Рішення № 91844773, 28.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2020 року № 520/8934/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у неврахуванні під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 85% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років вказаних в довідці №100/30774-2003003432 від 24.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); премії (174% грошового забезпечення вказаного в довідці №100/30774-2003003432 від 24.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" без застосування до виплати та компенсації постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 щомісяця рівними частинами протягом дев`яти місяців з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у неврахуванні під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії є протиправними відтак слід у судовому порядку зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в належному розмірі з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної з 02.08.2008 умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Після прийняття постанови КМУ №103 від 21.02.2018 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, але під час перерахунку не враховано щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Позивач вважає незаконним неврахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням надбавки за особливості проходження служби, премії та провести виплату недоплаченої пенсії за період з 01.01.2016 відповідно до перерахунку пенсії з компенсацією втрати частини доходу.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно ст. 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у звязку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у звязку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

29 грудня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VIII від 23 грудня 2015 року (далі - Закон № 900-VIII), яким внесені доповнення в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Відповідно до абзацу 2 п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи нормативно-правових актів, позивач, як пенсіонер органів внутрішніх справ, набув право на врахування до пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських.

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

На виконання постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 був прийнятий наказ МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799).

Таким чином, розмір та складові грошового забезпечення поліцейських затверджені двома нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Постановою КМУ № 988 і наказом МВС №260 передбачено що до складу грошового забезпечення поліцейських входить надбавка за особливості прохоження служби та премія.

У порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, відповідачем не враховано до пенсії чинні щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості прохоження служби та премія).

14 травня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва прийняв рішення по справі № 826/12704/18 яким визнав протиправним та нечинним пункт 3 постанови Кабміну від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям", яким було введено відповідне обмеження врахування при перерахунку надбавки за особливості прохоження служби та премії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року №826/12704/18 апеляційна скарга Кабміну залишена без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року залишено без змін.

Зокрема, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року № 826/12704/18 суд зазначає: Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що пункт 3 Постанови КМ України № 103, передбачає перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій виплачених поліцейським у січні 2016 року, хоча фактично додаткові види грошового забезпечення поліцейським були затверджені лише у квітні 2016 року наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року. За таких обставин оскаржуваний пункт 3 постанови №103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття,фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам, а тому звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Згідно ст. 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

29 грудня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900-VIII від 23 грудня 2015 року (далі - Закон № 900-VIII), яким внесені доповнення в ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, а саме: статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

На виконання постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 прийнятий наказ МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799).

Таким чином, розмір та складові грошового забезпечення поліцейських затверджені двома нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання».

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 установлюється:

- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 11 листопада 2015 року № 988 установлюється:

- премія поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 наказу МВС України від 06.04.2016 №260 надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції поліцейським виплачується в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Відповідно до пункту 12 розділу 2 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, підставою для здійснення перерахунку пенсії згідно ст. 63 Закону № 2262-XII є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Крім того, статтю 63 було доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Отже, перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений з грошового забезпечення встановленого законодавством для поліцейських.

Грошове забезпечення поліцейських встановлено постановою КМУ № 988 і наказом МВС № 260, а оскільки обидва цих нормативно-правових акта передбачають у складі грошового забезпечення надбавку за особливості прохоження служби та премію, то неврахування під час перерахунку цих складових є порушенням ст. 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до наказу МВС України від 17.02.2017 №138 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2017 за № 348/30216), посада позивача в Національному університеті внутрішніх справ прирівняна до посад Апарату Національної Поліції.

До Апарату Національної Поліції України був надісланий запит щодо грошового забезпечення працівників апарату.

В листі Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 30.06.2020 за №213зі/29/2/03-2020 зазначається що Надбавка за специфічні умови проходження служби передбачена та виплачується.

Щодо розміру премії - листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної Поліції України від 06.04.2020 за № 79зі/29/5/01-2020 надано додаток з розмірами всього грошового забезпечення працівників апарату Національної Поліції.

Відносно посилання відповідача що п. 3 Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 не передбачав врахування під час перерахунку пенсії надбавки за особливості прохоження служби та премії, оскільки в січні 2016 року вони не виплачувались слід зазначити наступне:

Статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Таким чином, ст. 43 Закону № 2262-XII регулює не лише питання розрахунку розміру пенсій за вислугу років, що призначаються вперше, а і під час перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки стаття 43 міститься в розділі щодо обчислення розміру пенсії.

Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону №2262-XII Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

Адже, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Правовий висновок закріплений Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2019 року по справі №826/3858/18, а в силу ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 закріплено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу права і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Крім того, Конституційний Суд України, надаючи офіційне тлумачення основних визначальних норм в сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, та деяких інших осіб (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 № рп-4/2015) констатував: "Аналіз наведених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб")".

Верховний Суд України також у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-70а15 вказав на те, що будь-які надбавки, підвищення, доплати, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Враховуючи вищевикладене, пункт 3 Постанови КМ України № 103, передбачає перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій виплачених поліцейським у січні 2016 року, хоча фактично додаткові види грошового забезпечення поліцейським були затверджені лише у квітні 2016 року наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року.

За таких обставин пункт 3 постанови №103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, фактично звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам, а тому звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Отже, Кабінет Міністрів України, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Доводи про те, що оскаржуваною постановою не передбачається зменшення розміру перерахунку пенсій військовослужбовцям є безпідставними, оскільки спірна постанова встановлює відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу).

Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Щодо обмеження максимальним розміром пенсії, слід вказати наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262- XII зі змінами, зокрема:

- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

- положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - втратили чинність у зв`язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

При цьому у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України.

Стосовно посилань відповідача на чинність попередньої редакції ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, а саме в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668), слід зазначити, що Конституційним судом не було визнано неконституційною якусь одну конкретну редакцію ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 № 2262-ХІІ, а було визнано саме положення ч. 7 ст. 43 вказаного закону зі змінами, тобто з усіма змінами, що були внесені до прийняття рішення, в тому числі й в редакції Закону України від 08.07.2011 року. За таких обставин, положення частини 7 статті 43, які визначають саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такої не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії без обмежень з підстав, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 року №911, від 06.12.2016 року №1774 та ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є необґрунтованими, оскільки пенсійний орган застосовує ці положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, що суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, та саме існування можливості обмеження розміру пенсій військовослужбовців як такової не можуть бути застосовані ані в редакціях, що передують даті прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, ані у випадках зміни періодів її застосування, оскільки саму можливість такого обмеження пенсій військовослужбовців органами Пенсійного Фонду України, яку було встановлено цим законом було визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Аналогічна правова позиція щодо неправомірності обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром висловлена Верховним Судом в численних постановах які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими, зокрема: постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справа № 127/4267/17; постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року справа №522/16882/17; постанова Верховного Суду від 06 листопада 2018 року справа № 522/3093/17; постанова Верховного Суду від 31 січня 2019 року справа №638/6363/17; постанова Верховного Суду від 12 березня 2019 року справа №522/3049/17; постанова Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справа №127/4270/17; постанова Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справа №463/925/17; постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справа №522/6739/17; постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справа №826/17744/17; постанова Верховного Суду від 05 лютого 2020 року справа №815/357/18.

Щодо позовних вимог про зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії з проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, суд зазначає наступне.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Аналогічні правила стосовно компенсації містяться і у приписах ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При вирішенні спору окружний адміністративний суд зважає на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" викладений Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 р. по справі №646/6250/17, де вказано "З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.".

Оскільки факт отримання позивачем виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта було встановлено судовим рішення, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення ГУПФУ в Харківській області від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (категорія справи 826/4418/14), вказано, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

Щодо частини позовних вимог про незастосування до виплати та компенсації постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 та здійснення виплати щомісяця рівними частинами протягом дев`яти місяців з дати набрання рішенням законної сили, суд зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19 були визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ №649 від 22.08.2018, відтак у силу ст.ст.265 та 325 КАС України з 22.07.2020 постанови КМУ №649 від 22.08.2018 не існує чинного нормативного акту.

Вказана обставина унеможливлює застосування пенсійним органом недіючого рішення Уряду України та засвідчує відсутність у заявника порушеного суб`єктивного права за цією вимогою.

Вимоги щодо здійснення виплати щомісяця рівними частинами протягом дев`яти місяців з дати набрання рішенням законної сили заявлені на майбутнє, відтак задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у неврахуванні під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 надбавки за особливості проходження служби та премії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 85% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років вказаних в довідці №100/30774-2003003432 від 24.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); премії (174% грошового забезпечення вказаного в довідці №100/30774-2003003432 від 24.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. № 988); здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.