Постанова № 9182116, 27.11.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-a-109/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Андреева П.Ф. при секретарі Коверченковій М. О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 2-ої групи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як інваліду війни 2-ої групи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав частково і пояснив, що він є інвалідом війни 2-ої групи.

З 2002 року стоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради.

Згідно з ч.5 ст. 12-15 та п.1 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 2-ої групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Фактично відповідач ОСОБА_4 УПСЗН виплачувало йому одноразову допомогу в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорічних виплат відповідно до Закону, але його звернення було відхилено.

Вважає відмову у виплаті щорічної одноразової допомоги згідно до Закону, як таке, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на підставі ст. 13 Закону, з урахуванням мінімальної пенсії за віком яка склалась за відповідний період стягнути з Добропільського УПСЗН на його користь виплати з щорічної разової допомоги за період 2007, 2008 роки включно в загальному розмірі 6368грн. 48 коп.

Просив стягнути з відповідача недосплачену суму у розмірі 6368гривень 48 копійок виплати разової грошової допомоги за період з 2007 року по 2008 рік включно.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані не конституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині обмеження виплати разової грошової допомоги "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Представник відповідача юрист Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської Ради ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що згідно ст..12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11 щорічно до 5 травня інвалідам війни 2-3 групи передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 8 та 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак, ст..17 цього Закону визначено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України", тому посилатися лише основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Закон України про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Так, у 2004 - 2008 роках вищевказана щорічна разова допомога позивачу виплачувалась у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримав у повному обсязі. Відповідно до ст..99 КАС України позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду. Управління наполягає у відмові задоволення позову позивачу за 2007 рік з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня як інваліду війни 2-ої групи у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.

Представник відповідача провідний казначей відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області ОСОБА_3 1.В. позовні вимоги позивача не визнала, з тих же підстав, що викладені у суді представником ОСОБА_4 УПСНЗ. Крім того, представник казначейства вважає, що Головне управління державного казначейства у Донецькій області безпідставно притягнуто у справи у якості співвідповідача, оскільки своїми діями законних прав чи свобод позивача або інших осіб не порушувало.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законів України "Про державний бюджет України за 2007, 2008 роки", а також Постанов Кабінету Міністрів України, які не протирічать вимогам Основного Закону, та перелічених Законів.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач являється інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується посвідченням серії С № 026867 та не заперечується представниками відповідачів.

Згідно посвідчення С № 026867 позивач являється інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивач не заперечує проти того, що у квітні 2007 року він отримав від відповідача разову допомогу у розмірі 360 гривень, у квітні 2008 року 400 гривень і ця обставина представником відповідача не оспорюється.

Згідно п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року слідує, що "Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

П.3.2. Рішення суду: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо". Відповідно до ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач, як інвалід війни 2-ої групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня кожного року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. До матеріалів справи долучено довідку Добропільського УПСЗН, згідно якої ОСОБА_1 у 2004-2008 роках, у відповідності з Законами України «Про державний бюджет України за 2004-2008 pp.» нараховано та сплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі: 2004 рік - 160, 00 грн.; 2005 рік - 280, 00 грн.; 2006 рік - 330, 00 грн.; 2007 рік - 360, 00 грн.; 2008 рік - 400, 00 грн. Суд вважає, що розмір щорічних виплат, які провадились відповідачем ОСОБА_4 УПСЗН на користь позивача, не відповідають вимогам діючої норми ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також Законам України щодо зміни розміру мінімальної пенсії за віком, при щорічному затвердженні нового державного бюджету. Статею 19 ч.2 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2007, 2008 pp. мінімальна пенсія за віком складала суму 410 грн.06 коп. та 481 грн. 00 коп.

Виходячі з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати правила ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до яких розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2007, 2008 роки, що підлягають стягненню з Добропільського УПСЗН на користь ОСОБА_1 (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру щорічної разової допомоги) складають:

1. 2007 p.- (410, 06 х 8) = 3280, 48-360.00 = 2920грн.48 коп.

2. 2008 p.- (481.00 х8) = 3848-400.00 = 3448 грн. 00 коп.

а, всього 6368 грн.48 коп..

Суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічна разова грошова допомога до 05 травня інвалідам війни 2-ої групи виплачується у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

При цьому, розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент виплати.

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2007, 2008 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації норми статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 13 України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання щодо застосування судом норм статті 99 КАС України у відмові задоволення позову позивачу за 2007 рік з виплати щорічної разової допомоги до 5 травня інваліду війни у зв’язку із пропущенням строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки визнає причину пропущення строку звернення позивача до суду поважною, тобто з дня коли позивач дізнався про порушення свого права та звернення його до суду з адміністративним позовом.

Сторони звільнені від сплати судового збору, тому судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", на підставі ст.. ст. 11, 86, 94, 99, 159, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради «про визнання неправомірними дій та стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги» - задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 міської ради, розрахунковий рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2007, 2008 роки в розмірі 6368 грн.48 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Складено одноособово в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя П.Ф.Андрєєв