Рішення № 91816105, 28.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2367/20

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Волинської митниці ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Волинської митниці про визнання протиправними дій, які полягають у ненаданні у встановлений законом строк запитуваної інформації на адвокатський запит, непередачі документів (інформації) до суду, а також зобов`язання надати запитувану в адвокатському запиті від 21 листопада 2019 року інформацію (документи).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13 листопада 2019 року працівниками Волинської митниці відносно позивача був складений протокол про порушення митних правил, вилучене майно.

Позивач, маючи статус адвоката, звернувся до відповідача з адвокатським запитом, де просив надати інформацію і документи, якими володіє відповідач, зокрема: належним чином посвідчену довідку (інформацію) про проходження митного контро лю громадянином ОСОБА_1 в якості водія автомобіля VOLVO ХС60 д/н НОМЕР_1 у період з 30 липня 2019 року по день видачі дові дки (інформації); копію всієї наявної в пункті пропуску «Ягодин» відео фіксації переміщення автомобіля VOLVO ХС60 д/н НОМЕР_1 по території митниці (від моменту в`їзду до моменту ви їзду) під час проходження митного контролю громадянином ОСОБА_1 в якості водія вказаного автомобіля. Ці ж документи та відомості позивач просив долучити до матеріалів про по рушення митних правил, які підлягали передачі до суду.

Позивач покликається на те, що його запит був отриманий відповідачем 25.11.2019 року, проте станом на день звернення до суду з позовом відповідь на запит та запитувана інформація ( документи) надані не були, що позивач вважає протиправним.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, де позов не визнає, покликаючись на те, що позивачеві була надана відповідь від 28.11.2019 року №ФОП-2421/20/03-70-20-03 на запит, а також наданий витяг з інформацією про перетин кордону гр. ОСОБА_1 , які були скеровані адвокату простим поштовим відправленням, що підтверджується реєстром поштових відправлень УПМП від 02.12.2019 року з відміткою штампу Укрпошти «Римачі».

Відповідач покликається на те, що відповідь на запит ОСОБА_1 містила відомості про те, що запитувана останнім інформація може використовуватись виключно для цілей митної діяльності та оформлення, не може розголошуватись без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію та передаватись третім особам, у тому числі іншим органам державної влади. Також посилається на те, що позивачем у рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення не заявлялись клопотання щодо витребування необхідних відеозаписів чи інших доказів.

Також відповідач покликається на зміст постанови Любомльського районного суду Волинської області від 06.12.2019 року, залишеної без змін постановою Волинського апеляційного суду від 22.01.2020 року, згідно з якими провадження за протоколом про порушення митних правил №2828/20500/19 за ознаками ст.472 МК України стосовно позивача було закрите за відсутністю в його діях складу порушення митних правил, а позивач звільнений від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння. Вилучене майно ( автомобільні колеса з легкосплавними дисками ) повернуте ОСОБА_1 для проведення митного оформлення згідно з чинним законодавством.

Позивач подав відповідь на відзив, де не погоджується з доводами відзиву, вважаючи, що відповідач не надав докази направлення позивачеві та одержання ним відповіді на адвокатський запит. Також покликається на те, що відповідач не довів, що запитувана інформація дійсно є або була інформацією з обмеженим доступом, відтак у відповідача були наявні законні підстави для обмеження доступу до неї.

Суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення доказів, ухвала суду не оскаржена.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 володіє статусом адвоката, здійснюючи адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №223 від 08 грудня 2000 р.

21 листопада 2019 р. позивачем на адресу Волинської митниці ДФС України був скерований адвокатський запит №2111/19, у якому він просив надати:

- належним чином посвідчену довідку (інформацію) про проходження митного контролю гр. ОСОБА_1 в якості водія автомобіля VOLVO ХС60 д/н НОМЕР_1 у період з 30.07.2019 року;

- копію всієї наявної в пункті пропуску «Ягодин» відеофіксації переміщення автомобіля VOLVO ХС60 д/н НОМЕР_1 ;

- до моменту передачі на розгляд суду адміністративної справи (протокол про порушення митних правил №2828/20500/19 відносно гр. ОСОБА_1 за ознаками порушення митних правил, передбачених ст.471, 472 МК України) долучити до матеріалів справи вищезазначені документи.

До запиту позивач долучив копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвоката.

Оскільки станом на день звернення до суду з позовом запитувану інформацію відповідачем не надано, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Частиною 2 статті 24 даного Закону встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень.

Конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Наказом Міністерства Фінансів України та Міністерства Внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 746/759 затверджений Порядок взаємодії інформаційних систем Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для забезпечення контролю при переміщенні осіб та транспортних засобів через державний (митний) кордон України.

Згідно з Порядком передаються відомості: про транспортні засоби, які перетинають державний кордон України та/або адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" (державний реєстраційний номер, державна належність, тип, марка, номер кузова транспортного засобу (за наявності), кількість пасажирів (за наявності)); про фізичних осіб, які перетинають державний кордон України та/або адміністративний кордон ВЕЗ "Крим" (громадянство, прізвище, ім`я, стать, серія, номер паспортного документа, дата та час останнього перетину державного кордону для в`їзду в Україну/виїзду з України); відомості щодо уповноважених економічних операторів, які відповідно до митного законодавства можуть використовувати спеціально визначені смуги руху в автомобільних пунктах пропуску через митний кордон України (найменування уповноваженого економічного оператора (УЕО), код за ЄДРПОУ, вид сертифіката УЕО, відомості про спрощені митні процедури щодо переміщення УЕО через митний кордон України).

Відповідно до розділу IV Порядку при інформаційній взаємодії суб`єкти інформаційного обміну впроваджують організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації з обмеженим доступом, що передається. Для захисту інформації застосовуються засоби технічного та криптографічного захисту інформації, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Обробка інформації здійснюється виключно з метою виконання суб`єктами інформаційного обміну повноважень відповідно до законодавства. Передача інформації третій стороні забороняється, якщо інше не передбачено законом. Не підлягає передачі інформація, яка становить державну таємницю, а також службова інформація, матеріальним носіям якої у суб`єктів інформаційного обміну надається гриф обмеження доступу "Для службового користування".

Як вбачається зі змісту адвокатського запиту та наданих відповідачеві документів (копія свідоцтва, ордер), позивач відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» володів повноваженнями для звернення до відповідача з адвокатським запитом стосовно отримання запитуваної інформації.

Крім того, запит містив особисту згоду адвоката ( який одночасно і був особою, щодо якої запитується інформація), стосовно надання такої інформації, засвідчену особистим підписом. Також зі змісту запиту видно, що адвокат звертався до відповідача з метою захисту особистих прав та інтересів в межах судової справи.

Суд критично оцінює покликання відповідача на надання позивачеві відповіді на його запит.

Загалом не ставлячи під сумнів існування документа (листа) від 28.11.2019 року за № ФОП-2421/20/03-70-20-03, у якому надається відповідь на запит, суд вважає дану відповідь необґрунтованою, оскільки відповідачем не доведено, що інформація, яка запитувалась позивачем, дійсно належала до конфіденційної інформації, інформації, яка становила державну таємницю або службової інформації, матеріальним носіям якої у суб`єктів інформаційного обміну надається гриф обмеження доступу "Для службового користування".

Зважаючи на те, що стаття 11 Митного кодексу України, на яку послався відповідач, містить відсилання до інших законодавчих актів, які можуть передбачати винятки щодо режиму обмеження доступу до інформації, відповідач повинен був у своїй відповіді навести повний та чіткий перелік передбачених законом правових норм, які чітко встановлювали конкретну заборону надання особі інформації, яка безпосередньо стосувалась її прав та інтересів. Разом з тим, цього зроблено не було.

Натомість судом встановлено, що запитувана інформація стосувалась власного транспортного засобу позивача, а у запиті містилась особиста згода позивача на одержання інформації, що не суперечило нормам законодавства України.

Посилання відповідача у відзиві на те, що носій даних відео фіксації не міг бути наданий оскільки на ньому були зафіксовані і інші особи, які проходили митний контроль, суд оцінює критично, оскільки у відповідача була технічна можливість надати саме ту частину інформації, яка стосувалась безпосередньо позивача та проходження ним митного контролю, а також вжити заходи деперсоніфікації щодо відеозапису в необхідному обсязі.

На думку суду, безпідставне обмеження особи у доступі до інформації, яка стосується її особистих майнових прав та безпосередньо її майна, прямо порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відтак, суду не надані будь - які докази того, що доступ до запитуваної інформації був обмежений відповідачем правомірно і законно.

Що стосується доводів про направлення відповіді на запит, суд виходить з того, що зазначене твердження відповідача належними доказами не підтверджене, оскільки реєстр поштових відправлень, наданий до відзиву, сам по собі не підтверджує факт направлення документа особі, а також його отримання.

У матеріалах справи відсутній індивідуальний трек - номер поштового відправлення, відповідний чек відділення поштового зв`язку або опис вкладення, з яких можливо встановити переміщення відповідної кореспонденції, а також і сам перелік документів, а тому оскільки сам позивач заперечує факт отримання відповіді на запит, суд приходить до висновку про те, що дана обставина (направлення позивачеві відповіді) відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що запитувана інформація належала до інформації з обмежених доступом.

Враховуючи це, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати позивачеві відповідь на його запит у порядку, встановленому законом, в частині надання запитуваної інформації (документів)

У той же час, що стосується вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині не передачі до суду відповідних документів, які запитувались позивачем, зазначена вимога не є обґрунтованою, оскільки предметом адвокатського запиту не може бути клопотання або вимога про направлення особою, у якої запитується інформація, певних документів до матеріалів судової справи. Зважаючи на це, у цій частині позов не є обґрунтованим.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено обґрунтованості дій, пов`язаних з ненаданням позивачеві відповіді на адвокатський запит, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним ненадання уповноваженою особою Волинської митниці ДФС відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 №2111/19 від 21 листопада 2019 року.

Зобов`язати Волинську митницю ДФС повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 №2111/19 від 21 листопада 2019 року, надавши відповідно до вимог закону обґрунтовану відповідь та запитувану інформацію (документи).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 вересня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 паспорт № НОМЕР_2 , виданий 07.08.2019 року органом 6833) Відповідач:Начальник Волинської митниці Держмитслужби України (вул. Призалізнична, 13,Римачі,Любомльський район, Волинська область,44350 , код ЄДРПОУ - 39472698)

Головуючий суддя І.С. Козачок