Рішення № 91844735, 24.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24.09.2020 р. справа №520/9383/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - не прибув, подав заяву про слухання у відсутність, представника відповідача - Ілюхіна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання неправомірною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі Відділу з питань перерахунків пенсій №28 Управління застосування пенсійного законодавства з приводу нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2011р. №2-а-10236/11; 2) зобов`язання нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини доходів, за період з 10.06.2011р. по 18.07.2017р., у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2006 року по 10.06.2011 року згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2011р. №2-а-10236/11.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що мала місце затримка у виплаті пенсії, а вказана обставина зумовлює нарахування компенсації у порядку Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, пенсійний орган, владний суб`єкт, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що відсутні підстави для виплати компенсації, адже платіж мав разовий характер.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження публічної служби в органах внутрішніх справ залучався до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), має 2 групу інвалідності, отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вказане підтверджується довідками МСЕК серії ХАР №044980 від 11.09.2002р., серія 2-18 МАЖ №031539 від 11.09.2002р., посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. серії НОМЕР_1 від 02.08.2019 р., первинно перебував на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова, з 31.05.2019 р. після реорганізації перебуває на обліку ГУ ПФУ в Харківській області.

Між заявником та УПФУ в Московському районі м. Харкова мала місце низка спорів з приводу повноти та розміру виплати пенсії.

Так, постановою Московського районного суду м. Харкова від 28.04.2011 р. по справі №а-а-7340/2011 рік позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як інваліду ЧАЕС 2 групи, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 01.03.2011р. з подальшим перерахуванням відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постійно на весь час виплати пенсії.

На виконання цього рішення суду, пенсійним органом 21.05.2011р. було видано розпорядження про перерахунок пенсії заявника.

У подальшому, постановою Московського районного суду м. Харкова від 10.06.2011 р. по справі №2-а-10236/11 було визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше сплачених сум призначеної з 01.01.2006 року державної пенсії, враховуючи 8-ми кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі збільшенням її у 3.5 рази згідно постанови КМУ від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацюючих громадян з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року та за 01.01.2011 року довічно.

На виконання цього рішення суду, пенсійним органом 19.08.2011р. було видано розпорядження про перерахунок пенсії заявника.

18.07.2017р. дане судове рішення було виконано шляхом проведення на користь заявника виплати боргу по пенсії у сумі 91400,00 грн.

Викладені обставини відповідачем не заперечені і не спростовані.

19.05.2020р. заявник звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів.

За результатами розгляду цього звернення заявника владним суб`єктом була вчинена відмова, котра оформлена листом від 12.06.2020 р. №2000-03338/33743, яку владний суб`єкт мотивував тим, що постанова місцевого суду не містила зобов`язань щодо виплати компенсації втрати частини доходу.

Не погодившись із цим, заявник ініціював даний спір.

У силу правового висновку постанови Великої палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 пенсійні спори за позовами громадян підлягають розгляду без застосування строку давності.

Тому вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскарженого діяння владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, спеціальним законом чітко передбачено правило нарахування компенсації втрати частини доходів у спірних правовідносинах.

Аналогічне за змістом правило міститься і в положеннях загальної норми права - ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням обставини проведення виплати на користь заявника пенсії саме за рішенням суду (а не унаслідок власного вільного та невимушеного волевиявлення) слід вважати доведеним факт існування вини у діянні тероргану ПФУ з приводу пенсійного забезпечення заявника.

Викладене також спростовує довід ГУПФУ стосовно того, що затримка у виплаті сталася з вини Державної казначейської служби України.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Суд вважає, що проведення виплат на виконання рішень суду не змінює правової природи та характеру тих правовідносин, у яких виник спір як правовідносин з приводу виплати пенсії, тобто проведення регулярних, постійних та систематичних виплат коштів на користь фізичної особи - громадянина.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У силу ч. 2 ст. 2 цього закону під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Суд зазначає, що з урахуванням правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020р. у справі №815/1226/18 та постанови Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №461/5775/16-а положення ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у силу ч.5 ст.242 КАС України слід тлумачити як відсутність будь-яких правових перепон для цього.

Оскільки факт отримання позивачем виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб`єкта було встановлено судовим рішення, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення владного суб`єкта від виконання обов`язку за ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб`єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Відмова ж владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу у нарахуванні компенсації втрати частини доходів оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру.

Отже, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для визнання протиправною вчиненої владним суб`єктом відмови та обтяження ГУПФУ обов`язком провести нарахування та виплату платежів з компенсації втрати частини доходу.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену листом від 12.06.2020 р. №2000-0333-8/33743.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ідентифікаційний код - 14099344) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) компенсацію втрати доходу за платежами по судовому рішенню у справі №2-а-10236/11 у порядку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Роз`яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено 28 вересня 2020 року; підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко