Постанова № 9182111, 10.12.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-a-105/2008p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2008 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Єфименко Т.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про стягнення сум допомоги по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до УПСЗН Добропільської міської Ради щодо стягнення сум допомоги по догляду за дитиною. Свій позов аргументує тим, що вона 27.07.2006 року народила сина ОСОБА_3, у зв»язку з чим була поставлена на облік як мати, що здійснює догляд за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Відповідач протягом 2007 року, а саме за період вересень - грудень місяці, проводив щомісячні виплати у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Позивач вважає, що згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку повинна була виплачуватися їй у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, так як рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року стаття 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», якою обмежувався розмір даної допомоги до розміру, що рівняється різниці між 50% прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупними доходом сім»ї у розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн для незастрахованих осіб і не менше 23% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визнана неконституційною. Але протягом 2007 року відповідач виплачував їй допомогу у розмірі встановленому ст. 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», яка втратила чинність у зв»язку з неконституційністю. У зв»язку з тим, що діями відповідача їй нанесено майнову шкоду просить суд стягнути з останнього своєчасно невиплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за період з 01.09.2007 року по 01.01.2008 року в розмірі 1444, 69 грн., а також понесені нею судові витрати в розмірі 216, 00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, доповнивши їх в частині визнання дій відповідача незаконними і збільшивши розмір позовних вимог в частині стягнення на її користь судових витрат у виді судового збору на 5, 94 грн., а тому просила стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 221, 94 грн. Суду пояснила, що з вересня 2007 року по січень 2008 року відповідачем було виплачено їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення останньою 3-річного віку в сумі 428, 31 грн. Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку повинна була виплачуватися їй у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який в вересні 2007 року становив 463, 00 грн., а в жовтні - грудні 2007 року - 470, 00 грн., а тому в 2007 році з вересня по грудень місяць включно відповідач повинен був їй виплатити 1873, 00 грн. Враховуючи виплачену допомогу просить стягнути з відповідача недоплачену допомогу за вказаний період в розмірі 1444, 69 грн, а також понесені нею судові витрати в розмірі 221, 94 грн, а також

визнати дії відповідача щодо нездійснення їй належних виплат у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку незаконними.

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала з наступних підстав. Вона зазначила, що стаття 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме визначення в ній розміру допомоги на дитину до досягнення нею 3-річного віку в даному випадку при призначені допомоги не може застосовуватись, оскільки суперечить ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким були визначені розміри зазначеної допомоги. Так представник відповідача зазначила, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім»ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а згідно ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та ЗУ «Про Державний бюджет України». У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка передбачена ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України. Його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Тому посилатися лише на основний Закон не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме ЗУ про Державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з цього ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме ст. ст. 56, 71 було призупинено дію частини 1 статті 12 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та передбачено відповідний обсяг видатків, які позивач отримувала у 2007 році у повному обсязі. Щодо рішення Конституційного Суду України № 6-рп\2007 від 09 липня 2007 року, з приводу неконституційного обмеження розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, встановленої ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», представник відповідача вважає, що законодавством України не визначено додаткових вимог стосовно виконання цього рішення і змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку не прийнято, а тому взяття зобов»язань щодо проведення соціальних виплат згідно з цим Рішенням можливе лише у разі внесення відповідних змін до Закону України про Державний бюджет України, які мають передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. На підставі викладено вважає, що управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів самого нижчого рівня, здійснює виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України у законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. У вимозі позивача про стягнення судових витрат з управління представник відповідача просить відмовити у зв»язку з тим, що фінансування даних витрат не передбачене у кошторисі управління і неможливо вишукати кошти на ці витрати.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьмі», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір»ю неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Згідно ст. 13 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» позивачка має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як мати, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» передбачено, що державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання.

У зв»язку з цим позивачка звернулася до УПСЗН Добропільської міської ради і з квітня місяця 2007 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Частиною 1 ст. 14 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається, згідно ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

З довідки про отримання допомог № 791 від 03.11.2008 року (а.с. 9) вбачається, що в період з вересня по грудень місяць 2007 року включно, ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як непрацююча

жінка, в наступному розмірі:

Вересень 2007 104, 85

Жовтень 104, 85

Листопад 107, 73

грудень 110, 88

Всього 428, 31

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на піставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положенням ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було встановлено, що в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в

розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У зв»язку з цим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56 (в частині встановлення розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Приписи положення абзацу третього частини другої статті 56 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз»яснено постановою Пленуму ВСУ № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач - УПЗСН Добропільської міської Ради в 2007 році повинен був виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку на підставі положень ст. 15 «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007 щодо визнання неконституційним положення абзацу третього частини другої статті 56 (в частині встановлення розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) набрало чинності з 09.07.2007 року.

Виходячи із зазначеного, відповідач повинен був здійснювати позивачці виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09.07.2007

року по 31 грудня 2007 року в наступних розмірах:

Вересень 463, 00

Жовтень 470, 00

Листопад 470, 00

грудень 470, 00

Всього 1873, 00

Враховуючи те, що відповідачем були здійснені виплати допомоги в неповному обсязі суд вважає, що з відповідача слід стягнути не виплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі 1982, 60 грн.:

1873, 00 грн - 428, 31 грн = 1444, 69 грн, де 428, 31 грн. - це фактично виплачена відповідачем допомога з 01.09.2007 по

01.01.2008 року 1873, 00 грн. - це допомога, яку повинен був виплатити відповідач позивачці з 01.07.2007 по 31.12.2007 року.

Суд критично ставиться до заперечення представника відповідача з приводу неможливості здійснення виплати в 2007 році допомоги по догляду за дитиною до 3-річного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у зв»язку з відсутністю коштів, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

Згідно ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. До витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників. Що пов»язані із прибуттям до суду; витрати, пов»язані із залученням свідків, спеціалістів. Перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати пов»язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Виходячи з норм ст. 87 КАСУ вбачається, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Кодексом адміністративного судочинства не передбачено, а тому суд вважає, що вимоги позивача, в частині стягнення витрат на ІТО в розмірі 7, 50 грн., є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розмір судового збору, відповідно до положень КАСУ, встановлюється законом і згідно розділу УІІ прикінцевих та перехідних положень даного кодексу визначається відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700 гривень.

Оскільки позов стосується майнових вимог про стягнення грошових коштів, то в даному випадку розмір судового збору повинен становити 1% від розміру таких вимог, тобто при подачі позову до суду, враховуючи ціну позову 1444, 69 грн., позивач повинна була сплатити 14, 44 грн.

З квитанцій про сплату судового збору (а.с. 10, 17) вбачається, що позивачка понесла судові витрати на оплату судового збору в розмірі 14, 44 грн. Таким чином вимоги в частині стягнення понесених судових витрат у вигляді судового збору, на підставі ст. 94 КАСУ підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення понесених нею витрат в розмірі 200, 00 грн. на правову допомогу, то суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають у зв»язку з їх необгрунтованністю і не доказаністю, у зв»язку з тим, що суду не надано будь-яких доказів, які підтверджують понесені позивачкою судові витрати на правову допомогу.

Керуючись ст. 3, 22, 49 Конституції України, ст. ст. 70, 71, 94, 159-163 КАС України, ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 p. N 6-рп/2007, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про стягнення сум допомоги по догляду за дитиною задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо здійснення в неповному обсязі виплат у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ОСОБА_1 за період з 01.09.2007 року по 01.01.2008 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (р\рахунок 35416025001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за період з 01.09.2007 року по 01.01.2008 року у розмірі 1444, 69 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 69 коп.

Стягнути з Добропільського міського бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в вигляді судового збору в розмірі 14 (чотирнадцять) грн.44 коп.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця