
Справа № 201/4115/20
Провадження № 2/201/2135/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
21 вересня 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Шумейко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06 травня 2020 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому представника позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» суму заборгованості за кредитним договором № 22036000086631 від 24 вересня 2018 року у розмірі 321 726, 60 грн., а також судовий збір у розмірі 4 825, 90 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 24 вересня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено договір № 22036000086631, за умовами якого кредит за банківською послугою «Кредит готівкою» надавався на споживчі потреби та на сплату комісії за надання Кредиту, що сплачується за рахунок наданого Кредиту або на сплату страхового платежу згідно з Договором страхування, якщо це передбачено умовами надання банківської послуги. На підставі зазначеного, при видачі кредиту, яка здійснювалася шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», страхова сума платежу (вираховується Банком виходячи із суми кредиту на споживчі потреби і строку кредиту і сплачується за рахунок суми споживчого кредиту) в розмірі 26 160, 00 грн. (відповідно до договору добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22036000086631 від 24 вересня 2018 року. За умовами кредитного договору сума кредиту склала 244 160,00 грн., строк кредитування складає 60 місяців з кінцевою датою повернення кредиту до 24 вересня 2023 року. Умовами Кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 1,99 % від суми кредиту та процентну ставку за користування кредитом, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість - 56,0 % річних. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кошти у розмірі 244 160,00 грн. Не дивлячись на взяті на себе зобов`язання, відповідач не дотримується умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 03 квітня 2020 року відповідач має заборгованість за кредитним договором № 22036000086631 від 24 вересня 2018 року в сумі 321 726,60 грн., яка складається з: сума несплаченої частки кредиту - 227 552,48 грн.; сума несплачених відсотків - 26 269,49 грн.; сума несплачених комісій - 68 022,92 грн., у зв`язку з чим банк був вимушений звернутися до суду (а.с.1-4).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 травня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.61).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.62).
До суду 29 травня 2020 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с.63).
Ухвалою судді від 29 травня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.64-65).
Представник позивача направив на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.84).
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 24 вересня 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000086631, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 244 160 грн. з кінцевою датою повернення кредиту до 24 вересня 2023 року (а.с.6-31).
За умовами кредитного договору кредит за банківською послугою «Кредит готівкою» надавався на споживчі потреби та на сплату комісії за надання кредиту, що сплачується за рахунок наданого кредиту або на сплату страхового платежу згідно з договором страхування, якщо це передбачено умовами надання банківської послуги. На підставі зазначеного, при видачі кредиту, яка здійснювалася шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро», страхова сума платежу (вираховується Банком виходячи із суми кредиту на споживчі потреби і строку кредиту і сплачується за рахунок суми споживчого кредиту) в розмірі 26 160, 00 грн. (відповідно до договору добровільного страхування життя клієнтів № ВР-22036000086631від 24 вересня 2018 року.
Умовами Кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 1,99 % від суми кредиту та процентну ставку за користування кредитом, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість - 56,0 % річних.
У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 03 квітня 2020 року перед банком виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком наданим позивачем, складає 321 726,60 грн., яка складається з: сума несплаченої частки кредиту - 227 552,48 грн.; сума несплачених відсотків - 26 269,49 грн.; сума несплачених комісій - 68 022,92 грн (а.с.32-33).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.
В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами, містить умови, які повинні виконуватися.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналізуючи надані докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 22036000086631 від 24 вересня 2018 року щодо своєчасної оплати кредиту та визначених договором платежів, а позивач скористався своїм правом щодо права дострокового повернення кредиту.
Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22036000086631 від 24 вересня 2018 року в сумі 321 726,60 грн., з яких сума несплаченої частки кредиту - 227 552,48 грн.; сума несплачених відсотків - 26 269,49 грн.; сума несплачених комісій - 68 022,92 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 825, 90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором № 22036000086631 від 24 вересня 2018 року станом на 03 квітня 2020 року у розмірі 321 726, 60 грн. (триста двадцять одна тисяча сімсот двадцять шість грн. 60 коп.), з яких: 227 552, 48 грн (двісті двадцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві грн. 48 коп.) - сума несплаченої частки кредиту; 26 269, 49 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев`ять грн., 49 коп.) - сума несплачених відсотків; 68 022, 92 грн. (шістдесят вісім тисяч двадцять дві грн. 92 коп.) - сума несплачених комісій.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406) суму сплаченого судового збору у розмірі 4 825, 90 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять п`ять грн. 90 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Повний текст рішення складено 28 вересня 2020 року.
Суддя С.О. Демидова
Судове рішення № 91819975, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 21.09.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 201/4115/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: