затримки та відсутності вини відповідача в ситуації, яка склалася суд оцінює критично. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 612 ЦК  України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Прострочка відповідача по прийнятим на себе за договором зобов’язань виникла до дій уряду, на які посилається представник відповідача, а тому не приймаються до уваги. Крім того, виникають сумніві в класифікації виниклих обставин як форс-мажорних, оскільки економічна неможливість виконання договірних зобов’язань згідно зі ст. 625 ЦК України не звільняє боржника  від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та від обов’язку його виконання. Представник відповідача не заперечував, що не зважаючи на перерахування процентів на картковий рахунок позивач може зняти грошові кошти тільки в межах встановленого ліміту зняття.  Такі умови повернення грошових коштів не передбачені ні договором, ні законом. Відповідно до ст. 41 Конституції  України власнику належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (аналогічні положення ст. 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині примусового стягнення грошових коштів – суми депозиту та нарахованих на нього процентів підлягає задоволенню.

Разом з тим, оцінюючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та відмовляючи в їх задоволені суд виходе з наступного. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що стаття 1060 ЦК України та інші положення відповідного розділу ЦК України не передбачають стягнення компенсації завданої моральної шкоди у разі невиконання зобов’язань за договором.  Так само договір строкового банківського вкладу, укладений між сторонами,   не передбачає стягнення моральної шкоди за невиконання чи не неналежне виконання умов договору.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України к ожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 67, 85  Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 15, 16, 22, 23, 316, 319, 321, 525, 526, 530, 610, 612, 623, 625, 629, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, ч.8. ст. 110, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Надра” про стягнення суми депозиту, нарахованих процентів та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» МФО 328975, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15 (код ЄДРПОУ 20025456)  на користь ОСОБА_1 суму депозиту в розмірі 100 000 доларів США, відсотки в розмірі 838, 56  доларів США.

В частині стягнення моральної шкоди – відмовити.    

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» МФО 328975, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15 (код ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1700 грн., та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 120 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                          А.І. ДРІШЛЮК