Рішення № 9184044, 20.04.2010, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-129/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Козачук О.С.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В подальшому позивач надав уточнений позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та заявив клопотання про заміну одного з відповідачів по справі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2010 року первісний відповідач ОСОБА_4 був замінений на належного – ОСОБА_3

В уточненому позові ПАТ КБ «ПриватБанк» вказував, що 11 липня 2008 року він уклав з ОСОБА_2 кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 30 000 грн. на строк до 09 липня 2010 року, а остання зобов’язалася вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів згідно узгодженого сторонами графіку, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 30 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту.

Відповідно до договору наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є право позивача вимагати від ОСОБА_2 сплати підвищених відсотків – 60 % річних, сплату неустойки та дострокового повернення всієї суми кредиту.

Згідно договору поруки від 11 липня 2008 року відповідач ОСОБА_3 поручилася за вчасне та повне виконання зобов’язань зі сторони позичальника та зобов’язалися відповідати в солідарному порядку з ОСОБА_2 перед позивачем за порушення нею умов кредитного договору.

Проте, позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним виконувала не належним чином, в зв’язку з чим станом на 29 липня 2009 року в неї виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 33 037,14 грн. в тому числі:

- заборгованість за кредитом в розмірі 26 052,82 грн.;

- заборгованість за процентами в розмірі 5 173,03 грн.;

- нараховано штраф за порушення умов договору в розмірі 1 811,29 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, а також всіх сплачених ним судових витрат.

Уточнень, доповнень до позову ПАТ КБ «ПриватБанк» не надавав.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказуючи на відсутність своєї вини в порушенні умов договору.

При цьому пояснювала, що підписуючи договір поруки, вона помилялася щодо суті та наслідків такого договору, вважаючи договір формальністю, що не несе жодних правових наслідків.

Крім цього вказувала на те, що про порушення кредитного договору дізналася лише під час отримання судових документів, вважала, що договір виконується належним чином, оскільки неодноразово особисто передавала ОСОБА_2 кошти для сплати за кредитом, однак остання вводила її в оману, використовуючи кошти на інші цілі.

Також просила врахувати ту обставину, що позичальник є приватним підприємцем, отримує прибуток, має у власності нерухоме майно вартістю, достатньою для здійснення самостійного погашення заборгованості за кредитом.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 11 липня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни найменування - ПАТ КБ «ПриватБанк») уклало в письмовій формі з ОСОБА_2 кредитний договір №238265-CRED в якому сторони узгодили всі його умови.

Відповідно до договору банк надав позичальнику на споживчі потреби 30 000 грн. кредиту на строк до 09 липня 2010 року.

Зі своєї сторони позичальник зобов’язалася щомісячно, частинами повертати отриманий кредит згідно узгодженого сторонами графіку погашення, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 30 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту (при порушенні порядку погашення кредиту та сплати відсотків – 60 % річних).

Згідно договору наслідками порушення його умов щодо своєчасного виконання зобов’язань позичальником більше ніж на 120 днів, що призвело до судового вирішення спору, є сплата нею банку штрафу, встановленого п. 5.10 кредитного договору, а саме 250 грн. + 5 % суми позову.

Разом з тим, згідно договору поруки від 11 липня 2008 року відповідач ОСОБА_3 поручилася за вчасне та повне виконання зобов’язань зі сторони позичальника та зобов’язалася відповідати в солідарному порядку з ОСОБА_2 перед позивачем за порушення нею умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), а також порукою.

Згідно ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушила умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним в зв’язку з чим станом на 29 липня 2009 року в неї виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 33 037,14 грн. в тому числі:

- заборгованість за кредитом в розмірі 26 052,82 грн.;

- заборгованість за процентами в розмірі 5 173,03 грн.;

- нараховано штраф за порушення умов договору в розмірі 1 811,29 грн., а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Що стосується заперечень ОСОБА_3 проти позову, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки її посилання на те, що вона помилялася щодо суті та наслідків укладеного нею договору поруки, спростовуються самим договором за підписом відповідачки, як поручителя, яка підтвердила своїм підписом факт ознайомлення з договором та прийняття його умов та не висувала жодних вимог щодо визнання такого договору недійсним або його дострокового розірвання.

Також не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що вона не знала про порушення договору позичальником, оскільки це не змінює суть та об’єм її обов’язків за договором поруки.

Інші доводи сторони взагалі не мають правового значення для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів також підлягають стягненню в рівних частках судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, а саме 120 грн. витрат з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи, а також 330,37 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 216 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №238265-CRED від 11 липня 2008 року, що утворилася станом на 29 липня 2009 року в сумі 33 037 (тридцять три тисячі тридцять сім) гривень 14 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в рівних частках 450 (чотириста п’ятдесят) гривень 37 копійок судових витрат, по 225 (двісті двадцять п’ять) гривень 19 копійок з кожного, перерахувавши вказані суми на розрахунковий рахунок (р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: суддя: