Рішення № 91841982, 29.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2020 р. Справа № 120/3059/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 23 червня 2020 року отримав вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № Ф-12268-17 від 05.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн. Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 28.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем добровільно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, він зобов`язаний сплатити суму єдиного внеску, зазначену в такому звіті. Сума боргу, що зазначена у вимозі, самостійно задекларована та своєчасно не сплачена. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена правомірно, тому підстав для її скасування немає.

26.08.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 18.03.2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності.

05.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12268-17 на суму 11016,72 грн.

Вважаючи таку вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 18.03.2014 року отримує пенсію по інвалідності, а відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 звільняється від сплати єдиного внеску, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон №1058).

Стаття 1 Закону №2464 визначає єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Поряд із цим, за приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічні за змістом положення відображені у пункті 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у пункті 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Із зазначеного слідує, що необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону № 2464 є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з положеннями частин 2, 3 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, особи, які не підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до органу доходів та зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною 3 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, передбачено, що Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

В даному випадку, враховуючи, що позивач є пенсіонером по інвалідності третьої групи та припинив підприємницьку діяльність, суд приходить висновку, що позивач на підставі положень частини 4 статті 4 Закону №2464 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, суд критично оцінює посилання представника відповідача на подану позивачем звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску, оскільки подання такої звітності не є передбаченою законом умовою. Натомість, особа, що підпадає під дію положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" може брати участь у відповідній системі страхування лише добровільно за її заявою. Відтак, звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.

Саме поданий звіт позивача від 10.01.2020 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб з визначеннями суми єдиного внеску за 2019 рік, відповідачем було розцінено як намір сплатити відповідну суму єдиного внеску, а тому і було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12268-17 від 05.06.2020 року, відповідно до якої, позивачу необхідно було сплатити борг з ЄСВ в сумі 11016,72 грн.

З огляду на вищевикладене, в частині визнання вимоги протиправною, позов задоволенню не підлягає, оскільки, на час формування даної вимоги відповідач діяв правомірно.

При цьому, несплата позивачем визначеної у вимозі суми та її послідуюче оскарження в судовому порядку, свідчить про відсутність волевиявлення позивача на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та наміру бути платником єдиного внеску. А так як іншого порядку скасування вимоги для позивача, окрім судового, не існує, тому, з урахуванням доводів позивача та норм діючого законодавства суд дійшов висновку про скасування сформованої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12268-17 від 05.06.2020 року, як такої, що стосується особи, звільненої Законом від сплати ЄСВ, яка, добровільно не виявила бажання приймати участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №2240/2690/18, у постанові від 31.01.2019 року.

Що ж до позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків позивача заборгованість з єдиного внеску в розмірі 11016,72 грн., то суд зазначає наступне.

Так, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №813/7097/14 від 28 лютого 2020 року.

Таким чином, беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, ефективним способом відновлення прав позивача, на думку суду, є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 11016,72 грн., оскільки це забезпечить поновлення майнових прав платника податків, порушених оскаржуваною вимогою № Ф-12268-17 від 05.06.2020 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 560,53 грн. (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 91, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 1, 4, 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, ст. 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 року, Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 року, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12268-17 від 05.06.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області провести коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 , шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 11016 (одинадцять тисяч шістнадцять) гривень 72 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Свентух Віталій Михайлович