Рішення № 91841076, 07.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2020 справа № 914/2622/19

м.Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Козаков і партнери", м.Львів

до відповідача-1: Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України "Орієнтир", м.Львів

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м.Львів

до відповідача-3: ОСОБА_2 , м.Львів

до відповідача-4: ОСОБА_3 , м.Львів

до відповідача-5: ОСОБА_4 , м.Львів

до відповідача-6: ОСОБА_5 , м.Львів

про стягнення 3% річних у розмірі 542777,75 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Зарицької О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Горпинюк І.Є. - адвокат (довіреність від 14.01.2020);

від відповідача-1: Яцишин І.І. - директор;

від відповідачів-2: Березовська Л.В., Сірий А.В. - адвокат;

від відповідача-3: не з' явився;

від відповідача-4: Яцишин І.І.

від відповідача-5: Чабан Н.М.;

від відповідача-6: не з`явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Козаков і партнери", м.Львів до Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України "Орієнтир", м.Львів, до ОСОБА_1 , м.Львів, до ОСОБА_2 , м.Львів, до ОСОБА_3 , м.Львів, до ОСОБА_4 , м.Львів, до ОСОБА_5 , м.Львів про:

- солідарне стягнення з Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України "Орієнтир" та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 3% річних в сумі 542777,75грн.

З метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , суд в порядку ст. 176 ГПК України 18.12.2019 звернувся із запитами до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області, для надання відомостей про реєстрацію місць проживання перелічених фізичних осіб.

Ухвалою суду від 21.12.2019 відкрито провадження у справі №914/2622/19 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.01.2020. Подальший хід розгляду справи відображенрй у відповідних ухвалах суду по справі та протоколах судових засідань. Так, зокрема, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін,у зв`язкум із неявкою сторін в засідання через запроваджені карантинні заходи в Україні, пов`язані із пандемією коронавірусу.

Ухвалою-викликом суду від 26.08.2020 розгляд справи відкладено на 07.09.2020 з підстав викладених в ній.

Позивач в судове засідання 07.09.2020 явки представника не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача, зокрема про відмову від позову чи про залишення позову без розгляду до суду не надходили.

Представник відповідача-1, який також є відповідачем-4, в судове засідання 07.09.2020 з`явився, проти позовних вимог заперечив.

Відповідач-2 та представник відповідача-2 в судове засідання 07.09.2020 з`явився, проти позовних вимог заперечили.

Відповідача-5 в судове засідання 07.09.2020 з`явився, проти позовних вимог заперечив.

Відповідачі 3,6 явки повноважних представників в судове засідання 07.09.2020 не забезпечили, поважності причин неявки суду не повідомили. Заяви, клопотання тощо до суду від відповідачів не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що позивач та відповідачі 3,6 були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, однак не забезпечили явки представників в судове засідання та не повідомили причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.

21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк» (Первісний кредитор) та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір № 16/19-919/2012 згідно якого Позичальнику було надано кредит в сумі 350 000,00 доларів США (триста п`ятдесят тисяч доларів США 00 центів) з кінцевою датою погашення 20.06.2020 зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі місячний LIBOR (1m) + маржа в розмір 12 процентів річних. Відповідно до умов Кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості, що міститься в додатку №1 до цього договору, з повним поверненням заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення заборгованості (п.2.9.1). (далі-Кредитний договір).

Згідно з меморіальним ордером №4855950 від 22.06.2012 відповідачу видано кредит згідно з угодою №16/19-919/2012 на суму 346 424,14 дол. США. Згідно з меморіальним ордером №4855909 від 22.06.2012 (призначення платежу), кредитні кошти згідно з заявою №1 від 22.06.2012 спрямовані для продажу іноземної валюти, а згідно з меморіальним ордером №4857581 від 22.06.2012 кошти від продажу іноземної валюти були перераховані на рахунок відповідача.

27.11.2013 сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №16/19-919/2012 від 21.06.2012, якою порядок і строк повернення кредиту не змінювались.

В забезпечення виконання зобов`язань, 21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк», та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком і.Я., за реєстровим №2440 (далі - Договір іпотеки).

Згідно Договору іпотеки в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 641,2 кв.м., реєстраційний номер 26004211 та нежитлові приміщення «К-1» загальною площею 488,9 кв.м., реєстраційний номер 28858540, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., за реєстровим № 2436 (далі - Договір іпотеки 2).

Згідно Договору іпотеки 2, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 36950664.

21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я., за реєстровим № 2438 (далі - Договір іпотеки 3).

Згідно Договору іпотеки 3, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 273260.

21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк», та:

1) ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 16/19-919/2012-П1;

2) ОСОБА_3 було укладено Договір поруки N9 16/19-919/2012-П2;

3) ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № 16/19-919/2012-ПЗ;

4) ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № 16/19-919/2012-П4;

5) ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 16/19-919/2012-П5.

21.07.2014 між ПАТ «Неос Банк» (правонаступник усіх прав і обов`язків ПАТ «Банк Кіпру»), (клієнт), та ПАТ «Альфа-Банк» (фактор) було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.2.3 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором. Сторони у день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру за формою, встановленою додатком №2 .

Фактором та клієнтом підписано акт прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників за договором факторингу №1 від 21.07.2014. Також представниками сторін договору факторингу підписано акт прийму-передачі документації за договором факторингу №1 від 21.07.2014, акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованостей боржників в електронному вигляді за договором факторингу №1 від 21.07.2014 та акт прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді за договором факторингу №1 від 21.07.2014. Згідно з додатком №1 до договору факторингу, клієнтом відступлено фактору право вимоги заборгованостей до боржників з реєстром заборгованостей, серед яких під порядковим номером 879 наявний Кредитний договір №16/19-919/2012 від 21.06.2012, боржником за яким є Підприємство об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир" (обставини встановлені судовими інстанціями при розгляді справи №914/274/18).

Судом встановлено, що 14.02.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Альфа-Банк до Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» про стягнення 435 298,37 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 12 472 419,63 грн., з яких 279 997,96 доларів США заборгованість по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 8 022 662,83 грн., та 155 300,41 доларів США заборгованість по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становить 4 449 756,80 грн., з підстав порушення позичальником зобовязань за Кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 року з додатковою угодою №1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.07.2018 у справі №914/274/18 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м.Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) 279 997,96 дол. США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становило 8 022 662,83 грн., та 21 067,38 доларів США заборгованості по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 року становило 603 634,71 грн., та 129 463,71 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2018 у справі №914/274/18 оскаржувалось до Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 р у справі №914/274/18 апеляційну скаргу Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» задоволено частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2018 у справі № 914/274/18 скасовано в частині стягнення 23 333,33 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 668 560,01 грн, та 21 067,38 доларів США заборгованості по відсоткам, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 603 634,70 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті стягнення 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн, рішення залишено без змін.

Присуджено до стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа- Банк» судовий збір в розмірі 110 306,08 грн за подання позовної заяви.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» судовий збір в розмірі 79 697,86 грн за подання апеляційної скарги.

Присуджено до стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» в дохід Державного бюджету України судового збору в розмірі 89695,00 грн за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 вересня 2019 касаційну скаргу Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» залишено без задоволення, а Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2018 (в частині залишеній без змін постановою апеляційного суду від 28.01.2019) у справі № 914/274/18 залишено без змін.

Поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 914/274/18.

Під час розгляду справи №914/274/18 судовими інстанціями було встановлено, зокрема, таке.

21.06.2012 між ПАТ «Банк Кіпру» (кредитор) та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (позичальник) було укладено Кредитний договір №16/19-919/2012, згідно з умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 350 000,00 доларів США на строк до 20.06.2020 зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі місячний LIBOR (1m) + маржа в розмір 12 процентів річних. Повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості, що міститься в додатку №1 до цього договору, з повним поверненням заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення заборгованості .

Додатком №1 до кредитного договору визначено «графік погашення заборгованості», згідно з яким днем здійснення повернення останнього чергового платежу визначено 20.06.2020.

Згідно з меморіальним ордером №4855950 від 22.06.2012 позичальнику видано кредит згідно з угодою №16/19-919/2012 на суму 346 424,14 дол США.

Згідно з меморіальним ордером №4857581 від 22.06.2012 кошти були перераховані на рахунок відповідача .

21.07.2014 ПАТ «Неос Банк», яке, як вказано в договорі, а також згідно з довідкою ПАТ «Неос Банк» від 17.07.2014, є правонаступником усіх прав і обовязків ПАТ «Банк Кіпру», (клієнт) та ПАТ «Альфа-Банк» (фактор) уклали договір факторингу №1, відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів і договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому цим договором.

У п.2.3 договору зазначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором. Сторони у день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру за формою, встановленою додатком №2.

21.07.2014 між сторонами договору факторингу було підписано акт прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників. Також представниками сторін договору факторингу підписано акт прийму-передачі документації за договором факторингу, акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованостей боржників в електронному вигляді та акт прийому-передачі персональних даних в електронному вигляді.

Згідно з додатком №1 до договору факторингу, який також підписаний сторонами договору факторингу, клієнтом відступлено фактору право вимоги заборгованостей до боржників з реєстром заборгованостей, серед яких під порядковим номером 879 наявний кредитний договір №16/19-919/2012 від 21.06.2012, боржником за яким є Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир».

14.01.2015 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало Підприємству об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнти» вимогу-повідомлення про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №16/19-919/2012 у 30-денний строк. Згідно з вказаною вимогою станом на 22.12.2014 заборгованість становить 279 997,96 дол США - заборгованість по кредиту, та 21 067,38 дол США - заборгованість по відсотках. Дана вимога отримана останнім 30.01.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, вказана вимога, яка мала бути виконана у строк до 14.02.2015, була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи, що сторони не досягли згоди щодо повернення кредитних коштів та з огляду на те, що претензія про дострокове повернення кредиту відповідачем була залишена без задоволення, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду про стягнення в судовому порядку з Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтр» заборгованості у розмірі 279 997,96 дол США по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 8 022 662,83 грн, та 155 300,41 дол США по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 4 449 756,80 грн.

Судами було встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» набуло право вимоги до відповідача по стягненню заборгованості по Кредитному договору №16/19-919/2012 від 21.06.2012 відповідно до вимог чинного законодавства,а відтак у відповідача наявний обовязок виконувати умови договору, у визначеному договором порядку, незалежно від зміни кредитора у зобовязанні.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заборгованості станом на 14.01.2015, зазначив, що сума неповернутого тіла кредиту становить 256 664,63 дол США. Враховуючи, що курс долара до гривні станом на 17.01.2018 визначено у розмірі 2865.2576 за 100 дол США, то відповідно заборгованість в еквіваленті до національної валюті становить 7 354 102,81 грн.

Відтак в решті позовних вимог про стягнення 23 333,33 дол США тіла кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 668 560,01 грн, відмовлено, як такої, що заявлена безпідставно.

У постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15-ц, Верховний суд дійшов висновку, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Аналогічна позиція щодо правильного застосування норм права висловлена Великою палатою Верховного суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.91).

Враховуючи наведені положення, правову позицію Верховного суду України та обставини вказаної справи, суди прийшли до висновку, що звертаючись з даним позовом, позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків після 14.01.2015, звернення з вимогою дострокового повернення всієї суми заборгованості по кредиту.

Договором сторони визначили, що нарахування процентів за кредитом здійснюється у валюті кредиту впродовж всього строку користування кредитом до повного повернення заборгованості, щомісячно, 21 числа кожного місяця, за період з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця, на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом (п.2.6). Відповідно до п.2.9.1 договору повернення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіка погашення заборгованості, а відповідно до п.2.9.2 нараховані проценти сплачуються щомісячно в період з 21 до 27 числа кожного місяця.

Розрахунок позивача, як зазначено апеляційною інстанцією, не містить конкретних періодів із зазначенням відповідної відсоткової ставки та із визначенням суми заборгованості, на яку нараховуються відсотки.

Разом з тим, звертаючись з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості, позичальнику було нараховано 21 067,38 доларів США по відсотках за період до 21.12.2014 .

Таким чином, звертаючись до суду 12.02.2018 з вимогою про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 155 300,41 доларів США, та з огляду на те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків після 14.01.2015, звернення з вимогою дострокового повернення всієї суми заборгованості по кредиту, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності, оскільки такі нарахування відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані до 21.12.2014.

Відтак позовна вимога про стягнення 155 300,41 дол США заборгованості за відсотками, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 4 449 756,80 грн, до задоволення не підлягає, як така, що безпідставно заявлена.

На примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 Господарський суд Львівської області 15.02.2019 видав наступні накази у справі №914/274/18 ( справа № 914/274/18 витребувана з архіву Господарського суду Львівської області при розгляді даної справи №914/2622/19):

-наказ (на бланку №050803) на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн;

-наказ (на бланку №050804) на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) судового збору в розмірі 110 306,08 грн за подання позовної заяви;

-наказ (на бланку №050805) на стягнення з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) на користь Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) судового збору в розмірі 79 697,86 грн за подання апеляційної скарги;

-наказ (на бланку №050806) на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УКуЛичак.р мЛьв./Личаківський/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 34312206082065, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судового збору в розмірі 89695,00 грн за розгляд апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2019 року між Акціонерним Товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс» (фактор) був укладений Договір факторингу, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за палату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за Кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 (основний договір), що укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «НЕОС Банк») та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир», за яким клієнт набув статусу кредитора відповідно до Договору факторингу №1 від 21 липня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Юанк» (правонаступником якого у подальшому стало Акціонерне товариство «Альфа Банк»).

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу за Основним договором відступаються наступні права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 279 997,96 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 6 753 606,51 грн; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього договору в сумі 236 580,38 доларів США , що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 5 706 365,85 грн., а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих у майбутньому.

Відповідно до п.1.3 договору факторингу право грошової вимоги вважається відступленим фактору після отримання грошових коштів від фактора. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів.

Відповідно до п.п.2.1.5 п.2.1 договору факторингу всі документи, надані клієнтом фактору у зв`язку з підготовкою до укладення цього договору, були подані останньому у їх завершеному стані, і на дату їх подання повністю та достовірно відображають інформацію про нього. За час, що минув з моменту подання зазначених документів фактору, не відбулось ніяких змін у юридичному статусі, фінансовому стані або діяльності клієнта, що приведуть або можуть привести до невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за цим договором.

У п.п.2.1.7 п.2.1 договору факторингу зазначено, що відсутні будь-які обставини, що обмежують клієнта в укладенні та виконанні цього Договору, або які можуть ускладнити/зробити неможливим виконання боржником відступлених за цим договором прав.

Відповідно до умов у п.3.1, загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору, становить 12 459 972,36 грн.

Фактор зобов`язаний (п.3.2) передати в розпорядження клієнту грошові кошти в розмірі не менше, ніж 5 185 842,79 грн без ПДВ шляхом перерахування в строк до 26 вересня 2019 року (включно) на рахунок НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.3 договору факторингу, за передані фактором в розпорядження клієнта грошові кошти, клієнт сплачує фактору плату в розмірі 100,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування протягом трьох робочих днів з моменту проведення фактором опалати передбаченої п.3.2 цього договору на рахунок фактора № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», код банку 300346, ЄДРПОУ 39955100.

Відповідно до п.п.4.1.5 п.4.1 договору факторингу фактор має право на наступне відступлення права грошової вимоги третім особам в рамках цього Договору.

Фактор зобов`язується: п.п.4.2.1 п.4.2 - передати в розпорядження клієнта грошові кошти за придбані права грошової вимоги в порядку, строки і в розмірах, передбачених п.3.2 цього Договору; п.п.4.2.2 п.4.2 - повернути клієнту придбані фактором за цим договором права грошової вимоги у разі не передання в розпорядження клієнту грошових коштів у розмірі і строки, встановлені цим договором; п.п.4.2.3 п.4.2 - сповістити боржника про уклакдення цього договору та відступлення прав на користь фактора; п.п.4.2.4 п.4.2 - повернути клієнту отримані грошові кошти за основним договором та/або документи отримані від клієнта за цим договором у випадку розірвання цього договору.

Клієнт зобов`язується:п.п.4.4.1 п.4.4 - передати фактору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту повного виконання сторонами цього договору оформлені належним чином усі наявні в кредитній справів документи, в тому числі, договори, що зазначені в п.п.1.1 та 1.4 цього договору, шляхом підписання акту приймання-передачі; п.п.4.4.2.п.4.4 - у разі отримання коштів від боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором після відступлення прав грошової вимоги фактору, клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти фактору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх отримання (включно) на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», код банку 300346, ЄДРПОУ 39955100.

Відповідно до умов цього Договору фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права. Фактор набуває права грошової вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором за розміри одержаних одержаних ним сум за основним договором (п.5.2 Договору факторингу).

У п.6.1 Договору сторони погодились, що у разі прострочення виконання зобов`язань, встановлених в п.3.2 Договору, права грошової вимоги в повному обсязі переходять від фактора до клієнта з дня, наступного за датою, що визначена у п.3.2 цього Договору. З моменту повернення права грошової вимоги клієнту цей договір вважається розірваним і сторони не вважакють себе зобов`язаними будь-якими зобов`язаннями за Договором. При цьому, фактор повертає клієнту документи отримані за актом прийому-передачі, в день розірвання цього договору.

Відповідно до п.8.1, цей Договір вважається укладеним і набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»»язань за цим Договором.

Платіжним дорученням №262 від 26 вересня 2019 платник, ТзОВ «ФК «Карточка Плюс», перерахувало на рахунок отримувача коштів, АТ «Альфа Банк» (№ НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк») 5 185 842,79 грн з призначенням платежу «оплата згідно договору факторингу від 26 вересня 2019 року. Платник: ТОВ «ФК «Карточка Плюс», 39955100 Без ПДВ».

Сторонами підписано Акт прийому-передачі документів за Договором факторингу від 26 вересня 2019 року.

26 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» був укладений Договір факторингу № 2 відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за палату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 (основний договір), що укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Неос Банк») та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир», за яким клієнт набув статусу кредитора відповідно до Договору факторингу від 26 вересня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс».

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу відступлення прав вимоги за кредитним договором розповсюджується у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення (передачі) права вимоги, включаючи, але не обмежуючись: право вимоги сплати основних зобов`язань за кредитом;право вимоги сплати процентів за користування кредитами в розмірах, встановлених кредитним договором, нараховані станом на дату укладення цього Договору; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірах, встановлених Кредитним договором, в майбутньому після укладення цього Договору по дату виконання зобов`язань в повному обсязі; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником умов Кредитного договору, які виникнуть та/або можуть виникнути в майбутньому після укладення цього Договору, в розмірах, встановлених Кредитним договором;право вимоги інших платежів відповідно до умов кредитного договору, які виникнуть та/або можуть виникнути в майбутньому після укладення цього Договору;інші права, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.1.3 договору факторингу №2 права вимоги за кредитним договором визначеним у п.1.1 договору оцінюються сторонами у розмірі 5 186 842,79 грн. без ПДВ ( далі - ціна права, що відступається).

Відповідно до п.1.4 сторонами підтверджується, що на момент укладення цього договору заборгованість боржника за кредитним договором становить 516 578,34 дол.США, що в загальній сумі за офіційно встановленим курсом Національного банку України на дату укладення цього Договору становить12 459 972,36 грн, в тому числі: зі сплати кредиту: 279 997,96 доларів США, що за офіційно до встановленого курсу НБУ на дату укладення цього договору становить 6 753 606,51 грн; зі сплати відсотків: 236 580,38 дол.США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення цього Договору становить 5 706 365,85 грн.

Клієнт вибуває з усіх правовідносин, що склалися між ним і боржником з моменту підписання цього договору, але не раніше виконання п.2.2 цього Договору (п.1.5). Фактор заміщає Клієнта в усіх правовідносинах, що склалися між ним і боржником з моменту зарахування грошових коштів в сумі, в строк і на рахунок Клієнта, що зазначені в пунктах 1.3,2.2 Договору (п.1.6). Відповідно до п.1.7 відступлення прав вимоги за цим Договором вважатиметься здійсненим з моменту повного виконання Фактором забов`язання по оплаті прав, що відступаються.

Відповідно до п.2.2 оплата Клієнту за відступлені права вимоги проводиться наступним чином:у строк до 26.09.2019 року (включно) фактор зобов`язується передати клієнту грошові кошти у розмірі 5 186 842,79 грн. без ПДВ.

Фактор сплачує клієнту суму, визначену пунктами 1.3,2.2 цього Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк», код банку 300346, ЄДРПОУ 39955100.

Відповідно до п.2.3, зобов`язання фактора вважаються виконаними з моменту внесення грошових коштів в сумі, в строк і на рахунок клієнта, що зазначені в пунктах 1.3,2.2 Договору, належним підтвердженням чого є прибутковий касовий ордер Банку, в якому відкрито рахунок клієнта.

Зобов`язання клієнта щодо передачі фактору документів, які мають значення для здійснення його прав як кредитора за кредитним договором та договорами забезпечення, виникають з моменту зарахування грошових коштів в сумі визначеній в п.1.3 цього Договору на розрахунковий рахунок клієнта, визначений п.2.2 цього Договору.

У п.4.4 Договору зазначено, що фактор повідомлений про порушення Боржником своїх обов`язків за Основним зобов`язанням, а також повідомлений про судові процеси, які ініційовані відносно боржника щодо Кредитного договору.

Сторони погодились, що право вимоги за Кредитним договором вважається дійсними, повним та у жодному разі не підлягає поверненню Клієнту.

У п.п.3.1.1 п.3.1 зазначено, що протягом 7 робочих днів з дати виконання Фактором зобов`язання по оплаті прав, що відступаються, Клієнт зобов`язаний передати Фактору за актом прийому-передачі оригінали документів, перелік яких наводиться у цьому пункті договору, а також всі документи, які засвідчують права, що відступаються за Договором і інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до п.6.1, цей Договір вважається укладеним і набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»»язань за цим Договором.

Платіжним дорученням №18 від 26 вересня 2019 платник, ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери», перерахував на рахунок отримувача, ТОВ «ФК «Карточка плюс», 5 186 842,79 грн з призначенням платежу «оплата за договором факторингу №2 від 26.09.2019 року. Без ПДВ».

Сторонами підписано Акт прийому-передачі документів за Договором факторингу №2 від 26 вересня 2019 року.

27 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» направило Позичальнику Повідомлення про відступлення прав вимог вих. № 2019/09/27-1, що підтверджується поштовою квитанцією, накладною та описом вкладення у цінний лист.

Наявними у справі №914/2622/19, яка розглядається господарським судом, документами підтверджується, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,звернулось із заявами до органів виконавчої служби за примусовим виконанням рішення у справі №914/274/18 на підставі виданих Господарським судом Львівської області 15.02.2019 року наказів.

Так, 14.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем прийнято постанову ВП №58629244 про відкриття виконавчого провадження за наказом, виданим Господарським судом Львівської області 15.02.2019 №914/274/18 про стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн.

За відомостями у Постанові, стягувачем є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», адреса : м.Київ, вул.Десятинна,4/6, код ЄДРПОУ 23494714.

За відомостями у Постанові Боржником є Підприємство об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» , адреса: м. Львів, вул. Масарика, 2/54, код ЄДР 22333765.

Як вбачається зі змісту Постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 10.02.2020 ВП №58629244, в ході примусового виконання зазначеного вище наказу господарського суду з арештованих рахунків боржника в банківських установах стягнуто частково борг по виконавчому провадженню.

Так, згідно з платіжним дорученням №358 від 20.03.2019 року, на користь стягувача (АТ «Альфа-Банк») перераховано 1 100,78 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 20.03.2019 року становить 40,53 дол.США.

Згідно з платіжним дорученням №359 від 20.03.2019 року, з боржника стягнуто 110,08 грн. основної винагороди приватного виконавця, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 20.03.2019 року становить 4,05 дол.США.

Згідно з платіжним дорученням №550 від 24.04.2019 року, на користь стягувача перераховано 99 533,26 грн, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.04.2019 року становить 3 729,51 дол.США.

Згідно з платіжним дорпученням №551 від 24.04.2019 року з боржника стягнуто 9 953,33 грн основної винагороди приватного виконавця, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.04.2019 року становить 372,95 дол.США.

Як зазначено у Постанові, залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 10.02.2020 року становить 252 894,59 дол.США.

10.02.2020 на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача Жукави К.В. з клопотанням повернути виконавчий документ без виконання відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, Постановою від 10.02.2020 ВП №58629244 виконавчий документ, (наказ №914/274/18, виданий 15.02.2019 Господарським судом Львівської області на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн) та авансовий внесок в розмірі 33 211,00 грн повернуто стягувачу.

Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У пункті 3 резолютивної частини Постанови від 10.02.2020 ВП №58629244 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 10.02.2023 року.

Окрім того, 14.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем прийнято постанову ВП №58630877 про відкриття виконавчого провадження за наказом, виданим Господарським судом Львівської області 15.02.2019 №914/274/18 про стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (79058, Львівська обл., місто Львів, вул. Масарика, будинок 2/54, код ЄДР 22333765) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, код ЄДР 23494714) судового збору в розмірі 110 306,08 грн за подання позовної заяви.

За відомостями у Постанові, стягувачем є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», адреса : м.Київ, вул.Десятинна,4/6, код єДРПОУ 23494714.

За відомостями у Постанові Боржником є Підприємство обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» , адреса: м. Львів, вул. Масарика, 2/54, код ЄДР 22333765.

Як вбачається зі змісту Постанови приватного виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. від 10.02.2020 ВП №58630877, в ході примусового виконання зазначеного наказу господарського суду з арештованих рахунків боржника в банківських установах стягнуто частково борг по виконавчому провадженню.

Так, згідно з платіжним дорученням №553 від 24.04.2019 року, на користь стягувача (АТ «Альфа-Банк») перераховано 1 654,77 грн. в рахунок погашення боргу.

Згідно з платіжним дорученням №556 від 24.04.2019 року, з боржника стягнуто 165,48 грн. основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з платіжним дорученням №633 від 15.05.2019 року, на користь стягувача перераховано 13,84 грн. в рахунок погашення боргу.

Згідно з платіжним дорпученням №634 від 15.05.2019 року з боржника стягнуто 1,38 грн. основної винагороди виконавця.

Як зазначено у Постанові, залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 10.02.2020 року становить 108 637,47 грн.

10.02.2020 на адресу приватного виконавця надійшла заява представника стягувача Жукави К.В. з клопотанням повернути виконавчий документ без виконання відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, Постановою від 10.02.2020 ВП №58630877 виконавчий документ, (наказ №914/274/18, виданий 15.02.2019 Господарським судом Львівської області на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 110 306,08 грн за подання позовної заяви) та авансовий внесок у розмірі 2 137,12 грн повернуто стягувачу.

Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У пункті 3 резолютивної частини Постанови від 10.02.2020 ВП №58629244 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 10.02.2023 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» 16.12.2019 зверталось до Господарського суду Львівської області із Заявою про заміну сторони виконавчого провадження (справа № 914/274/18).

Заява (справа №914/274/18, а.с.3-55) обгрунтована необхідністю заміни стягувача в межах виконавчого провадження №58630877 та №58629244, які об`єднані у зведене виконавче провадження №58633045, з мотивів укладення вищеперелічених у позовній заяві у даній справі Кредитного договору від 21.06.2012 №16/19-919/2012 та укладеного 21.06.2012 в забезпечення іпотечного договору за реєстровим номером 2440, Договору факторингу №1 від 21.07.2014 між ПАТ «Неос Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», Договорів факторингу від 26.09.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс», між ТзОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та ТзОВ « ФК «Козаков і партнери», а також договорів укладених на забезпечення кредитного договору, договорів про відступлення прав за іпотечним договором тощо.

На підставі наведеного та зазначаючи, що на момент звернення до суду із заявою ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» є кредитором та іпотекодержателем щодо Підприємства об`єднання громаджян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» за Кредитним договором та Договором іпотеки а також, що звернення із заявою про заміну сторони - це не лише обов`язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа, керуючись ст.ст.15,16,19 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.52334 ГПК України, заявник у поданій у справі №914/274/28 заяві заяві просив:

- замінити сторону виконавчого провадження №58630877 - стягувача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/27418, виданого 15.02.2019, що знаходиться на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. та приєднане до зведеного виконавчого провадження №58633045;

-замінити сторону виконавчого провадження №58629244 - стягувача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/27418, виданого 15.02.2019, що знаходиться на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. та приєднане до зведеного виконавчого провадження №58633045.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.02.2020 у справі №914/274/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» про заміну сторони виконавчого провадження залишено без розгляду, оскільки від заявника 10.02.2020 надійшла заява про залишення без розгляду його заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

З матеріалів у справі вбачається.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2016 у справі №466/7453/15-ц у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №16/19-919/2012 від 21 червня 2012 та про стягнення пені - відмовлено.

Судом встановлено, що договори поруки від 21.06.2012 між позивачем та ОСОБА_3 за №16/19-919/2012-П, позивачем і ОСОБА_4 за №16/19-919/2012-П, позивачем та ОСОБА_5 за №16/19-919/2012-П, позивачем та ОСОБА_1 за №16/19-919/2012-П, позивачем та ОСОБА_2 за №16/19-919/2012-П припинилися 13.08.2015, а позов до відповідачів ПАТ «Альфа Банк» подало в суд 31.08.2015.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 у зазначеній справі рішення першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою від 13 березня 2017 колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» було відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року по справі залишено без змін.

Заявлені у даній справі позовні вимоги, позивач ( ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери») мотивує тим, що є належним Кредитором та Іпотекодержателем щодо Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» та Поручителів за Кредитним договором, Договорами іпотеки та поруки, а тому звертається з позовом про солідарне стягнення з Позичальника та Поручителів 3% в сумі 542777,75 грн , нарахованих за період з 17 грудня 2016 року по 16 грудня 2019 року.

В обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних позивач посилається, серед іншого, на те, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 року у справі №914/274/18, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 вересня 2019 у справі №914/274/18 встановлено, що сума неповернутого тіла кредиту становить 256 664,63 дол.США, що враховуючи курс долара до гривні станом на 17.01.2018 в еквіваленті до національної валюти становить 7 354 102,81 грн. Позивач наголошує, що у справі №914/274/18 вимога про стягнення 3% річних кредитором не заявлялась.

Стверджує, що станом на момент подання позову ні позичальником, ні поручителями не погашено наявну заборгованість по Кредитному договору, а відтак, наявні підстави для задоволення позову ТОВ «ФК «Козаков і партнери» щодо стягнення 3% річних в сумі 542 777,75 грн за період з 17 грудня 2016 року по 16 грудня 2019 року, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок заборгованості позивачем проведено наступним чином : сума боргу - 256 664,63 дол.США х23,497 грн. (курс НБУ станом на 16.12.2019 =6 031 089,65 грн).Процентна ставка - 3%; кількість днів прострочення - 1095 днів. Сума 3 % річних розрахована за формулою: відсотки +сума боргу х процентна ставка /100%/365 днів х кількість днів ( 6 031 089,65 грн х 3%/100%/365 днів х 1095 днів =542 777,75 грн).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Обставини невиконання відповідачем перед АТ «Альфа Банк» умов Кредитного договору№ 16/19-919/2012 від 21 червня 2012 встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 02.07.2018 у справі №914/274/18, в частині залишеній без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 р у справі №914/274/18.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст.599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже після прийняття судом рішення про стягнення заборгованості грошове зобов`язання боржника не припиняється, а тому передбачені ст.625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та три проценти річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Матеріалами у справі підтверджується звернення позивача у справі №914/274/18, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», із заявами до органів виконавчої служби за примусовим виконанням рішення у справі №914/274/18 на підставі виданих Господарським судом Львівської області 15.02.2019 року наказів.

Так, зокрема, 14.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким Зоряном Вікторовичем було прийнято постанову ВП №58629244 про відкриття виконавчого провадження за наказом, виданим Господарським судом Львівської області 15.02.2019 №914/274/18 про стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн.

За відомостями у Постанові, стягувачем є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», адреса : м.Київ, вул.Десятинна,4/6, код ЄДРПОУ 23494714, боржником - Підприємство обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» , адреса: м. Львів, вул. Масарика, 2/54, код ЄДР 22333765.

Як вбачається зі змісту Постанови від 10.02.2020 ВП №58629244, в ході примусового виконання зазначеного вище наказу господарського суду з арештованих рахунків боржника в банківських установах стягнуто частково на користь стягувача борг по виконавчому провадженню.

Постановою від 10.02.2020 ВП №58629244 виконавчий документ (наказ №914/274/18, виданий 15.02.2019 Господарським судом Львівської області на стягнення з Підприємства обєднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 256 664,63 доларів США заборгованості по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти станом на 17.01.2018 становить 7 354 102,81 грн), повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У пункті 3 резолютивної частини Постанови від 10.02.2020 ВП №58629244 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 10.02.2023 року.

Пунктом 1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 10.02.2020 - на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Однак, відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»,повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.12 цього Закону, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Станом на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (АТ «Альфа Банк») у провадженні Господарського суду Львівської області вже перебувала дана справа №914/2622/19 за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери» до відповідачів 1-6 про солідарне стягнення 3 % річних, нарахованих від присудженої до стягнення за рішенням суду у справі №914/274/18 суми заборгованості по тілу кредиту, з мотивів непогашенням заборгованості по Кредитному договору від 21 червня 2012 року №16/19-919/2012 позичальником за кредитним договором та поручителями за договорами поруки. Позивач, в обгрунтування позову покликається на те, що є Кредитором та Іпотекодержателем щодо Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» та Поручителів за Кредитним договором, Договорами іпотеки та поруки.

З матеріалів справи вбачається , що позивач, ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери», звертався до Господарського суду Львівської області із заявою у справі № 914/274/19, у якій просив: замінити сторону виконавчого провадження №58630877 - стягувача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», на ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/27418, виданого 15.02.2019, що знаходиться на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. та приєднане до зведеного виконавчого провадження №58633045; замінити сторону виконавчого провадження №58629244 - стягувача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на ТзОВ «ФК «Козаков і партнери» з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/27418, виданого 15.02.2019, що знаходиться на примусовому виконанні приватного виконавцявиконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. та приєднане до зведеного виконавчого провадження №58633045, однак у подальшому, за волевиявленням заявника, господарський суд залишив цю заяву без розгляду. Предмет спору - стягнення 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Відтак, виходячи зі змісту вказаної статті три проценти річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосування судами ст.625 Цивільного кодексу України щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018р. у справі №906/1283/16.

Крім того, згідно з правовими висновками судів, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобовязання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобовязання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні даного позову підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність правових підстав для стягнення на користь позивача трьох відсотків річних, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого вона звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 06.07.2016 у справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, виходячи із наведених вище приписів чинного законодавства, ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери», звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи солідарного стягнення на свою користь з позичальника за кредитним договором та поручителів за договорами поруки нарахованої суми трьох відсотків річних, не будучи стороною кредитного договору та стороною (зокрема, позивачем ) за рішенням господарського суду від 02.07.2018 у справі №914/274/18, яким вирішено спір про дострокове стягнення з Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно-культурного центру Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 21.06.2012 №16/19-919/2012, повинно, в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України, довести, яким чином порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року 2121-III "Про банки і банківську діяльність", у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

В статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року N 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512 - 518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

На підставі відомостей у Державного реєстрі фінансових установ судом з`ясовано, що ТзОВ «Карточка Плюс» ( фактор за договором факторингу від 26.09.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ТзОВ «Карточка Плюс») та ТзОВ «Фінансова компанія «Козаков і партнери» (фактор за договором факторингу від 26.09.2019 між ТзОВ «Карточка Плюс» та ТзОВ «ФК «Козаков і партнери») включені до Державного реєстру фінансових установ (Тзов «Карточка Плюс» - номер , дата про реєстраціцю фінансової установи серія ФК №666 від 03.12.2015; ТзОВ «ФК «Козаков і партнери»- номер , дата про реєстраціцю фінансової установи серія ФК №853 від 17.01.2017).

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно із частиною 1 статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування договорів факторингу здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.

Договори факторингу від 26 вересня 2019, на які посилається позивач, не розривались, не визнавались недійсними. Відтак,відповідно до ст.204 ЦК України, презюмується правомірність правочинів.

Як встановлено судом, на момент укладення договору факторингу від 26 вересня 2019 між ТзОВ «Карточка Плюс» та ТзОВ «Козаков і партнери», згідно п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за палату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржника за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 (основний договір), що укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «НЕОС Банк») та Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир», за яким клієнт набув статусу кредитора відповідно до Договору факторингу від 26 вересня 2019 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка Плюс», на виконанні в органах виконавчої служби перебували накази Господарського суду Львівської області, видані 15.02.2019 на примусове виконання рішення господарського суду від 02.07.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2019 у справі №914/274/18, у тому числі, щодо дострокового стягнення з Підприємством об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир`на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 21 червня 2012 №16/19-919/2012.

Судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства. Однак, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Тобто правовідносини сторін (Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» та Акціонерного товариства «Альфа-Банк») набули правової природи відносин стягувача та боржника за рішенням суду на стадії виконання судового рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Суд відзначає, що судовим рішенням у справі № 914/274/18 вирішено спірні договірні правовідносини АТ «Альфа-Банк» (кредитора за кредитним договором ) та Підприємства об`єднання громадян Львівського спортивно - культурного центру шахової асоціації незрячих України «Орієнтир»(позичальника за кредитним договором), внаслідок чого кредитор, який на стадії виконання судового рішення є стягувачем, має право вимагати виконання судового рішення, а Підприємство об`єднання громадян Львівського спортивно, яке на стадії виконання судового рішення є боржником, зобов`язане виконати судове рішення та сплатити суму боргу, вказану до стягнення в його резолютивній частині.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Отже, заміна стягувача і боржника після набрання законної сили рішенням суду може відбуватись виключно в межах справи (№914/274/18 ) згідно з правилами ГПК України, передбаченими для стадії виконання судового рішення, а не у спосіб подання до суду позову, як у даній справі, про стягнення 3% річних.

У спосіб подання позову про стягнення 3 % річних, договір факторингу (договір №2 з ТзОВ «ФК «Козаков і партнери») не може бути правовою підставою для заміни стягувача на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України суд, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 52 ГПК України та положень Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст.334 ГПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Положенням частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відтак, виходячи з вищенаведених норм, зокрема, ч. 1 ст. 512 ЦК України, у випадку заміни кредитора іншою особою - передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) або правонаступництва на стадії виконання судового рішення здійснюється вибуття кредитора.

При цьому фактично така заміна здійснюється поза межами виконавчого провадження, однак для належного вступу особи, яка вважає себе правонаступником кредитора, який вибув із зобов`язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, у виконавче провадження, така заміна має відбуватись з урахуванням приписів ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Слід також зазначити, що заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Стосовно поручителів і заявленої позивачем вимоги про солідарне стягнення.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Виконання зобов`язань позичальника - Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр шахової асоціації незрячих України «орієнтир» за Кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2012 було забезпечено порукою відповідно до договорів поруки, укладених 21 червня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого стало ПАТ «Неос Банк», та:

ОСОБА_2 - Договір поруки № 16/19-919/2012-П1;

ОСОБА_3 - Договір поруки N9 16/19-919/2012-П2;

ОСОБА_4 - Договір поруки № 16/19-919/2012-ПЗ;

ОСОБА_5 - Договір поруки № 16/19-919/2012-П4;

ОСОБА_1 - Договір поруки № 16/19-919/2012-П5.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов`язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у статті 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53 цс14.

Зі змісту частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вбачається, що в тексті зазначеної норми застосовуються поняття "пред`явлення вимоги" та "пред`явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вказане положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Тобто, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Аналіз статей 541, 554 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Вище переліченими договорами поруки іншого не передбачено.

У постанові КГС від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15 зазначено, що з огляду на те, що нормами закону (як і умовами договорів поруки) не допускається солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання.

За своєю юридичною природою порука є договірним зобов`язанням, адже виникає на підставі договору.

За нормами статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Перелічені вище договори поруки є різними самостійними договорами поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору. При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Окрім того, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2016 у справі №466/7453/15-ц у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №16/19-919/2012 від 21 червня 2012 та про стягнення пені - відмовлено.

Судом встановлено, що договори поруки від 21.06.2012 між позивачем та ОСОБА_3 за №16/19-919/2012-П, позивачем і ОСОБА_4 за №16/19-919/2012-П, Позивачем та ОСОБА_5 за №16/19-919/2012-П , Позивачем та ОСОБА_1 за №16/19-919/2012-П, Позивачем та ОСОБА_2 за №16/19-919/2012-П припинилися 13.08.2015, а позов до відповідачів ПАТ «Альфа Банк» подало в суд 31.08.2015, а відтак, про втрату Банком права вимагати від поручителів виконання зобов`язань за Кредитним договором.

При цьому необхідним є зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Ураховуючи вище наведені обставини, суд вважає наявними підстави для застосування приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, позивачем є особа, на користь якої заявлені позовні вимоги, з метою захисту порушеного права або охоронюваних інтересів.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність ) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача. Таке порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів має існувати на момент звернення позивача з позовом до суду.

Із врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено,станом на момент звернення з позовом до суду існування факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачами, зокрема, як кредитора в розумінні положень ст.625 ГПК України, не доведено належності обраного способу судового захисту, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати, а саме 8141,67 грн. судового збору, сплаченого квитанцією №0.0.1488126957.1 від 09.10.2019, покладаються на позивача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 542777,75 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в сумі 8141,67 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення №0.0.1488126957.1 від 09.10.2019 сплачено судовий збір в розмірі 8616,36 грн.

Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становить 474,69 грн. Остання підлягає поверненню за клопотанням позивача.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28.09.2020.

Суддя С.Б. Кітаєва