Рішення № 91839561, 10.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10 вересня 2020 р. № 520/5878/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - Тітова І.Б.,

представника відповідача - Сидоренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) , Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та погодити з ДФС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 3 групи, відповідно до Закону України "Про міліцію", що еквівалентна сумі 301050,00 грн. (триста одна тисяча п`ятдесят гривень), та подати його на виконання до ДФС України;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області та ДФС України здійснити виплату грошових коштів на підставі погодженого висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 3 групи, відповідно до Закону України "Про міліцію", що еквівалентна сумі 301050,00 грн. (триста одна тисяча п`ятдесят гривень);

- стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1681,60 грн.;

- стягнути з відповідачів на користь позивача суму витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з виникненням у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги по причині настання первинно інвалідності 3 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах податкової міліції, він звернувся з заявою та додатками до неї до Головного управління ДФС у Харківській області для складання відповідного висновку. Головним управління ДФС у Харківській області був складений та направлений до ДФС України висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 229941,00 грн. ДФС України повернула розглянуті матеріали посилаючись на те, що 07.11.2015 року втратив чинність Закону України "Про міліцію", тому приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідністю та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції після вказаної дати законні підстави відсутні. Не погодившись з таким рішенням та розрахунком розміру одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 нарахований відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою КМУ №707 від 12.05.2007 року. Крім того, представник відповідача зазначив, що Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року не поширюється на працівників податкової міліції, так як остання не підпорядковується МВС. Порядок дій саме органів ДФС у випадку надходження заяв про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала після набрання чинності Законом України від 13.02.20158 №208-VІІ "Про внесення змін до ст.23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції чинним законодавством на сьогодні не визначено, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.

Представник відповідача - Державної фіскальної служби України, надіслав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, доводи якого повністю збігаються з доводами Головного управління ДФС у Харківській області. Також зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені діючим законодавством, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача - Тітов І.Б. (договір від 02.12.2019 року), підтримав доводи позовної заяви та просив суд позов задовольнити.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області - А.Сидоренко (витяг з наказу №149-о від 22.07.2020, довіреність №1498/9/20-97-09-07 від 06.08.2020), у судовому засіданні до правової позиції, висловленої у письмовому відзиві додав, що на виконання Закону України від 16.01.2020 року №466-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" та п.356.1 ст.356 ПКУ наказом №94 від 01.07.2020 були внесені зміни до наказу ДФС від 09.12.2015 №973 "Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання", якими був визначений "Порядок взаємодії структурних підрозділів ДФС, її територіальних органів, установ, організацій, що належать до сфери управління ДФС", при виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції". Позивач після 09.09.2020 року не подавав заяви та відповідних до неї документів до ГУ ДФС у Харківській області у відповідності до нового Порядку. а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 25.06.2019 року №1119-о полковника податкової міліції ОСОБА_1 , заступника начальника другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Харківській області Головного управління ДФС у Харківській області, звільнено у відставку за підпунктом "б" пункту 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСУ від 29.07.1991 №114 (зі змінами).

Відповідно до довідки Харківської обласної МСЕК серії 12 ААА №993491 від 20.11.2019 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01.12.2020, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Також позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №013601 від 20.11.2019 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Причини втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Дата встановлення страхового випадку - 28.06.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області із заявою, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в податковій міліції.

Головним управлінням ДФС у Харківській області підготовлено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції в розмірі 229941,00 грн.

Супровідним листом від 11.12.2019 №7895/8/20-40-04-01-15 заява позивача, разом з долученими до неї документами та висновком Головного управління ДФС у Харківській області, були направлені на адресу ДФС України для прийняття рішення.

Листом Головного управління ДФС у Харківській області №620/В/20-40-04-01-22 від 27.04.2020 року позивача повідомлено, що Державна фіскальна служба України листом від 17.04.2020 за №1086/7/99-99-05-03-17 відмовила ОСОБА_1 у прийнятті рішення щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та повернула матеріали на призначення одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС України і не належать до органів внутрішніх справ, а 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", тому після вказаної дати відсутні законні підстави приймати заяви та готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності колишнім працівникам податкової міліції. Також повідомлено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України або прийняття нового нормативно-правового акту.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, що полягає у невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 356.1 статті 356 Податкового кодексу України зазначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно з частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

В той же час, Закон №565-ХІІ втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом №580-VIII. При цьому, в пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органі податкової міліції, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Таке правозастосування висловлене Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18 та від 28.08.2018 №804/6297/17.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

Однак, 21.10.2015 вступила в дію постанова КМУ №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, податкової міліції, пунктом 2 якої визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13 лютого 2015 року Закону №208-VІІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов`язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Таким чином, у період з 12.03.2015 (дата набрання чинності Закону №208-VIII) до 31.10.2015 (дата набрання чинності Порядку №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-XII визначав Порядок №707.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що інвалідність ІІІ групи встановлено позивачу 20.11.2019 року, тобто після набрання чинності Законом №208-VIII, а про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 02.12.2019, тобто після набрання чинності Порядком №850.

За таких підстав, суд доходить висновку, що, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав після набрання чинності Законом №208-VIII, розмір такої допомоги йому повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону №565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015) та відповідно до Порядку №850.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 05.06.2018 у справі №822/456/16, від 19.09.2018 у справі №822/910/17, від 31.01.2019 у справі №822/2143/16.

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія Порядку №850, який, відповідно до пункту 1, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

В свою чергу, пунктами 7, 8 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 9 Порядку №850).

Отже, ГУ ДФС у Харківській області, отримавши заяву позивача про виплату йому спірної грошової допомоги, датовану 02.12.2019, а також додані до неї документи, було зобов`язано, у строк та згідно з процедурою, визначеною Порядком №850, скласти висновок щодо виплати вказаної грошової допомоги та подати його до ДФС України разом з матеріалами цієї заяви.

Втім, таких дій ГУ ДФС у Харківській області не вчинило, натомість, складаючи висновок щодо виплати позивачу спірної грошової допомоги та подаючи його до ДФС України, разом з матеріалами заяви ОСОБА_1 від 02.12.2019, керувалось приписами Порядку №707, дія якого, як зазначено вище, не розповсюджується на спірні правовідносини. До того ж, розмір одноразової грошової допомоги, передбачений у Порядку №707 суттєво відрізняється від розміру цієї ж допомоги, визначеного Порядком №850, після набрання чинності яким позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності й у нього виникло право на виплату названої грошової допомоги.

Що стосується доводів представників відповідачів про незрозумілість та неузгодженість законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, зокрема, наявності двох однопредметних нормативно - правових актів (Порядку №707 і Порядку №850), якими унормовано питання призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Порядок №850, то пріоритетними, в даному випадку, є положення саме цього Порядку.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку №850, а рішення ДФС України, оформлене листом від 17.04.2020 №1086/7/99-99-05-03-17 про повернення без розгляду матеріалів щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.06.2018 по справі №809/631/16, від 28.08.2018 по справі №804/6297/17, від 11.10.2018 по справі №824/115/17-а, від 19.09.2018 по справі №822/910/17, від 05.06.2018 по справі №822/436/16, врахування якої є обов`язковим в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Державною фіскальною службою України розроблено Методичні рекомендації щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, які затверджені Наказом №735 від 29.11.2013 з подальшими змінами і доповненнями (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Відповідно до пункту 4.6 Методичних рекомендацій, висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4.1-4.4 цих Методичних рекомендацій, довідкою про грошове забезпечення, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, актом розслідування нещасного випадку, поранення або про нещасний випадок невиробничого характеру, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті) регіональний підрозділ подає до ДФС у семиденний строк з дня реєстрації документів. Рішення щодо достатності підстав і документів для виплати одноразової грошової допомоги приймається Департаментом персоналу.

Згідно з пунктом 4.9 Методичних рекомендацій поверненню до територіальних органів ДФС на доопрацювання підлягають документи, які підготовлені не в повному обсязі або оформлені неналежним чином.

За наслідками розгляду документів працівника податкової міліції щодо виплати одноразової грошової допомоги податковий орган приймає відповідне рішення. За умови достатності підстав та документів для виплати одноразової грошової допомоги, висновок про призначення такої допомоги затверджується першим заступником Голови ДФС України та подається до регіонального підрозділу ДФС України, в якому проходив службу працівник податкової міліції, для проведення виплати. За відсутності передбачених законодавством підстав для виплати одноразової грошової допомоги податковий орган приймає рішення про відмову у виплаті такої допомоги працівнику податкової міліції. При цьому повернення матеріалів без розгляду можливе лише у випадку неналежного оформлення документів.

Разом з тим, як зазначалось вище, Державною фіскальною службою України повернуто без розгляду надіслані першим Головним управлінням ДФС у Харківській області документи ОСОБА_1 та висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги не у зв`язку з неналежним оформленням цих документів, а у зв`язку з відсутністю, на думку другого відповідача, у позивача права на отримання вказаної допомоги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення ДФС України, оформлене листом від 17.04.2020 №1086/7/99-99-05-03-17, прийняте, крім іншого, не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, у зв`язку з чим суд у відповідності до ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення з огляду на настпуне.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За визначенням п.19 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зауважує, що лист ДФС України, виданий за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень ДФС України, сформованих відносно заяви позивача - рішення про відмову позивачеві здійснити виплату грошової допомоги. Вказаний лист має певного адресата, оскільки відмова прийнята першим відповідачем саме щодо прав суб`єкта - ОСОБА_1 .

Як вже зазначалось, відповідно до п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.8 Порядку №850).

За приписами п.9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (п.10 Порядку № 850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850).

Таким чином, на першого відповідача у спірних відносинах покладається обов`язок скласти висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а на другого відповідача - затвердити цей висновок (у разі відсутності причин для відмови у виплаті допомоги), направити його до ГУ ДФС у Харківській області, яким безпосередньо нараховуються та виплачуються кошти.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались до ГУ ДФС у Харківській області всі документи, передбачені п.7 Порядку № 850, за результатами розгляду яких першим відповідачем було складено висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Вказаний висновок разом з документами, поданими позивачем, направлявся до ДФС України для затвердження, однак, повернутий без розгляду другим відповідачем з посиланням на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на втрату чинності Законом України "Про міліцію".

Разом з тим, як зазначалось вище, такий висновок першого та другого відповідачів є хибним, оскільки позивач має право на отримання цієї допомоги в силу закону.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження висновку про виплату одноразової грошової допомоги, а також призначення, нарахування і виплати вказаної допомоги, регламентовано статтею 23 Закону України "Про міліцію", Порядком №850 та Методичними рекомендаціями.

Умови, за яких ДФС України та ГУ ДФС у Харківській області відмовляють у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити та виплатити допомогу або не призначити (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, ДФС України було фактично відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги та повернуто без затвердження висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 вказаної допомоги разом з доданими до нього документами, не навівши при цьому зауважень щодо їх оформлення.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті вказаної допомоги з підстав відсутності у позивача права на її отримання, з посиланням на лист ДФС України від 17.04.2020 №1086/7/99-99-05-03-17.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного листа ДФС України, виплата одноразової грошової допомоги може бути здійснена ними виключно на підставі відповідного рішення суду або у разі внесення змін до законодавства, тобто, відповідачами вказано позивачу на те, що своє право на отримання такої допомоги він зможе реалізувати лише у разі звернення до суду.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що зобов`язання ГУ ДФС у Харківській області надіслати до ДФС України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги призведе до повторної відмови.

В даному випадку зобов`язання ДФС України затвердити висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не є втручанням суду у дискреційні повноваження ДФС України, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Як вбачається зі змісту Порядку №850, здійснення безпосередньої виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам податкової міліції на підставі затвердженого висновку віднесено до повноважень ГУ ДФС у Харківській області.

Отже, з метою забезпечення права позивача на отримання вказаної допомоги, слід зобов`язати першого відповідача здійснити розрахунок, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням IІI групи інвалідності у відповідності до вимог ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №850.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.06.2018 по справі № 809/631/16, від 28.08.2018 по справі № 804/6297/17, від 31.01.2019 по справі № 822/2143/16.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Стосовно заяви представника позивача про зобов`язання відповідачів надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це не є його обов`язком. Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачами рішення Харківського окружного адміністративного суду судом не встановлено, а тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини 3 статті 139 КАС України.

У задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу слід відмовити, оскільки, останнім не надано доказів оплати заявленої до відшкодування суми судових витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Скасувати рішення державної фіскальної служби України, викладене у формі листа №1086/7/99-99-05-03-17 від 17.04.2020 про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю без розгляду.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області сформувати та подати на погодження до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю ОСОБА_1 , в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності 3 групи, відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України погодити висновок про призначення одноразової грошової допомоги та призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ст.356 Податкового кодексу України, та частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до ст.356 Податкового кодексу України, та частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. пропорційно заявлених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04655, м.Київ, пл.Львівська, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197) у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 21 вересня 2020 року.

Суддя Панченко О.В.