Ухвала суду № 91842513, 29.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 вересня 2020 року Справа № 160/6742/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахуванням уточненої позовної заяви звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області щодо порушення прав ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов`язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на діагностику для надання йому цілеспрямованої та ефективної медичної допомоги, протиправною;

- зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області відшкодовувати ОСОБА_1 збитки на страхові витрати на ефективну медичну допомогу, що спрямована та складаються із профілактики, діагностики, лікування та реабілітації;

- визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, які порушують права ОСОБА_1 на соціальний захист, що включає право по зобов`язанню забезпечувати фінансування та виплачувати страхові витрати на його медичну допомогу, у тому числі витрати на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість, протиправними;

- зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області відшкодовувати ОСОБА_1 збитки на страхові витрати, на ефективну медичну допомогу, на придбання ліків, на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість;

- стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти в сумі 1 045,67 грн. на медичну допомогу на підставі виданої лікуючим лікарем невропатологом довідки про призначення ОСОБА_1 лік та рахунків про вартість придбаних ним лік;.

- стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області кошти на моральне відшкодування в сумі 4 000 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області з 19.07.2001 року. Згідно висновку МСЕК від 02.11.2017 позивачу встановлено 30 % втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві сукупно: 20% за наслідками виробничої травми 1997 року та 10% за наслідками виробничої травми 1995 року, безстроково, також визначено потребу у медикаментозному лікуванні у ортопеда та невропатолога. Позивач стверджує, що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. №1105-XIV(п. 1 ч. 2. ст. 10). Позивач також зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з питання фінансування витрат на діагностику, придбання лік для надання йому медичної допомоги, однак відповідач постійно відмовляв. Отже, на думку позивача Фонд соціального страхування допустив протиправну бездіяльність, оскільки відмовив у фінансуванні страхових витрат на цілеспрямовану та ефективну медичну допомогу, у тому числі на придбання ліків, а отже такі дії відповідача суперечать абз. 6 ч. 3 ст. 42 Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 року вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із копією для вручення відповідачу із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; засвідчені копії документів для суду та для вручення відповідачу та третім особам із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - "Копія" та у лівому нижньому куті документа - "Згідно з оригіналом".

10.07.2020 року ОСОБА_1 до канцелярії суду подано уточнену позовну заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій містились засвідчені копії документів.

Також, в уточненій позовній заяві позивачем ставилося питання щодо звільнення від сплати судового збору з огляду на приписи п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, продовжено строк на усунення недоліків означеної позовної заяви та надано позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Копія ухвали від 15.07.2020 року направлялася позивачу за адресою вказаною у позовній заяві поштовим відправленням. Однак, на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Окрім того, не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції було подано апеляційну скаргу, яка надійшла на адресу Третього апеляційного адміністративного суду 28.07.2020 року.

Тобто, у даному випадку, ОСОБА_1 про факт існування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року був обізнаний.

За результатами розгляду означеної апеляційної скарги, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 1 статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси, повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 11 статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням встановленого строку зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/3699/17, від 14.03.2019 у справі №0940/1233/18, від 28.05.2020 у справі №215/3308/18.

Суд також зауважує, що згідно частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частинами 1, 3 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зазначає, що позивач, направивши позов до суду, не звернувся у будь-який спосіб до суду, щоб дізнатись про стан розгляду позовної заяви.

Відтак, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач став ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, у подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов`язками, не цікавившись станом розгляду його позовної заяви. Відтак, процесуальна бездіяльність позивача не можете ставити під сумнів здійснення судочинства судом.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що станом на 29.09.2020 ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху не виконана, недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, жодних клопотань та/або заяв на адресу суду від позивача не надходило.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, що передбачено ч. 8 ст. 169 КАС України.

Керуючись статтями 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на медичну допомогу та стягнення моральної шкоди- повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник