Ухвала суду № 91816334, 28.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

28 вересня 2020 року м. Київ № 826/15213/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

установив:

17.09.2018 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через представника звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2018 №Ф-167418-50у.

В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача стверджував, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 не отримувала, а про її наявність дізналася після отримання представниками позивача відповіді на адвокатський запит Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.08.2018 за №3881/Адв/10-36-13-02. З урахуванням наведених обставин, при відкритті провадження, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 подано даний позов до суду у 10-денний строк з дня отримання відповіді на адвокатський запит.

В подальшому, представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що спірна вимога є узгодженою з 12.05.2018, з огляду на відмову в отриманні позивачем поштового направлення контролюючого органу з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2018 №Ф-167418-50.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2018 у позивача витребувано письмові пояснення та докази для підтвердження дня, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На виконання вимог даної ухвали суду позивачем подано письмові пояснення, в яких остання зазначила, що 13.08.2018 позивач дізналася, що виконавче провадження №56779748 відкрито стосовно на неї на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки). Звернувшись з заявою до державного виконавця про отримання виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, 23.08.2018 отримала спірну вимогу від державного виконавця.

Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 даного Закону).

За положеннями частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацами 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно абзацу 9 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Таким чином, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.

Так, представник відповідача стверджує, що позивач відмовилася від отримання поштового відправлення зі спірною вимогою, про що працівником Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" зроблено відповідну помітку.

Cуд зазначає, що в матеріалах справи дійсно наявна копія поштового конверта, адресованого ОСОБА_1 , що повернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без вручення адресату, з відміткою "за відмовою адресата від одержання". Водночас, з даної копії конверта не вбачається, що цим поштовим направленням ОСОБА_1 надсилалася саме вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2018 №Ф-167418-50.

Окрім того, відповідно до пунктів 114 Правил поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (в редакції, чинній на час направлення спірної вимоги) одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. Такі поштові відправлення, поштові перекази повертаються за зворотною адресою.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Водночас матеріали справи не містять ні підпису позивача поряд з позначкою на конверті про відмову адресата в одержанні поштового відправлення, ні письмової відмови ОСОБА_1 від одержання вищевказаного поштового відправлення, з урахуванням чого суд вважає, що спірна вимога не була вручена позивачу належним чином в травні 2018 року.

Однак, позивачем не заперечується, що остання отримала спірну вимогу 23.08.2018, а звернулася ОСОБА_1 до суду з даним позовом 17.09.2018, тобто з пропуском 10-денного строку.

В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача мотивував поважність причин пропуску 10-денного строку необхідністю формування правової позиції, збору інформації щодо підстав нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд, визначаючись щодо цієї заяви, виходить з того, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави

Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Тобто, пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для прямого застосування наслідків такого пропуску (залишення без розгляду, повернення), оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причин пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши заяву представника позивача від 17.09.2018 №17/09-02 про поновлення строку звернення до суду, оцінивши її доводи, враховуючи те, що про підстави винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2018 №Ф-167418-50 позивач та її представники дізналися з відповіді Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.08.2018 за №3881/Адв/10-36-13-02, а також те, що позивач у 10-денний строк з дня отримання даного листа звернулася до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом з метою забезпечення ОСОБА_1 доступу до правосуддя та з огляду на те, що тривалий розгляд справи сприяв формуванню у останньої легітимних очікувань, що її спір буде вирішений по суті.

На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача про поновлення строків звернення до суду, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.04.2018 №Ф-167418-50у.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини другої статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Чудак