Рішення № 91845010, 28.09.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1491/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6 ЄДРПОУ 21295057) №211530002988 від 09.01.2020 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 01.07.1986 року по 22.11.1993 рік та призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Новокаховського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки з 04.09.1980 року по 04.11.1980 рік працював на посаді механіка рефрижераторного поїзду на час виробничої практики, з 22.07.1981 року по 11.11.1981 рік - працював на посаді механіка рефрижераторного поїзду у Каховському рефрижераторному вагонному депо Одесько-Кишинівської залізниці, з 12.05.1985 року по 30.06.1986 рік - слюсарем аміачно-компресорних установок, з 01.07.1986 року по 30.09.1988 рік - машиністом аміачно-компресорних установок, та з 01.10.1988 року по 22.11.1993 року - машиністом аміачно-холодильних установок на ПАТ «Новокаховський завод плавлених сирів», що підтверджується записами в трудовій книжці. Проте, у відповідь на звернення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області безпідставно не зараховано вище зазначені періоди до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Також, позивач стверджує, що трудова книжка ОСОБА_1 , котра надавалась до територіального органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, оформлена належним чином, містить усі необхідні відомості про роботу, котрі повинні враховуватися при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.06.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

10.07.2020, представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначає, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, зайнятість повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, наявність стажу роботи на зазначених роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Також, відповідач зазначає, що відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року, № 10, який був чинний в період роботи Позивача на Новокаховській маслосирбазі - право на пільгове пенсійне забезпечення мали машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки -посада «машиніста компресорних установок» зазначеним Списком не передбачена. Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІ - органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Таким чином, відповідач вважає, що період роботи після 21 серпня 1992 року не можливо зарахувати позивачу до пільгового стажу за результатами атестації робочих місць. Відповідач звертає увагу на те, що 22 серпня 2019 року за № 2336/02-07 Управлінням здійснено запит до ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" стосовно надання нової пільгової довідки за період роботи з 01.07.1986 року по 22.11.1993 року, через те, що у довідці від 05 серпня 2019 року № 4918 не зазначені підстави для видачі цієї довідки та підстави призначення Позивача на відповідну посаду. Листом від 28.08.2019 № 4937 ПАТ "Новокаховський завод плавлених сирів" повідомив, що згідно із описом справ по особистому складу за 1987- 1988 роки наявні накази директора ДП "Новокаховська маслосирбаза" по особистому складу № 1-249. Наказ про переведення машиністом аміачно- холодильного устаткування № 371 від 23.09.1988 гр. ОСОБА_1 не знайдено. В цьому листі підприємство просить вважати довідку від 05.08.2019 року, № 4918 недійсною. Таким чином, представник зазначає, що Управління не мало правових підстав для врахування до пільгового стажу Позивача періодів роботи з 01.07.1986 року по 22.11.1993 року. Додаткових документів для призначення пільгової пенсії позивачем до Управління надано не було. Враховуючи зазначене, просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Відділом з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято Рішення №211530002988 від 09.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оскаржуване рішення по відмові у призначені пенсії на пільгових умовах, позивач вважає протиправним, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №211530002988 від 09.01.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу (до пільгового стажу не зараховано період роботи після 21.08.1992, оскільки не надано довідки, що уточнює особливий характер роботи згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637).

Водночас, з означеною позицією відповідача, викладеною в оскаржуваному рішенні погодитися неможливо, з урахуванням наступного.

Так, судом з`ясовано, що на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 виповнилося 58 років.

Як встановлено судом, та вбачається з наявної у матеріалах справи копії Трудової книжки, серії НОМЕР_1 , позивач працював у період:

- з 04.09.1980 по 04.11.1980 на посаді механіка рефрижераторного поїзду на час виробничої практики;

- з 22.07.1981 року по 11.11.1981 року на посаді механіка рефрижераторного поїзду після закінчення технікуму;

- з 12.05.1985 року по 30.06.1986 року слюсарем аміачно-компресорних установок (наказ від 11.05.1985 року, № 51);

- з 01.07.1986 року по 30.09.1988 року машиністом аміачно-компресорних установок (наказ від 01.07.1986 року, № 77);

з 01.10.1988 року по 22.11.1993 року машиністом аміачно-холодильних установок (наказ від 23.09.1988 року, № 371).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним вище особам пенсії призначають за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого в Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз.24 п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Вказані положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кореспондуються із нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до п."б" ст.13 якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п."б" ч.2 ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз.24 п."б" ст.13 Закону № 1788-ХІІ).

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, вбачається, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначено відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Право на пенсію на пільгових умовах полягає у наявності спеціального стажу - період виконання особливого роду трудової діяльності, коли працівник, зайнятий повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Як встановлено, судом, та зазначено вище, відповідно до наявної у матеріалах справи копії Трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював у період: з 04.09.1980 по 04.11.1980 на посаді механіка рефрижераторного поїзду на час виробничої практики; з 22.07.1981 року по 11.11.1981 року на посаді механіка рефрижераторного поїзду після закінчення технікуму; з 12.05.1985 року по 30.06.1986 року слюсарем аміачно-компресорних установок (наказ від 11.05.1985 року, № 51); з 01.07.1986 року по 30.09.1988 року машиністом аміачно-компресорних установок (наказ від 01.07.1986 року, № 77); з 01.10.1988 року по 22.11.1993 року машиністом аміачно-холодильних установок (наказ від 23.09.1988 року, № 371).

Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки уточнюючої особливий характер праці, котрий необхідний для отримання пільгової пенсії від 05.08.2019 34918, виданою ПАТ «Новокаховський завод плавлених сирів» підтверджено ОСОБА_1 наявний трудовий стаж для призначення пенсії, а саме зазначено, що він працював повний робочий день на Публічному акціонерному товаристві «Новокаховський завод плавлених сирів» і за період з 01.07.1986 року по 22.11.1993 року виконував обслуговування аміачно - компресорних установок в компресорному цеху за професією посадою машиніст аміачно - компресорних установок 4 розряду, що передбачена списком №2 розділ ХХХІІІ підрозділ 33.

Проте, на повторний запит відповідача від 22.08.2019 за №2336/0207, ПАТ «Новокаховський завод плавлених сирів» повідомило листом №4937 від 28.08.2019 про те, що згідно опису справ по особистому складу за 1987 - 1988 роки у товариства наявні накази директора ДП «Новокаховський маслосирбаза» по особовому складу №1-249, Наказу про переведення машиністом аміачно - холодильного устаткування №371 від 23.09.1988 громадянина ОСОБА_1 не знайдено. У зв`язку з викладеним, просить вважати довідку №4918 від 05.08.2019 недійсною.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.

Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Крім цього, суд не приймає доводи відповідача про те, що відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року, № 10, який був чинний в період роботи Позивача на Новокаховській маслосирбазі - право на пільгове пенсійне забезпечення мали машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки - посада «машиніста компресорних установок» зазначеним Списком не передбачена, та зазначає наступне.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Списки №1 та №2 затвердженні постановою Ради Міністрів СРСР, від 22.08.1956, № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", застосовується до пільгової роботи до 31.12.1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року - застосовуються списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10.

Розділом ХХХІІ «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР, від 22.08.1956, № 1173, передбачалася професія - «Машиністи (мотористи, компресорщики), які обслуговують аміачно-холодильні установки в промисловості та на транспорті».

З огляду на вищезазначена, професія «машиніст компресорних установок» передбачена у Списках №2.

Таким чином, з урахуванням дослідження наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.07.1986 по 22.11.1993 р. у зв`язку з чим, під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області цілком безпідставно, та необґрунтовано не прийнято до уваги означені спірні періоди роботи ОСОБА_1 .

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №211530002988 від 09.01.2020 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 01.07.1986 року по 22.11.1993 рік.

Між тим, не є обґрунтованою, на думку суду, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки зобов`язання відповідача вчинити означені дії є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку порушується принцип розподілу влади.

Водночас, беручи до уваги вищевикладене, з метою повного захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача , суд вважає за доцільне, зважаючи на приписи ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог даного адміністративного спору, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково, з вищеокреслених підстав.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6 ЄДРПОУ 21295057) №211530002988 від 09.01.2020 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ), пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати з Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6 ЄДРПОУ 21295057)зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ), період роботи з 01.07.1986 року по 22.11.1993 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6 ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ), щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 112010200