Ухвала суду № 91833281, 28.09.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15421/13-ц

Провадження 6/127/516/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі: Мироненко В.В.,

за участю приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа по цивільній справі №127/15421/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук Валентин Васильович звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов`язань за рішенням суду.

Подання мотивоване тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №62464469 з примусового виконання виконавчого листа №127/15421/13-ц, виданого 22.09.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB02/204/2008 від 04.04.2008 року, яка становить 211 500,28 дол. США, що станом на 18.03.2015 року згідно курсу НБУ еквівалентно 4 705 218,39 грн., суму пені у розмірі 4 705 218,39 грн., судового збору у розмірі 1 571,61 грн., яке відкрито 04.11.2015 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження.

В самостійний для виконання строк боржником рішення суду не виконано.

З метою належного виконання виконавчого документа винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої направлено до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстри заборон на його відчуження.

Крім цього ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.07.2020 року звернуто стягнення на 11/100 часток домоволодіння загальною площею 32,05 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 - боржнику по виконавчому листу від 22.09.2015 року по цивільній справі №127/15421/13-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На вимогу приватного виконавця надати письмові пояснення з приводу виконання рішення суду, наявного майна, рахунків у банках, перетинах державного кордону України відмовився, про що складено акт приватного виконавця, а в усній формі боржник повідомив, що неодноразово перетинав кордон.

За час перебування на виконанні даного виконавчого документу приватним виконавцем з метою виявлення будь-яких джерел доходів боржника, наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності у боржника транспортних засобів були зроблені електронні запити в ПФУ, ДПІ (ДФС), органи МВС тощо.

З отриманих відповідей на вищевказані запити встановлено, що боржник не працевлаштований, пенсію на даний час не отримує, транспортних засобів за ним не зареєстровано.

Згідно з відповіддю управління ДМС України у Вінницькій області від 01.09.2020 року на запит приватного виконавця у боржника ОСОБА_1 наявні паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , термін дії якого 26.01.2015-26.01.2025 р.р., та серії НОМЕР_2 , термін дії якого 14.01.2020-14.01.2030 р.р.

Наразі сума заборгованості не погашена, боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення боргу, що стало підставою для звернення приватного виконавця до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Собчук В.В. подання підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що останнє не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. перебуває виконавче провадження №62464469 з примусового виконання виконавчого листа №127/15421/13-ц, виданого 22.09.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №CM-SMEB02/204/2008 від 04.04.2008 року, яка становить 211 500,28 дол. США, що станом на 18.03.2015 року згідно курсу НБУ еквівалентно 4 705 218,39 грн., суму пені у розмірі 4 705 218,39 грн., судового збору у розмірі 1 571,61 грн., яке відкрито 04.11.2015 року згідно постанови про відкриття виконавчого провадження.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статтей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постаново про відкриття виконавчого провадження.

В ході проведення виконавчих дій по виконанню даного виконавчого документу приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника від 02.07.2020 року та на підставі якої було внесено відповідні записи про обтяження всього рухомого та нерухомого майна в Реєстри прав власності на рухоме та нерухоме майно.

За час перебування на виконанні даного виконавчого документу приватним виконавцем з метою виявлення будь-яких джерел доходів боржника, наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності у боржника транспортних засобів були зроблені електронні запити в ПФУ, ДПІ (ДФС) та органи МВС.

З отриманих відповідей на вищевказані запити встановлено, що боржник не працевлаштований, пенсію на даний час не отримує, транспортними засобами не володіє.

Відповідно до акту про проведені публічні (електронні) торги від 19.08.2020 року відбулась примусова реалізація арештованого майна 11/100 часток одноповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (31), ціна продажу предмета реалізації 327 560, 00 грн., з яких 311 182, 00 грн. перераховано на рахунок приватного виконавця 18.08.2020 року.

В іншій частині рішення суду на сьогодні не виконано, будь-яких інших дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...».

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина.

При цьому, саме приватний виконавець зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Однак, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. при зверненні до суду із поданням не надано доказів вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого листа та не доведено намір боржника вибути за межі України з метою невиконання судового рішення, а відтак в задоволенні подання слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України», ст.ст.260, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука Валентина Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа по справі №127/15421/13-ц, виданого 22.09.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 28.09.2020 року.

Суддя: