Ухвала суду № 91829243, 28.09.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 621/936/20

Провадження № 1-кп/645/616/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів - Бондарєвої І.В., Ульяніч І.В.,

секретар судового засідання - Іванії К.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Черкашиної О.Ю.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілих - адвоката Шапошнікова І.Є.,

захисника обвинуваченого - адвоката Тарасенко Г.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220300000838 від 20 вересня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилався на те, що на даний час існують ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на даний час є ризики для продовження строку дії такого запобіжного заходу, а саме: передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України обумовлений тяжкістю вчинений ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачені покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що в рамках розслідування кримінального провадження допитано всіх свідків, у зв`язку з чим наявний ризик незаконного впливу на останніх у цьому кримінальному провадженні, адже обвинуваченому відомі особи свідків, місце їх проживання, коло спілкування, близькі родичи, що дає йому можливість фізично та психічно впивати на них та примусити змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності. Також судовим експертами проведено ряд судових експертиз, на яких обвинувачений може незаконно впливати. Крім того, за заявою потерпілого ОСОБА_3 обвинувачений продовжував погрожувати фізичною розправою йому та членам його сім`ї. Тобто вказані факти підтверджують ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_2 може вчинити інший злочин, оскільки характер, спосіб та тяжкість вчинених злочинів, що характеризується як злочин проти життя і здоров`я особи, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інший злочин проти життя і здоров`я особи, у тому числі відносно потерпілих, оскільки вчинені злочини обвинувачений не довів до кінця. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко Г.О. просила змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою з можливістю перебування ОСОБА_2 у лікарні.

В обґрунтування клопотання вказувала, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення 29.09.2019 року, а запобіжний захід щодо нього було обрано тільки 22.03.2020 року. Крім того, ОСОБА_2 на стадії досудового слідства і під час зупинення досудового розслідування не переховувався, з`являвся для проведення слідчих дій вчасно, не намагався впливати на учасників процесу, з`являвся на першу вимогу до слідчого. Сторона обвинувачення у своїх клопотаннях про обрання та продовження запобіжного заходу не надала суду жодних доказів того, що обвинувачений намагався впливати на свідків чи потерпілих, погрожував їм, намагався переховуватись від суду або вчинити інший злочин. Знаходячись у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор», обвинувачений відчуває біль від травми, яку отримав. Крім того, отримати кваліфіковану допомогу не має можливості.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартом на домашній арешт.

Прокурор проти заявлених клопотань обвинуваченого та його захисника адвоката Тарасенко Г.О. заперечував.

Потерпілий ОСОБА_1 , представник - адвокат Шапошніков І.Є. при вирішенні клопотання про продовження строку тримання під вартою повністю підтримали прокурора, проти задоволення клопотань обвинуваченого та його захисника адвоката Тарасенко Г.О. потерпілий та представник категорично заперечували. Крім того, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що має побоюється за своє життя та життя своїх рідних.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відносно обвинуваченого продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 28 вересня 2020 року.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини.

Статтею 29 Конституції України визначено, що за вмотивованим рішенням суду і на підставах та у порядку, встановлених законом, особа може триматись під вартою.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою, судова колегія виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також приймає до уваги тяжкість інкримінованого йому злочину.

Щодо існування у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, доведеним стороною обвинувачення існування таких ризиків, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, а саме: ризик переховування від суду, оскільки ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, адже обвинуваченому відомі потерпілі та свідки, місце їх проживання, коло спілкування, близькі родичі, що дає йому можливість фізично чи психічно впливати на них та примусити змінити свої показання або взагалі відмовитися від них, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому останній обвинувачується.

З огляду на викладене, враховуючи обставини, визначені ст. 178 КПК України, судова колегія приходить до висновку, що в судовому засіданні доведена необхідність продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, який обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК України - тобто в закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство), умисному пошкодженні та знищені чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, та закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, що свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільств, оскільки зазначені злочини відносяться до категорії злочинів проти життя та здоров`я особи, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків. Обвинувачений може впливати на потерпілих, свідків, оскільки обвинуваченому відомі потерпілі та свідки, місце їх проживання та існує певна ймовірність того, що ОСОБА_2 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутності ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, колегією суддів вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, однак з урахуванням встановлених судом обставин та обставин вчинення кримінального правопорушення, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

05.06.2020 року ухвалою судово колегії Фрунзенського районного суду м. Харкова було зобов`язано завідувача медичної частини № 27 філії Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганських областях забезпечити належне обстеження та лікування ОСОБА_2 , оскільки захисником останнього надано виписку із медичної картки ОСОБА_2 , згідно якої має вогнепальний, ускладнений (пошкодження судинно-нервового пучка) багатоуламковий перелом лівої плечової кістки.

На виконання вищевказаної ухвали судової колегії отримано відповідь згідно якої вбачається, що ОСОБА_2 отримує курси медикаментозного лікування за призначенням лікаря - невропатолога та протягом червня 2020 року буде проконсультований в умовах КНП ХОР «ОКЛ» лікарем травматологом та нейрохірургом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повідомив, що дійсно йому надавалася в умовах «Харківського слідчого ізолятора» медична допомога, проте, має на теперішній час погане самопочуття через наявність в нього травми, спричиненою вогнепальною зброєю, зазначаючи про необхідність оперативного втручання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п.72 рішення від 18.12.2008 року по справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Положеннями ст. 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення» встановлено, що адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист.

Відповідно до п.2.3 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_2 на отримання необхідної та достатньої медичної допомоги, суд прийшов до висновку, що необхідно зобов`язання уповноважених осіб медичної частини № 27 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_2 необхідного медичного лікування.

У випадку неможливості лікарями медичної частини № 27 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях самостійно провести обстеження та лікування, у відповідності до п. 2.3 вищевказаного Порядку, начальнику медичної частини подати запит до керівництва слідчого ізолятора щодо направлення ОСОБА_2 на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я, у тому числі здійснити огляд лікарями травматолога та невролога.

Керуючись ст.ст. 177,183, 369, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Тарасенко Г.О. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов`язаний із триманням під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 25 листопада 2020 року, включно.

Зобов`язати завідувача медичної частини № 27 філії Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях Солодку Т.В. невідкладно забезпечити належне медичне обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу вогнепального сквозного поранення верхньої третини лівого плеча з ускладненим багато уламковим переломом середньої та верхньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, з пошкодженням судинно-нервового пучка. У разі необхідності провести лікування поза межами установи із залученням спеціалістів медичних закладів чи закладів охорони здоров`я, відповідно до вимог Закону України «Про попереднє ув`язнення», з урахуванням стандартів та норм медичної допомоги у сфері охорони здоров`я, клінічними протоколами надання медичної допомоги.

Про результати проведеного обстеження та призначеного лікування повідомити Фрунзенський районний суд міста Харкова в строк до 08 жовтня 2020 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 28.09.2020 року.

Головуючий суддя - О.В. Горпинич

Судді - І.В. Бондарєва

І.В. Ульяніч