Рішення № 91844856, 16.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16 вересня 2020 р. справа № 520/3813/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

представника відповідача - Жук М.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" до Київської митниці Держмитслужби про: визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA 100020/2020/000005/2 від 07.02.2020; 2) визнання протиправною та скасування картки відмови Київської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100020/2020/00054 від 07.02.2020; 3) стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель Трейд» суму сплаченого згідно платіжного доручення № 8406 від 12.03.2020 судового збору у розмірі 4204 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби є протиправними, а тому, підлягають скасуванню. Зазначив, що всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, які підтверджують відомості щодо складових митної вартості товару в частині транспортування, були надані позивачем під час процедури розмитнення.

Відповідач з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах Київська митниця Держмитслужби діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржувані рішення є правомірні, підстави для їх скасування відсутні.

Суд, заслухавши представника відповідача, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 31.10.2019 між компанією - нерезидентом Zhejiang Kue Cable Co Ltd (продавець) та TOB "Кабель Трейд" (покупець) укладено контракт № СТ-31102019, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується на підставі замовлення покупця, оформленого у вигляді додатку до контракту, виробити та поставити товар.

Додатком № 1 від 31.10.2019 до контракту № СТ-31102019 від 31.10.2019 сторонами погоджено виробництво та поставку продавцем на адресу покупця товару на загальну суму 18700 дол. США. Умови поставки - FOB Ningbo Китай. Інкотермс 2010. Умови оплати: 30 % - передплата, 70 % - перед телекс релізом.

На виконання умов вказаного додатку, продавцем на адресу покупця виставлено інвойс № CT-31102019 від 04.12.2019 на суму 18700 дол. США, який сплачено повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями № 8281 від 14.11.2019 на суму 5 610 дол. США (30%), № 67 від 10.01.2020 на суму 13 090 дол. США (70%).

Товар, визначений додатком № 1 від 31.10.2019 до контракту № СТ-31102019 від 31.10.2019 транспортовано до Південного морського торгового порту морським транспортом із залученням перевізника - ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» згідно договору № KL-227/18 від 23.05.2018, що підтверджено коносаментом № SOI 19122433-В від 25.12.2019 та міжнародною вантажно-митною декларацією (CMR) № 740843 від 03.02.2020.

ТОВ «Кабель Трейд» 04.02.2020 було сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію щодо оформлення вищезазначеного товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера UA 100020/2020/013665 .

На підтвердження заявленої у митній декларації № UA 100020/2020/013665 від 04.02.2020 митної вартості товару, яка становить 497512,57 грн. позивачем 07.02.2020 були надані наступні документи: - інвойс № СТ-31102019 від 04.12.2019 на суму 18700 дол. США; -коносамент № SOI 19122433-В від 25.12.2019; - CMR № 740843 від 03.02.2020; - довідка про транспортні витрати перевізника ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» № CLL08205 від 03.02.2020; - додаток № 1 від 31.10.2019 до контракту № СТ-31102019 від 31.10.2019; - контракт № СТ-31102019 від 31.10.2019.

Як стверджує позивач у позовній заяві, що не заперечується митним органом у відзиві на позов, 04.02.2020 на усну вимогу службової особи митного органу ТОВ «Кабель Трейд» були також надані: експортна митна декларація країни походження товару (Китай); платіжні доручення № 8281 від 14.11.2019, № 67 від 10.01.2020; прайс-лист виробника товару; інформаційний лист щодо використання придбаного товару № 0402/20 від 04.02.2020; видаткові накладні № 13056 від 13.05.2019, № 02043 від 02.04.2019, № 25105 від 25.10.2019.

Посадовою особою митниці проведено 07.02.2020р. процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів та встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме: згідно положень зовнішньоекономічного контракту від 31.10.2019 № СТ-31102019, доповнення до контракту від 31.10.2019 №1 та графи 20 митної декларації від 04.02.2020 №UA100020/2020/013665, умовами поставки даної партії товарів є FOB - Ningbo (Китай). За умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. В той же час, відповідно до документів, наданих до митного оформлення, відсутній зв`язок (угода) між ТОВ «Керріленд логістик ЛТД», який надавав транспортно-експедиційні послуги щодо морського перевезення, та безпосередньо одержувачем товару ТОВ «Кабель Трейд», який має сплатити дані витрати на користь ТОВ «Керріленд логістик ЛТД»; в копії декларації країни відправлення, наданій декларантом, вказано коносамент №589321601В, але у МД від 04.02.2020 №UA100020/2020/013665 зазначено документ за № SO119122433-В, який також надано до митного оформленім.

З метою закінчення митного оформлення за спірною митною декларацією, ТОВ «Кабель Трейд» 07.02.2020 до митного органу було надіслано лист з проханням визнати заявлену декларантом митну вартість на підставі наданих документів та завершити митне оформлення.

07.02.2020 Київською митницею Держмитслужби винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100020/2020/000005/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації № UA 100020/2020/00054.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про розбіжності у вартості товару, а саме відсутність у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як з`ясовано судом з матеріалів справи, однією із підстав застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, послугували висновки митного органу про відсутність документів на підтвердження понесених ТОВ «Кабель Трейд» транспортних витрат.

Cудом під час розгляду справи встановлено, що вартість транспортних витрат на момент подання ТОВ «Кабель Трейд» митної декларації № UA100020/2020/013665 від 04.02.2020 була підтверджена довідкою про транспортні витрати перевізника ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» № CLL08205 від 03.02.2020.(а.с.26)

Зазначена у цій довідці вартість перевезення разом з вартістю товару, визначеного інвойсом № СТ-31102019 від 04.12.2019, повністю відповідає вартості товару, зазначеній декларантом у гр. 12 митної декларації № UA 100020/2020/013665 від 04.02.2020.

Як було зазначено вище, до митного оформлення митної декларації № UA 100020/2020/013665 від 04.02.2020 ТОВ «Кабель Трейд» було надано: інвойс № CT-31102019 від 04.12.2019 на суму 18 700 дол. США, який містив посилання на контракт № СТ-31102019 від 31.10.2019 та додаток до нього № СТ-31102019 від 04.12.2019 (а.с.23); коносамент № 80119122433-В від 25.12.2019 (а.с.24); CMR № 740843 від 03.02.2020 (а.с.29); довідку про транспортні витрати перевізника ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» № CLL08205 від 03.02.2020 (а.с.26).

Усі вказані документи містять посилання на контейнер, у якому було здійснено транспортування спірної партії товару - TGHU9693829, згідно довідки про транспортні витрати перевізника ТОВ «Керріленд Логістикс ЛТД» № CLL08205 від 03.02.2020 до спірної поставки.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновок митного органу, що надана ТОВ «Кабель Трейд» довідка ТОВ «Кериленд Лоистик ЛТД» про транспорті витрати № CLL08205 від 03.02.2020 не передбачена як документ, який підтверджує вартість перевезення в розумінні наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, є необґрунтованими.

Крім того, Порядок заповнення декларації митної вартості, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не містить вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати дану складову митної вартості. Вказаним порядком визначено лише перелік документів, якими можуть бути підтверджені витрати на транспортування.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що однією із підстав застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, послугували висновки митного органу щодо наявності розбіжностей у номері коносамента, що зазначена у експортній митній декларації країни походження товару та поданій декларантом 04.02.2020 митній декларації.

Стосовно вказаного питання позивач у додаткових письмових поясненнях та у судовому засіданні зазначив, що у експортній митній декларації вказано попередній (орієнтовний) номер коносаменту, який було уточнено при навантаженні судна, що підтверджено листом продавця № 0702 від 07.02.2020 (а.с.74).

При цьому, суд зазначає, що довідка про транспортні витрати № CLL08205 від 03.02.2020 містить посилання на коносамент № S0119122433-8 (589321601), що підтверджує, що це один і той самий коносамент.

Щодо посилання відповідача на надання ТОВ «Кабель Трейд» експортної митної декларації, яка складена не офіційною мовою митних союзів, то Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.

Позивач в письмових поясненнях зазначив, що вимоги щодо перекладу наданої ТОВ «Кабель Трейд» експортної декларації підприємством від митного органу отримано не було. Відповідно, враховуючи вищевикладену позицію Верховного Суду, обов`язок щодо надання такого перекладу у позивача відсутній.

Що стосується посилання митного органу на ненадання ТОВ «Кабель Трейд» каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає, що комерційна пропозиція (прайс-лист) виробника товару компанії Zhejiang Kue Cable Co. Ltd, була надана підприємством на усну вимогу митного органу 04.02.2020, копія вказаної комерційної пропозиції (прайс-листа) додано митним органом до матеріалів відзиву на позовну заяву (а.с.131).

З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Так, зі змісту спірного рішення вбачається, що при здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що рівень митної вартості товарів з подібними характеристиками згідно з ціною базою даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України становить 3,34 дол. США за кг. (заявлений декларантом рівень 2,78 дол. США за кг). Відповідачем було визначено митну вартість товару за резервним методом за митною декларацією № UA 100060/2019/810746 від 23.12.2019, із розрахунку 3,34 дол. США за кг.

Як встановлено судом, та визнано сторонами по справі, що в даній декларації №UA100060/2019/810746 від 23.12.2019 зазначені умови СРТ (Інкотермс 2010), м. Київ.

Проте, даними умовами до складу митної вартості товару включені витрати на транспортування товару до м. Києва, що, відповідно, збільшує митну вартість, на відміну від умов спірної поставки - FOB та не може бити використана для визначення митної вартості іншого товару, оскільки не може вважитись подією розмитнення подібного товару на аналогічних умовах.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при самостійному визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Факт порушення суб`єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем сплачено 4204 грн. судового збору згідно платіжного доручення №8406 від 12.03.2020р., що відповідає сплаті судового збору за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 2012 грн. (щодо скасування карти відмови) та одну вимогу майнового характеру у розмірі 2012 грн. (скасування рішення про корегування митної вартості товару).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови є похідною від основної вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості, оскільки видання картки відмови з підстав невизнання заявленої декларантом митної вартості є законодавчо обумовлений наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Вказав про помилковість сплати судового збору позивачем розмірі 4204 грн., замість достатньої суми сплати у розмірі 2102 грн. за одну позовну вимогу з похідною.

Вирішуючи питання відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору, з урахуванням заперечень відповідача в частині суми такого відшкодування, суд виходить з наступного.

Так, в ухвалі Верховного суду від 14.07.2020р. по справі № 140/3048/19 зроблені висновки: "у справі подано позовну заяву, в якій заявлено вимоги майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2019 № UA205110/2019/000900/2) та немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/99894).

При розрахунку судового збору суд враховує правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні."

Так, відповідно до частини третьої статті 6 Закону Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ухвалі Верховного суду від 17 січня 2020 року по справі № 320/860/19 та від 24 червня 2020 року по справі №300/2049/19, також зроблені висновки, що позов у зазначених справах заявлені юридичними особами щодо однієї вимоги немайнового характеру (скасування картки відмови) та однієї вимоги майнового характеру - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У жодних із вищезазначених рішеннях Верховного Суду не вказано, що вимоги про скасування картки відмови та визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, є однією вимогою майнового характеру з похідною вимогою, про що стверджує відповідач.

При цьому Верховний суд у вищезазначених рішеннях, також посилається на абзац першим частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, суд приходить до висновків, що представником позивача сплачено судовий збір в межах справи № 520/3813/2020 на суму 4204 грн. у належному розмірі, а саме на суму 2102 грн., що дорівнює 1,5 відсотка ціни позову та відповідає сплаті судового збору за подання позовної вимоги майнового характеру юридичною особою (щодо скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів) на суму 2102 грн. щодо позовних вимог немайнового характеру про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Враховуючи викладене, та висновки суду про задоволення позовних вимог позивача, до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби на користь позивача підлягає стягненню 4204 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA 100020/2020/000005/2 від 07.02.2020;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100020/2020/00054 від 07.02.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" (м. Харків, вул. Короленка, буд.25, РНОКПП 38632904) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ - 43337359) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 28.09.2020р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева